Результати дисертаційного дослідження дозволили зробити висновки теоретичного, методичного та практичного характеру, які зводяться до наступного: 1. Ефективність виробництва як узагальнююча економічна категорія характеризує кінцевий результат певної господарської діяльності і є виразом мети виробництва, розкриває кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва, живої й уречевленої праці, віддачу сукупних вкладень. При цьому критерієм ефективності організації зернопродуктового підкомплексу буде виробництво високоякісної продукції з метою насичення ринку продовольства при обґрунтованому економічному використанні наявних ресурсів. 2. На основі теоретичних узагальнень у дисертаційній роботі доведено, що ефективне функціонування зернопродуктового підкомплексу АПК визначається комплексною взаємодією усіх його складових ланок, а саме: сільського господарства, підприємств переробної промисловості, сфери зберігання та реалізації зерна й продуктів його переробки, які беруть участь у просуванні зернопродукції до кінцевого споживача. Таким чином, зернопродуктовий підкомплекс є сукупністю сільськогосподарських, переробних підприємств та інших організацій, діяльність якої спрямована на забезпечення раціонального виробництво, транспортування, зберігання, переробку й реалізацію зерна та продуктів його переробки. Водночас вони пов’язані між собою певними організаційно-економічними взаємовідносинами, спрямованими на підвищення ефективності функціонування міжгалузевого утворення. 3. Кіровоградська область є одним з основних регіонів України з виробництва зерна, на який припадає близько 7% загальнореспубліканського його валового збору, а на душу населення виробляється майже втричі більше ніж у середньому по країні. Це певною мірою зумовлено сприятливими грунтово-кліматичними умовами для вирощування зернових культур, частка яких у структурі посівних площ становить близько 50%. Але економічні показники розвитку зернової галузі в регіоні є нестабільними і коливаються по роках досліджуваного періоду залежно від погодних умов і забезпеченості матеріально-технічними ресурсами, що потребує підвищення рівня інтенсивності ведення зерновиробництва на інноваційній основі. 4. Кіровоградщина характеризується розвинутою зернопереробною промисловість, в якій найбільш потужними є борошномельна та круп’яна промисловість, виробничі потужності яких повністю задовольняють потреби населення регіону в борошні та крупах. Провідне місце у виробництві борошна та круп в області, незважаючи на економічні негаразди, посідають великі переробні підприємства, які для цього мають необхідні можливості й обладнання. Однак негативною тенденцією розвитку зернопереробної промисловості протягом досліджуваного періоду є суттєве зменшення обсягів виробництва всіх видів продуктів переробки зерна. Особливе занепокоєння викликає стан комбікормової галузі в області, обсяги виробництва якої нині скоротились майже в 16 разів. 5. Основними конкурентними перевагами продукції зернової галузі досліджуваного регіону є її відносно низька собівартість виробництва й помірні ціни, завдяки яким рівень рентабельності зерна тут вище ніж у середньому по країні. Позитивними тенденціями розвитку зернового ринку тут є: зменшення частки бартерних операцій та операцій з видачі населенню зерна в рахунок оплати праці, що є ознакою стабілізації фінансового стану товаровиробників зерна. Але, практичного значення в Кіровоградській області не набула біржова торгівля, а обсяги операцій із зерном в цих установах є незначними. Разом з тим посилився вплив посередницьких структур і зросли обсяги реалізації зерна через інші позаринкові канали розподілу. При цьому спостерігається зменшення впливу безпосередніх товаровиробників на продаж зернопродукції. Тому активізація діяльності бірж є шляхом послаблення тиску зернотрейдерів, сприятиме розвитку конкуренції і буде дієвим ринковим механізмом збалансування попиту та пропозиції на зерновому ринку регіону. 6. В дисертації обґрунтовано, що основними напрямами підвищення ефективності зернового виробництва є нарощування урожайності та збалансування структури посівних площ зернових культур, удосконалення організації зернового ринку тощо. На основі проведених нами досліджень можна зробити узагальнюючий висновок про те, що для стабілізації зернового виробництва та зернового ринку в Україні необхідно: здійснювати збалансоване, комплексне державне регулювання; на постійній основі використовувати механізм інтервенційних закупівель зерна, який підтримував би відповідний ціновий рівень. Поряд з цим для подальшого розвитку ринку зерна в країні та регіоні зокрема потрібно більшу увагу зосередити на вдосконаленні існуючої ринкової інфраструктури шляхом поліпшення діяльності спеціалізованих біржових установ, запровадження ф’ючерсних угод і страхування ризиків. 7. Для ефективного функціонування зернопродуктового підкомплексу винятково важливе значення має обґрунтування стратегії його розвитку, яка в авторському розумінні передбачає розробку комплексної, збалансованої програми перспективних дій та заходів, що забезпечать ефективний розвиток усіх його ланок. Водночас важливим організаційним фактором при цьому є активізація інвестиційної діяльності. Однак, сільськогосподарські підприємства є менш привабливими для потенційних інвесторів і їх інвестування в регіоні практично не здійснюється. 8. На основі економіко-математичного прогнозування урожайності та величини посівних площ окремих видів зернових культур нами обґрунтовано, що загальний обсяг виробництва зернових культур на Кіровоградщині зросте з 15,7 тис. т у 2007 р. до 27,2 тис. т у 2012 р.. 9. У дисертації доведено, що удосконалення організаційно-економічних відносин між сільськогосподарськими і зернопереробними підприємствами можна розглядати як вагомий резерв підвищення ефективності функціонування зернопродуктового підкомплексу. Важливою складовою цього можна вважати реформування процесу ціноутворення, метою якого є забезпечення паритетності цін та перерозподілу прибутку від кінцевих результатів діяльності між учасниками технологічного процесу на основі обґрунтованої норми прибутку на вкладений капітал для кожної галузі, державна підтримка біржової торгівлі зерном, налагодження сталих довготермінових економічних взаємовідносин між всіма складовими ланками підкомплексу, тощо. |
