1. На основі проведених досліджень встановлено, що ефективність формування стад молочної худоби тваринами вітчизняної та зарубіжної селекції залежить від генотипових і середовищних факторів, оптимізація яких сприятиме підвищенню рентабельності молочного скотарства господарств. 2. За однакового генетичного потенціалу корів української чорно–рябої молочної породи у СВК “Устимівський” та ВАТ “Терезине” ступінь його реалізації за надоєм становить при рівні забезпеченості тварин кормами 35,6– 47,3 ц кормових одиниць на 1 голову на рік 47,1%, а при рівні 54,0–54,8 ц кормових одиниць – 68,6%; імпортних голштинських корів за добрих умов годівлі і утримання (66,7–68,7 ц кормових одиниць на 1 корову на рік) – 77,9%. 3. Тварини чорно-рябої молочної породи залежно від структури генотипу мають різний рівень молочної продуктивності. При витратах кормів у розрахунку на 1 корову 35,6–47,3 ц кормових одиниць найвищими надоями та кількістю молочного жиру характеризуються тварини з часткою спадковості за голштинською породою 50% і менше, а при витратах 54,5–54,8 ц кормових одиниць – тварини з часткою спадковості 51–75%. 4. Вікові зміни надоїв корів залежать від рівня годівлі та роздоювання за першу лактацію. За низького рівня годівлі (СВК “Устимівський”) найвищий надій корови мають за першу лактацію – 3480 кг молока. З віком величина надою знижується і до пятої лактації становить 2874 кг молока. При поліпшенні паратипових факторів (ВАТ “Терезине”) величина надою зростає від першої до четвертої лактації на 667 кг (Р0,99), після чого відбувається спад продуктивності. 5. Із зростанням рівня годівлі відтворна здатність корів української чорно-рябої молочної породи поліпшується. Зокрема, тривалість сервіс-періоду зменшується на 18 днів (Р0,95), міжотельного періоду – на 16 днів (Р0,95), вік першого отелення настає на 225 днів раніше (Р0,99). З віком відтворні показники корів поліпшуються, незалежно від рівня годівлі, порідної належності. Різниця між показниками відтворної здатності корів з різною часткою спадковості за голштинською породою у стаді ВАТ “Терезине” була невірогідною; у стаді СВК “Устимівський” найнижчі показники відтворної здатності мають тварини із часткою спадковості за голштинською породою 51–75%. 6. Із підвищенням надою показники відтворної здатності корів української чорно-рябої молочної і голштинської порід (тривалість сервіс- і міжотельного періодів, вік першого отелення, коефіцієнт відтворної здатності) знижуються. 7. Інтенсивне і цілеспрямоване вирощування ремонтних телиць забезпечує їхній розвиток і формування високої молочної продуктивності та зменшення терміну вирощування і витрат непродуктивного періоду використання корів. 8. Середня тривалість продуктивного використання корів української чорно-рябої молочної породи становить 3,06–3,46 лактацій, залежно від рівня кормозабезпеченості. Із зростанням частки спадковості за голштинською породою тривалість продуктивного використання корів знижується. Корови вибувають із стад через порушення відтворної здатності – 34,5–35,0%; низьку продуктивність – 6,9% голштинських корів і 24,0% корів української чорно-рябої молочної породи; хвороби кінцівок – 24,8 та 5,0% корів відповідно; захворювання вимя – 32,6–39,6% корів української чорно-рябої молочної породи та 0,5% голштинських корів. 9. Виявлена залежність довголіття корів від тривалості міжотельного періоду та віку першого отелення. Найбільша тривалість життя, тривалість продуктивного використання та найвищий пожиттєвий надій у корів української чорно-рябої молочної породи, тривалість міжотельного періоду у них дорівнює 401–430 днів, вік першого отелення – до 26 місяців; для голштинських корів: тривалість міжотельного періоду в межах 461–490 днів, вік першого отелення – до 26 місяців. 10. Стійкість корів до маститу має спадково-середовищну зумовленість. Виявлена різниця за частотою захворювань на мастит між дочками окремих бугаїв, між коровами різних ліній та між тваринами з різною часткою спадковості за голштинською породою. Із зростанням частки спадковості за голштинською породою кількість хворих на мастит корів зменшується. У корів української чорно-рябої молочної породи кількість хворих на мастит з віком зростає: 51,7–53,3% хворих тварин становлять корови третьої лактації і старші. У корів голштинської породи пік захворюваності на мастит спостерігається під час другої лактації – 55,8%. У стаді СВК “Устимівський” частота захворювань на мастит становить 55,2%, у ВАТ “Терезине” – 23,8%, а в АФ “Світанок” – 22,4% 11. За сприятливих умов середовища адаптація тварин української чорно-рябої молочної породи проходить успішніше. За низького рівня годівлі втрати молока за лактацію становлять 7,4%, індекс адаптації - -8,9; з поліпшенням умов годівлі – 3,8% та - -3,3 відповідно. Найгіршу адаптованість проявляють тварини у стаді СВК “Устимівський”. З віком адаптаційна здатність корів української чорно-рябої молочної та голштинської породи поліпшується. 12. Термін продуктивного використання, за який корова окуповує витрати на її вирощування, годівлю, утримання, залежить від адаптаційних особливостей тварин, а також від організаційно-господарських факторів. 13. Корови голштинської породи АФ “Світанок” окуповують витрати на їх вирощування, годівлю та утримання після завершення другої лактації, корови української чорно-рябої молочної породи ВАТ “Терезине” – після першої, СВК “Устимівський” – після четвертої. З огляду на середню тривалість продуктивного використання корів в Україні (в середньому 3–3,5 лактації) економічно доцільнішим є вирощування телиць у місцевих господарствах з дотриманням необхідного рівня годівлі, ніж закупівля імпортних телиць за кордоном, що вимагає великих матеріальних вкладень. Крім того, тварини голштинської породи є вимогливішими до умов годівлі й утримання (різниця у витратах на утримання 1 корови на рік 791 грн), що збільшує витрати на виробництво молока. |
