Анотація до роботи:

Карачина Н.П. Ефективність корпоративного управління молочною промисловістю. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.01 – Економіка промисловості. Об'єднаний інститут економіки НАН України, Київ, 2005.

Дисертацію присвячено розробці теоретико – методологічних засад та рекомендацій із забезпечення ефективного корпоративного управління на підприємствах молочної промисловості. У роботі обґрунтовуються умови створення ефективної системи корпоративного управління; уточнено поняття „корпорація” та „корпоративне управління”; досліджено процес формування національної моделі корпоративного управління; сформульовано поняття "соціально-економічна ефективність корпоративного управління" як створення балансу інтересів зацікавлених в діяльності корпорації осіб; розроблено комплексну методику її оцінювання; виявлено кореляційний зв’язок між досліджуваним показником та показниками ефективності господарювання; розроблено системно-синергетичний підхід для підвищення ефективності діяльності корпорацій.

Удосконалено механізм корпоративних відносин та розроблено взаємозв’язок дивідендної політики і фінансових результатів.

В процесі проведення дослідження за обраною темою дисертації та реалізації основних поставлених завдань було проаналізовано науково-теоретичні основи понятійного та категоріального апарату у галузі корпоративного управління, а також методологічні аспекти оцінювання та підвищення соціально-економічної ефективності корпоративного управління на підприємствах молочної промисловості.

1. Як засвідчили результати досліджень, відсутнє чітке висвітлення змісту поняття „корпорація”, „корпоративне управління”, структури корпоративного сектора, а також його місця та ролі в економіці. Дослідження сутності корпоративного управління виявили необхідність його розгляду за часткового, суспільного, нормативного, економічного, управлінського, організаційного та соціально-економічного підходів. Узагальнюючи ці підходи, корпоративне управління правомірно розглядати як спосіб забезпечення захисту та врахування інтересів як фінансових, так і нефінансових інвесторів, який регламентується законодавчими та нормативними актами, внутрішніми нормативними положеннями і документами.

Модель корпоративного управління в Україні перебуває на стадії становлення. Особливістю даного процесу є необхідність враховувати проблеми відносно розпорошеної власності, як в аутсайдерських моделях, а також тенденцію концентрації власності і контролю та запровадження елементів перехресного володіння і формування складних корпоративних структур різного типу, що властиво інсайдерській системі.

2. Подібні дослідження є особливо актуальними на корпоративних підприємствах саме молочної промисловості, яка виготовляє продукцію, частка якої є найбільшої у загальному обсязі виробництва продовольчих товарів в Україні. Аналіз стану ринку молока та молочної продукції на Вінниччині засвідчив існування таких основних проблем як:

- низька якість молочної сировини, що, у свою чергу, негативно впливає на виробництво молочної продукції і призводить до проблеми її збуту, а також недостатній захист споживачів від продукції низької якості;

- низька якість технологічного оснащення молокозаводів;

- відсутність дієвої державної програми розвитку ринку молока та молокопродукції, яка гарантувала б якість та безпеку її споживання;

- недостатнє бюджетне фінансування наукових розробок у даній галузі.

3. Аналіз існуючої системи корпоративного управління визначив такі її особливості: неефективна, дуже розпорошена структура акціонерних товариств на першому етапі приватизації, провідна роль держави у процесі корпоратизації, недостатня роль в управлінні спостережних рад, відсутність потужного зовнішнього контролю за діяльністю органів управління, низький рівень професіоналізму значної частини керівної ланки корпоративних підприємств та корпоративної культури працівників. Водночас, узагальнюючи особливості відносин між учасниками функціонування корпорацій, необхідно зазначити, що корпоративні відносини є достатньо організованим соціокультурним феноменом, який характерний для високого рівня інституційного розвитку народногосподарського комплексу.

