У дисертаційній роботі вперше наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової та практичної задачі – підвищення ефективності лікування хворих на вперше діагностований туберкульоз легень із бактеріовиділенням та великими і множинними деструкціями шляхом застосування 5-ти і більшої кількості препаратів до їх загоєння та припинення бактеріовиділення. 1. Ефективність лікування хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень з бактеріовиділенням суттєво залежить від поширеності процесу, кількості та розміру деструкцій, резистентності МБТ до протитуберкульозних препаратів, інтенсивності антибактеріальної терапії від її початку. Кількість та розміри деструкцій в легенях є об’єктивними критеріями для встановлення інтенсивності антибактеріальної терапії від початку інтенсивної фази лікування. Первинна резистентність МБТ до антибактеріальних препаратів у раніш не лікованих хворих визначається у процесі терапії (в середньому через 2 місяці від її початку) і є критерієм для її корекції. 2. У хворих на вперше діагностований туберкульоз легень із бактеріовиділенням в результаті антибактеріальної терапії припинення бактеріовиділення досягається значно рідше у хворих із множинними деструкціями (88,3%), ніж у хворих з однією деструкцією (95,1%). Множинні деструкції загоюються в 1,3 рази рідше (у 60,2%), чим у хворих з однією деструкцією (80,9%), Р < 0,05. Наявність великих деструкцій (діаметром 4 см і більше), порівняно із деструкціями малого та середнього розміру (діаметром до 4 см), істотно знижує результати лікування: частота бактеріовиділення знижується на 14,7% (з 95,6 до 80,9%), а загоєння деструкцій на 34,6% (з 80,2 до 45,6%), Р < 0,05. 3. У разі застосування 5-и та більшої кількості антибактеріальних препаратів від початку хіміотерапії, порівняно із призначенням 4-х, у хворих з однією деструкцією невеликих розмірів бактеріовиділення припиняється (97,3 або 94,6%, відповідно), та деструкції загоюються (89,2 або 82,1%, відповідно) з однаковою частотою. У хворих із однією деструкцією великих розмірів застосування 5-и та більшої кількості антибактеріальних препаратів від початку хіміотерапії, призвело до припинення бактеріовиділення у 100% випадків, а 4-х – у 86,7%, відповідно (P > 0,05). Загоєння деструкцій у них спостерігалось у 85,7 та 60,0%, відповідно (P > 0,05). Після вилікування хворих з однією невеликою деструкцією в легенях рецидиви туберкульозу виникли лише у 8,8% осіб, яких лікували поєднанням 4-х антибактеріальних препаратів (P > 0,05). 4. У хворих із множинними невеликими деструкціями застосування 5-и і більшої кількості АБП від початку хіміотерапії, порівняно із використанням 4-х препаратів, значно підвищило частоту припинення бактеріовиділення на 6,8% (із 93,2 до 100%), частоту загоєння деструкцій – на 17,2% (із 69,5 до 86,7%), Р < 0,05. Частота і строки ліквідації тубінтоксикації однакові у разі застосування 4-х або 5-и АБП від початку хіміотерапії. У хворих із множинними великими деструкціями застосування 5 і більшої кількості АБП від початку хіміотерапії має перевагу перед лікуванням 4-ма препаратами, а саме: значно підвищується частота припинення бактеріовиділення на 29,1% (з 59,1 до 88,2%), скорочуються середні строки ліквідації тубінтоксикації на 1,5 міс, загоєння деструкцій – на 1,2 міс. (Р < 0,05). Після вилікування, у хворих з однією великою або множинними деструкціями в легенях, у разі застосування 5-и АБП від початку хіміотерапії, порівняно із тими, котрим призначали 4, рецидиви туберкульозу виникали значно рідше (у 4,5 та 28,9% осіб, відповідно). 