У дисертації представлені теоретичне узагальнення і нове рішення актуальної науково-практичної задачі фтизіатрії, що полягає у підвищенні ефективності лікування хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень та анемію з урахуванням виявлених особливостей перебігу туберкульозу у процесі лікування і результатів цілеспрямованої корекції анемії. 1. Наявність анемії несприятливо відбивається на клінічних проявах туберкульозу легень. У пацієнтів на анемію порівняно з тими, у кого вона була відсутньою, частіше спостерігається виражений інтоксикаційний синдром – в 2,51 рази, лімфопенія – в 2,05 рази, виявлення мікобактерій туберкульозу мікроскопічно – в 1,58 рази, множинні порожнини розпаду легеневої тканини – в 3,94 рази. 2. До початку лікування у пацієнтів на анемію концентрація заліза, активність каталази у сироватці крові й кислотна резистентність еритроцитів виявилися нижчими, а загальна залізозв'язуюча здатність і концентрація малонового діальдегіду у сироватці крові – вищими, аніж у хворих без анемії. 3. Між розміром деструкції легеневої тканини, з одного боку, і концентрацією заліза, малонового діальдегіду, активністю каталази у сироватці крові, з іншого, існує тісна кореляційна залежність. Чим більший розмір деструкції у легеневій тканині, тим нижча у сироватці крові концентрація заліза, активність каталази або вища концентрація малонового діальдегіду. 4. Корекція анемії токоферолом ацетату, аскорбіновою кислотою і рибоксином порівняно із застосуванням фероплексу прискорює темпи відновлення параметрів кислотної резистентності еритроцитів, зниження концентрації малонового діальдегіду та зміни активності каталази. Водночас нормалізація концентрації гемоглобіну, кількості еритроцитів, концентрації заліза і загальної залізозв'язуючої здатності сироватки крові в обох випадках відбувається з однаковою швидкістю. 5. Анемія негативно впливає на ефективність лікування хворих на туберкульоз легень. У пацієнтів за відсутності її корекції порівняно з пацієнтами без анемії через 6 міс. лікування зменшується частота припинення бактеріовиділення – в 1,32 рази, загоєння порожнин розпаду легеневої тканини – в 1,54 рази. Через 9 міс. лікування серед хворих на анемію частота рубцювання порожнин розпаду легеневої тканини залишається меншою – в 1,34 рази, а за частотою припинення бактеріовиділення виявляється лише тенденція до її зменшення – в 1,15 рази. Терміни припинення бактеріовиділення і загоєння порожнин розпаду легеневої тканини за наявності анемії подовжуються відповідно на 0,94 міс. і 1,22 міс. 6. Застосування антиоксидантно-антигіпоксантного комплексу у хворих на туберкульоз легень та анемію сприяє підвищенню ефективності лікування. Порівняно з пацієнтами, у яких антианемічна терапія не проводилася, через 6 міс. лікування це виявляється тенденцією до частішого припинення бактеріовиділення – в 1,22 рази, загоєння порожнин розпаду легеневої тканини – в 1,31 рази, а через 9 міс. відповідно – в 1,11 і 1,22 рази. Реєструється тенденція до скорочення термінів припинення бактеріовиділення – на 0,65 міс., загоєння порожнин розпаду легеневої тканини – на 0,82 міс. 7. Ступінь впливу антиоксидантно-антигіпоксантного комплексу на досягнення припинення бактеріовиділення (21,4 %) і загоєння порожнин розпаду легеневої тканини (16,2 %) виявився вищим порівняно з фероплексом, для якого він становив відповідно 18,7 % і 12,9 %. |