4. Дослідження проблем корпоративного управління дозволяє стверджувати про необхідність обґрунтування категорії „соціально-економічна ефективність корпоративного управління”, сутність якої, враховуючи особливості організації корпорацій (відокремлення володіння власністю від безпосереднього управління нею), полягає у забезпеченні балансу інтересів учасників корпоративних відносин. Це передбачає врахування економічної та соціальної природи корпоративних відносин, які виникли і набули розвитку у вітчизняних акціонерних товариствах. Інтереси учасників корпоративних відносин зумовлюються формами їхнього інвестування у діяльність корпорації, ступенем участі в управлінні та контролі діяльності товариств й іншими ознаками, що характеризують сутність зв’язків таких учасників з товариством і очікування користі від його діяльності. Кожна з груп учасників корпоративних відносин має різноспрямовані цілі та інтереси, які необхідно узгоджувати для ефективної діяльності підприємства. Саме в цьому і полягає завдання забезпечення соціально-економічної ефективності корпоративного управління.

5. Для комплексної оцінки інтересів фінансових інвесторів доцільно проаналізувати показники ліквідності, фінансової стійкості, рентабельності, ділової та ринкової активності підприємства. Для комплексного аналізу інтересів нефінансових інвесторів необхідно проводити аналіз таких узагальнюючих показників: обсяг та ритмічність діяльності, якість та асортимент продукції, мотивація, суспільність, сервіс підприємства. За проведеним аналізом інтересів різних груп учасників корпоративних відносин було відібрано 17 показників ефективності діяльності фінансових інвесторів та 17 показників ефективності діяльності нефінансових інвесторів. Враховуючи особливості показників оцінювання соціально-економічної ефективності, які несуть як кількісне, так і якісне значення, запропоновано методику аналізу соціально-економічної ефективності, яка основана на використанні точних методів (індексного, коефіцієнтного, інтегрального) та методу експертної оцінки. Розроблена комп’ютерна програма автоматизації процесу визначення інтегрального показника соціально-економічної ефективності корпоративного управління на алгоритмічній мові Delphi, використання якої надасть можливість швидкого розрахунку розробленого показника, визначення місця досліджуваного корпоративного підприємства як соціально-економічного інституту та прискорення мобільності реагування на негативні аспекти діяльності корпорації.

6. Розроблену методику було апробовано в процесі оцінювання соціально-економічної ефективності корпоративного управління на підприємствах молочної промисловості Вінниччини. Отримані результати свідчать про відсутність на всіх підприємствах необхідного ступеня балансу між інтересами фінансових та нефінансових інвесторів. Слід зазначити, що рівень задоволення інтересів фінансових інвесторів менший, ніж нефінансових інвесторів. Це в основному стало наслідком невисокого рівня ліквідності, ділової активності та досить низької ринкової активності, що свідчить про нерозвинутість сучасного фондового ринку. Дослідження також виявило вплив визначених чинників на кінцевий результат, можливість адекватного і швидкого регулювання кризового стану, усунення або коригування негативних результатів діяльності корпорацій.

7. У процесі проведення дослідження взаємозв’язку інтегрального показника соціально-економічної ефективності корпоративного управління та показників ефективності господарювання за допомогою кореляційно-регресійного аналізу виявлено існування прямої залежності між досліджуваним показником та ефективністю виробничої і фінансової діяльності. Це доводить необхідність досягнення балансу між учасниками корпоративних відносин для забезпечення високих фінансових та виробничих показників.

8. З метою створення моделі ефективного корпоративного управління був використаний принцип системності, згідно з яким корпорація розглядається як складна відкрита система, характеристики якої притаманні суспільній системі. Тому особливості функціонування корпорації обумовлені специфікою економічної та соціальної природи корпоративних відносин. Звідси випливає, що функцією корпорації є реалізація інтересів учасників корпоративних відносин, а метою - отримання максимального фінансового результату та максимальної прибутковості акцій. Згідно з системним підходом ефективність корпорації розглядається як ступінь досягнення результату, заданого її функцією, а саме: збалансованістю інтересів усіх учасників корпоративних відносин. Саме тому оптимум корпорації як системи являє собою максимально досягнуте значення цільової функції системи за наявних ресурсів.

