1. Узагальнюючи різні підходи до визначення політичного лідерства, можна виокремити наступні основні: лідерство як різновид влади, носієм якої виступає одна людина або політична група; лідерство як управлінський статус, керівна посада; лідерство як вплив на інших людей; лідерство як особливий вид підприємництва; лідерство як символ спільності певної групи суспільства. Аналізуючи теоретичний доробок вітчизняних і зарубіжних авторів у дисертації зроблено висновок, що здійснювати теоретико-методологічне дослідження політичного лідерства доцільно, виходячи з аналізу наступних аспектів: концептуального визначення поняття, феномену політичного лідерства, політичного лідера; аналізу існуючих теорій політичного лідерства та політичних еліт; функцій політичного лідера; типології політичного лідерства; стилю управління, процесу прийняття управлінського рішення як одного з основних критеріїв ефективності діяльності політичного лідера; виявлення особистих рис політичного лідера. Оскільки лідерство за свою суттю передбачає вплив на суспільство, зокрема, через виконання ряду суспільно важливих функцій, надзвичайно важливим, але недостатньо дослідженим у науковій думці аспектом є оцінка ефективності діяльності політичних лідерів. 2. Автор дисертаційного дослідження вважає ефективність головною оціночною категорією діяльності політичного лідера, адже від ефективності діяльності політичної лідерів значною мірою залежить подальший розвиток суспільства як складної системи взаємовідносин між людьми, яка саморозвивається і самоорганізується. Ефективність визначається багатьма факторами, включаючи співвідношенням людських, організаційних, науково-технічних, матеріальних ресурсів, часу та отриманих результатів. Ефективною є та діяльність, яка забезпечує досягнення найвищих запланованих результатів при найменших витратах, створює можливість для всебічного розвитку суспільства. 3. На ефективність діяльності політичного лідера впливають ряд об'єктивних і суб'єктивних чинників, при цьому, в даному випадку поділ є певною мірою умовним, адже у політиці об'єктиві і суб'єктивні чинники є надзвичайно тісно взаємопов'язаними. Автор дисертації відносить до об'єктивних ті чинники, які більшою чи меншою мірою не залежать від волі, свідомості й бажань політичного лідера: нагальні потреби й інтереси суспільства, електорату, еліти, оточення лідера; формальне становище лідера, легітимація його статусу; форма правління, політичний режим; політична і соціально-економічна ситуація в суспільстві; політична зрілість суспільства, його політична свідомість і культура, розвиненість політичної системи. До суб'єктивних чинників автор відносить ті, які безпосередньо стосуються і визначаються особливостями особистості політичного лідера: комунікативні й організаційні здібності, які включають вміння вести дискусію, спілкуватися з людьми, вміння сформувати команду і організувати її роботу; вміння акумулювати загальносуспільні цінності та інтереси; реалізм у здійсненні перетворень, розуміння об'єктивних складностей, спричинених політичними, соціально-економічними, історичними, культурними, ментальними умовами; здатність до інноваційної діяльності; вміння прогнозувати і прораховувати свої дії, далекоглядність; авторитет та довіра до політичного лідера; високі інтелектуальні та морально-психологічні риси. 4. У дисертаційному дослідженні показано, що визначальним для критеріїв ефективності діяльності політичного лідера є процес прийняття оптимального рішення. Саме через систему управлінських рішень лідер здійснює свої функції як суб'єкт управління, саме в процесі прийняття рішення закладається можливість лідера відповідати тому чи іншому критерію ефективності, принести користь чи шкоду суспільству, досягти чи не досягти запланованих результатів, завоювати чи втратити авторитет, заручитися підтримкою на наступні вибори чи втратити владу. Тож необхідною умовою ефективності діяльності політичного лідера є оптимальність рішень, які він приймає. Лідер обов’язково або приймає рішення, або справляє певний вплив на процес прийняття рішення; крім того, як суб’єкт політичного процесу, виконуючи функції по управлінню суспільством, він виступає головним чинником самого процесу розробки і прийняття управлінських рішень. Процес підготовки та розробки рішення складний та багатошаровий. Особливе місце займають аналіз причин, які спричинили появу рішення (чиї інтереси воно задовольняє), вибір альтернатив, оцінка ризику. Оціночною категорією рішення є його оптимальність. Оптимальним є вчасно прийняте рішення, при якому за мінімальних витрат людських, матеріальних та інших ресурсів, за мінімального ризику досягнуто максимального запланованого результату, який задовольняє потреби і сприяє розвитку суспільства. 5. Сучасна політична ситуацію в Україні має риси, характерні для суспільств перехідного періоду, які перебувають на етапах трансформації від однієї політичної та соціально-економічної системи до іншої в умовах незрілої політичної культури та свідомості. У складній політичній й економічній ситуації суттєво зростає роль загальнодержавного лідера, який має реальну, легітимну владу, довіру з боку населення, професійну команду. Серед основних проблемних завдань, вирішення яких, на думку автора дисертаційного дослідження, сприятимуть підвищенню ефективності діяльності політичних лідерів в Україні, найбільш важливими є наступні: шляхом широкого залучення представників різних політичних сил, науковців, громадськості чітко визначити національні інтереси України; створення потужних партій європейського типу, лідери яких відчуватимуть відповідальність перед рядовими членами і виборцями; пошук загальнонаціональних лідерів, які будуть поділяти цінності, притаманні більшості населення; набування політичним лідерством системного професійного характеру; подолання розриву між політичними елітами, лідерами і суспільними групами, інтереси яких вони представляють. Серед важливих умов ефективності діяльності лідерів в Україні – необхідність реалізму у здійсненні перетворень, розуміння тих об’єктивних складностей, що їх викликають не лише соціально-економічні або міжнародні умови, а й особливості політичної культури населення. Політичним лідерам слід пам'ятати, що спроби здіснення реформ без врахування історичних передумов, існуючої соціально-економічної структури, рівня політичного плюралізму, політичної культури різних верств населення можуть не лише призвести до дискредитації інститутів влади та її носіїв, а й загальмувати розвиток суспільства, держави. |