5. Ефективне застосування стандартної короткострокової контрольованої терапії (DOTS) у класичному варіанті можливо у обмеженого числа хворих із уперше виявленим деструктивним туберкульозом легень, що виділяють МБТ (у 19,7%). Це пов’язане з тим, що, у більшості випадків, через 3 місяці стандартної терапії виникають фактори, що змушують продовжувати інтенсивну фазу лікування. Основні із них є: виявлення у кожного четвертого хворого (у 27,3%) первинної резистентності МБТ, збереження бактеріовиділення (у 19,7%) і деструкцій (у 24,2%). 6. У хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень із бактеріовиділенням, у разі застосування від початку інтенсивної фази лікування індивідуалізованих методик антибактеріальної терапії, адекватно кількості та розмірам деструкцій у легенях, порівняно із використанням методики DOTS (навіть за умови її інтенсифікації через 2-3 місяці), суттєво частіше спостерігається припинення бактеріовиділення (у 97,0 проти 80,3%, відповідно) та загоєння деструкцій (у 77,0 проти 60,6%, відповідно), Р < 0,05. 7. Частота побічних реакцій у разі застосування 4-х або 5-и та більшої кількості АБП від початку хіміотерапії, суттєво не відрізняється і не залежить від кількості, розмірів деструкцій та інтенсивності лікування від початку хіміотерапії. 8. Вторинна резистентність МБТ, у хворих із множинними великими деструкціями, виникла у 23,8% хворих, яким призначали 4 АБП від початку хіміотерапії, та взагалі не виникла у тих, які приймали 5 і більшу їх кількість, Р < 0,05. В інших пацієнтів, частота розвинення вторинної резистентності МБТ не перевищувала 7,1%, та не залежала від розмірів деструкцій та інтенсивності режиму від початку хіміотерапії. Практичні рекомендації 1. Вибір стандартних режимів і схем лікування хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень із бактеріовиділенням, згідно “Інструкції про групування диспансерних контингентів протитуберкульозних закладів та її застосування”, затвердженої наказом МОЗ України від 28.10.2003 р. № 499, необхідно здійснювати залежно від кількості та розмірів деструкцій. 2. За наявності одної деструкції діаметром менше 4 см, доцільно розпочинати інтенсивну фазу лікування застосуванням щоденно 4-х основних протитуберкульозних препаратів (ізоніазид, рифампіцин, стрептоміцин або етамбутол, піразинамід) у стандартних терапевтичних дозах до припинення бактеріовиділення та загоєння деструкцій у легенях, що відображають формули стандартних режимів: 2HRZS(E) 2HRZ3E3 3HRZ3. 3. За наявності одної деструкції діаметром 4 см та більше, доцільно розпочинати інтенсивну фазу лікування переважно застосуванням щоденно 5-и основних протитуберкульозних препаратів (ізоніазид, рифампіцин, стрептоміцин, етамбутол, піразинамід), або 3 з них – щоденно (ізоніазид, рифампіцин, стрептоміцин), 2 – через день (етамбутол, піразинамід), у стандартних терапевтичних дозах, до припинення бактеріовиділення та загоєння деструкцій у легенях, що відображають формули: 2HRSZ3E3 2HRZ3E3 3HRZ3; 2HRSZ3E3 2HRZ3E3 3H3R3Z3. 4. За наявності множинних деструкцій діаметром менше 4 см, доцільно розпочинати інтенсивну фазу лікування застосуванням щоденно 5-и основних протитуберкульозних препаратів (ізоніазид, рифампіцин, стрептоміцин, етамбутол, піразинамід), або 3 з них – щоденно (ізоніазид, рифампіцин, стрептоміцин), 2 – через день (етамбутол, піразинамід), у стандартних терапевтичних дозах, до припинення бактеріовиділення та загоєння деструкцій у легенях: 2HRSZ3E3 2HRZ3E3 3HRZ3; 2HRSZ3E3 2HRZ3E3 3H3R3Z3. 5. За наявності множинних деструкцій діаметром більше 4 см, доцільно розпочинати інтенсивну фазу лікування застосуванням щоденно 5-и основних протитуберкульозних препаратів (ізоніазид, рифампіцин, стрептоміцин, етамбутол, піразинамід), або 3 з них – щоденно (ізоніазид, рифампіцин, стрептоміцин), 2 – через день (етамбутол, піразинамід), у стандартних терапевтичних дозах, до припинення бактеріовиділення та загоєння деструкцій у легенях: 2HRSZ3E3 2HRZ3E3 3HRZ3; 2HRSZ3E3 2HRZ3E3 3H3R3Z3. |