9. Систематизація отриманих даних у процесі визначення ефективності корпоративного управління виявила відсутність балансу інтересів учасників корпоративних відносин в результаті існування низки різноаспектних конфліктів, а саме: між вищим менеджментом та акціонерами, а також між великими та дрібними акціонерами. Тому в процесі оптимізації корпоративного управління основна увага повинна бути спрямована на вирішення корпоративних конфліктів саме цих категорій учасників. Для реалізації цього завдання, крім методів впливу на кожну окрему групу, запропоновано механізм формування корпоративної культури, корпоративного контролю та законодавчого вдосконалення врегулювання корпоративних відносин. Важливе значення для забезпечення ефективності корпоративного управління має формування дивідендної політики підприємства. При цьому з метою ефективної її реалізації необхідно враховувати існуючі фінансові можливості та особливості змішаної системи корпоративного управління.

Публікації автора:

Наукові статті у фахових виданнях

1. Карачина Н.П., Мороз Є.О., Леонтьєва О.В. Дивідендна політика як складова забезпечення інтересів учасників корпоративного управління // Економіка: проблеми теорії та практики. – Дніпропетровськ, ДНУ. – 2004. – Випуск 190. – С. 227-233. – 0,3 д. а., належить особисто автору – 0,21 д. а. (розкрито основні проблеми формування дивідендної політики, як складової досягнення ефективності корпоративного управління).

2. Мороз О.О., Карачина Н.П. Принципи корпоративного управління: сутність та особливості національної моделі // Економіка: проблеми теорії та практики. – Дніпропетровськ, ДНУ. – 2004. – Випуск 192. – С. 381-388. – 0,3 д. а., з яких належить особисто автору 0,2 д. а. (здійснено аналіз проблем та принципів ефективності корпоративного управління на вітчизняних підприємствах та їх реалізація у національній моделі корпоративного управління).

3. Карачина Н.П. Формування національної моделі корпоративного управління // Вісник ХНАУ, серія „Економіка АПК і природокористування”. – 2004. – №3. – С. 99-102.

4. Мороз О.О., Карачина Н.П. Фактор дивідендної політики у корпоративному управлінні // Науковий вісник ЧТЕІ. – Чернівці: АНТ. – 2004. – С. 356-362. – 0,3 д. а., належить особисто автору – 0,18 д. а. (розроблено основи моделювання дивідендної політики у системі корпоративного управління).

5. Мороз О.О., Карачина Н.П., Денисюк Л.П. Міжнародні принципи корпоративного управління та їх застосування в Україні // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2004. – №7. – С. 19-21. – 0,2 д. а., з яких належить особисто автору – 0,12 д. а. (здійснено аналіз сутності міжнародних принципів корпоративного управління та можливість їх реалізації у національній моделі корпоративного управління).

6. Мороз О.О., Карачина Н.П. Дивідендна політика як складова корпоративного управління // Вісник УДУВГП. – Рівне. – 2004. – С. 676-681. – 0,3 д. а., належить особисто автору – 0,2 д. а. (досліджено значимість дивідендної політики для забезпечення ефективного корпоративного управління та механізм взаємозв’язку такої політики із фінансовим станом корпорацій).

7. Мороз О.О., Карачина Н.П., Денисюк Л.П. Соціально-економічна ефективність корпоративного управління: інституційний аспект // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2004. – №10. – С. 22-27. – 0,3 д. а., з яких належить особисто автору – 0,2 д. а. (здійснено аналіз особливостей функціонування корпорацій та забезпечення її ефективності).

8. Карачина Н.П. До формування корпоративного сектору молочної промисловості Вінниччини // Вісник аграрної науки. – 2005. – № 1. – С. 77-78.

