У дисертаційній роботі розв’язано науково-прикладне завдання обґрунтування комплексу організаційно-економічних заходів та інституціонального забезпечення підвищення ефективності використання експортного потенціалу базових галузей вітчизняної промисловості в процесі міжнародної економічної інтеграції. Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки: 1. Систематизація та узагальнення категоріального апарату щодо визначення поняття “експортний потенціал” дозволили визначити його, в контексті галузі, як здатність реалізувати вироблену продукцію на світовому ринку за умови її відповідності за якістю та конкурентоспроможністю його потребам і усунення протекціоністських бар’єрів з боку країн-імпортерів. Для аналізу ефективності використання експортного потенціалу країни важливо враховувати його зв’язок з виробничим потенціалом (внутрішній аспект) та потенціалом ринку імпорту (зовнішній аспект), структуризацію за галузями, ринками, товарною номенклатурою, а також за ступенем реалізації (досягнутий і перспективний). 2. Методика оцінки експортного потенціалу окремої галузі повинна передбачати структуризацію експортного потенціалу за обсягом виробництва, рівнем внутрішнього попиту, напрямами реалізації (умови ринків країн-імпортерів), періодом часу. У свою чергу, деякі складові також мають свою структурну побудову. Обсяг внутрішнього попиту є сукупним обсягом виробництва споживаючих галузей, а попит на продукцію в рамках країн-імпортерів залежить від співвідношення світових та вітчизняних цін на продукцію галузі, а також від показника закритості ринку, за який прийнято середній рівень тарифів на експорт продукції з України, включаючи антидемпінгові мита. Після визначення рівня експортного потенціалу у дисертації запропоновано здійснювати розрахунок його ефективних обсягів використання за регіонами світу. 3. Досвід інтеграції країн з перехідною економікою показує, що формування та реалізація експортного потенціалу залежать від ступеня інтегрованості перехідної економіки у міжнародні системи. На початку перехідного періоду відбуваються кризові явища, які призводять до скорочення експортного потенціалу через загальні негативні тенденції (зменшення обсягів виробництва, втрата кваліфікованої робочої сили, скорочення внутрішніх інвестицій та відсутність іноземних). Після виходу з кризи відбувається розширення експортного потенціалу на основі експортоорієнтованого зростання економіки. На наступному етапі зростання обсягів експортного потенціалу уповільнюється, але в той же час збільшується його ефективність за рахунок конкурентоспроможності експортної продукції, розвитку внутрішнього споживання та поглиблення диверсифікації зовнішньоекономічних зв’язків. 4. Встановлено, що галузі мають значний експортний потенціал, але не використовують його повною мірою на жодному з восьми основних географічних напрямів експорту. Це пояснюється виробництвом іншими країнами аналогічної продукції та застосуванням ними жорстких обмежувальних заходів. Визначено можливості збільшення рівня ефективності реалізації експортного потенціалу шляхом перерозподілу експортних потоків між регіонами. На основі прогнозу розвитку експортного потенціалу базових галузей у короткостроковому періоді встановлено, що у випадку збереження існуючої структури експорту ефективність реалізації експортного потенціалу як базових галузей, так і економіки в цілому зменшиться у зв’язку з погіршенням кон’юнктури світового ринку. 5. Запропоновано комплекс організаційно-економічних заходів щодо підвищення рівня ефективності реалізації експортного потенціалу, специфіка якого полягає у його деталізації відповідно до основних складових експортного потенціалу (виробництва, попиту внутрішнього ринку, умов зовнішнього ринку). З метою збільшення рівня внутрішнього споживання та формування ефективної структури експорту в дисертації запропоновано здійснювати поступове зменшення рівня експортної орієнтованості базових галузей. Шляхом реалізації цієї мети є сприяння розвитку суміжних галузей, таким як металоспоживаючі виробництва, на які потрібно перенести основне експортне навантаження. При цьому, перспективним напрямом доцільно визначити запровадження аналогу економічного експерименту, проведеного у металургійній галузі, який, на відміну від попереднього варіанту, слід реалізувати не як пільги окремим підприємствам, а як програму реструктуризації споживаючих галузей з метою уникнення ускладнень із СОТ. 6. Оскільки темпи зростання інвестицій у модернізацію виробництва залишаються досить повільними, в дисертації обґрунтовано необхідність створення органу, який виконуватиме функції координації інвестиційної політики галузі і фінансування інноваційних проектів за рахунок внесків компаній-виробників та, частково, державних коштів. 7. Покращення умов зовнішнього ринку полягає у зменшенні рівня закритості ринків країн-імпортерів. Цього можна досягти шляхом надання інформаційної підтримки провідним приватним компаніям базових галузей вітчизняної промисловості у створенні ними власних збутових структур в цих країнах. Зазначена підтримка може здійснюватись у вигляді надання експертної інформації з боку торговельно-економічних місій, запровадження системи моніторингу експорту, забезпечення доступу експортерів до відповідних зарубіжних консалтингових структур. |