Публікації в інших виданнях:

9. Карачина Н.П., Острий І.Ф. Доцільність використання передових маркетингових технологій // Тези доп. наук.-практ. семінару „Современный бизнес: проблемы, тенденции, перспективы”. – Донецьк, 2001. – С. 30-32. – 0,1 д. а., особисто автору належить 0,08 д. а. (досліджено маркетингові технології та ефективність їх впровадження корпоративними підприємствами).

10. Карачина Н.П., Леонтьєва О.В. Стан та напрямки розвитку інноваційної діяльності у Вінницькій області // Тези доп. наук.-практ. конференції „Промисловий потенціал Вінниччини: сучасний стан та перспективи розвитку”. Вінниця: ВДТУ, 2002. – С. 139-143. – 0,1 д. а., особисто автору належить 0,06 д.а. (проаналізовано стан розвитку інноваційної діяльності регіону).

11. Карачина Н.П. Розробка та впровадження маркетингових стратегій на підприємствах для підвищення фінансових результатів // Тези доп. міжнар. наук.-практ. конференції „Теорія і практика ринкових перетворень в країнах з перехідною економікою”.–Київ, 2002.–С.15-18.–0,1д. а.

12. Карачина Н.П., Грабко М.В. Проблеми та розвиток корпоративної системи управління на підприємствах // Тези доп. IV міжнародної наук. конференції „Управління розвитком соціально-економічних систем”. – Донецьк, 2003. – С. 105-107. – 0,1 д. а., особисто автору належить 0,08 д. а. (досліджено особливості розвитку сучасної корпоративної системи управління).

13. Карачина Н.П. Сучасний стан і проблеми розвитку молочної промисловості в Україні // Тези доп. ІІ наук.-практ. семінару „Актуальні проблеми аграрної науки та освіти України”. – Київ, 2003. - С. 30-31. – 0,1 д. а.

14. Карачина Н.П., Мороз Є.О., Леонтьєва О.В. Дивідендна політика як складова забезпечення інтересів учасників корпоративного управління // Тези доп. наук.-практ. конференції „Інвестиційні стратегії сталого розвитку”. – Дніпропетровськ, 2004. – С. 116-117. – 0,1 д. а., особисто автору належить 0,07 д. а. (досліджено чинники, які впливають на дивідендну політику).

15. Карачина Н.П., Мороз Є.О., Леонтьєва О.В. Соціально-економічна ефективність корпоративного управління підприємствами // Тези доп. VІІ міжнар. наук.-практ. конференції „Наука і освіта 2004”. – Дніпропетровськ, 2004. – С. 3-4. – 0,1 д. а., особисто автору належить 0,08 д. а. (досліджено умови забезпечення ефективності корпоративного управління).

16. Мороз О.О., Карачина Н.П. Розробка і реалізація дивідендної політики як складової корпоративного управління // Регіональна бізнес-економіка та управління. – 2004. – №1. – С. 43-46. – 0,2 д. а., особисто автору належить 0,16 д. а. (проаналізовано існуючі стратегії дивідендної політики).

17. Мороз О.О., Карачина Н.П. Соціально-економічна ефективність корпоративного управління // Збірник матер. ІІ Всеукраїнської наук.-практ. конференції. – Вінниця, 2004. – с. 266-274. – 0,3 д. а., особисто автору належить 0,25 д.а. (виявлені критерії та визначені показники, які формують соціально-економічну ефективність корпоративного управління).

18. Карачина Н.П., Леонтьєва О.В., Мороз Є.О. До проблеми моделювання функціональної структури сучасної корпорації // Матер. регіональної наук.- практ. конференції „Інноваційно-інвестиційна модель розвитку економіки Вінниччини”. – Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2005. – С. 134-136. – 0,3 д. а., особисто автору належить 0,22 д. а. (розроблена економіко-математична модель ефективного функціонування корпорації).

19. Карачина Н.П. Методологічні аспекти оцінки соціально-економічної ефективності корпоративного управління // Матер. міжнар. наук.-теор. конференції. – Житомир: Вид-во ДАЕУ, 2005. – Ч. 1. – С. 201-205. – 0,3 д. а.