Анотація до роботи:

Колокольчикова І.В. Ефективне формування селянських (фермерських) господарств в ринкових умовах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02. – економіка сільського господарства і АПК. – Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2003.

Дисертацію присвячено розробці концептуального підходу, організаційно-економічних пропозицій, що сприяють підвищенню ефективності формування фермерських господарств. Розкрито вплив різних факторів на господарську діяльність фермерів і обґрунтовані основні підходи до оцінки ефективності фермерських господарств. Проаналізовано стан формування фермерських господарств та вироблено пропозиції з удосконалення системи міжфермерської кооперації, механізму фермерського землеволодіння і землекористування. Складено схему організації маркетингової діяльності фермерськими господарствами та розроблено раціональну службу маркетингу та форму кооперування фермерів з іншими суб'єктами ринку. Удосконалено механізм інвестування фермерських господарств групуванням учасників-фермерів. Удосконалено економічну оцінку якості сільськогосподарської продукції.

1. Серед основних факторів, що сприяють успіху фермерів виділено такі ринкові фактори, як: залучення інвестицій, організація маркетингу і кооперації, удосконалення земельних відносин, створення власних структур по переробці і реалізації продукції. Така класифікація викликана двома причинами: забезпеченням первісним капіталом фермерів; виробленням відповідного методологічного підходу для оцінки ефективності фермерських господарств. Встановлено, що кількість фермерських господарств, які припинили свою діяльність тим більша, чим гірша їх забезпеченість первісним капіталом.

2. На формування фермерських господарств у даний час впливають такі фактори: спеціалізація сільськогосподарського виробництва; соціально-економічні фактори, що визначають форму і методи здійснення спеціалізації, ступінь її розвитку в різних регіонах; природні; характер використання техніки, технології, землі й інших людських, матеріальних і природних ресурсів; забезпеченність фінансовими, матеріально-технічними ресурсами; віддалення оброблюваних ділянок; нестача спеціальних знань; вік членів родини. Кількість фермерських господарств з реалізованою на ринку продукцією більша в тому разі, коли вища їх питома вага в застосуванні маркетингу.

3. Для визначення методики оцінки ефективності фермерських господарств необхідно враховувати ряд особливостей: таких, що характеризують регіон їх розташування; відсутність з ряду причин достатньої кількості показників по нових формах господарювання в перші роки функціонування; організація роботи з оцінки ефективності по визначеній системі, що включає основні елементи цієї роботи в сільськогосподарських підприємствах. Методика оцінки діяльності фермерських господарств на регіональному рівні передбачає формування інтегрованого показника за критеріями порівнянності об’єктів через методичний прийом “матриця координат”, оптимізацію параметрів порівняння, визначення індексів росту порівняння, виходу продукції на одиницю основних видів ресурсів та врахування рівня ефективності використання землі

4. Для створення і функціонування міжфермерських кооперативних об‘єднань використовуються наступні принципи: наукова обґрунтованість і економічна доцільність створюваних формувань на кооперативній основі; добровільність входження фермера в нову господарську структуру і демократичний характер прийняття рішень; вибір форм господарювання, що забезпечують взаємну зацікавленість фермерських господарств, підприємств і державних структур; самостійність і самоврядність кооперативного формування в господарській діяльності. Цей перелік слід доповнити таким принципом, як регіональна соціально-економічна спрямованість діяльності нових суб'єктів господарювання. При всьому різноманітті форм і видів фермерської кооперативної діяльності нами виділяються два основні її напрямки: по виробництву сільськогосподарської продукції; споживчі кооперативи по обслуговуванню фермерських господарств.

5. Сучасна ситуація у використанні землі орендарями-фермерами характеризується як нестабільна. Державі на законодавчому рівні потрібно виходити з необхідності створення механізму переходу земель від власників, що неефективно використовують сільськогосподарські угіддя, до інших, які здатні більш раціонально вести виробництво. Цілком доцільно було б проаналізувати практику передачі земельних паїв у користування. Щоб не допустити спекулятивного характеру операцій із землею, потрібно створити нормативні документи, що закріплювали б положення щодо порядку зміни користувача, оподаткування та застави права тимчасового використання землі.

6. Успішна реалізація механізму застави землі буде сприяти стабілізації зайнятості працюючих, скороченню масштабів ринку праці на селі і підвищенню реальних доходів зайнятого населення. Що стосується земельних відносин, то їх вдосконалення, на наш погляд, повинне бути спрямоване насамперед на формування механізму ринкового обороту землі, створення й укрупнення фермерських господарств шляхом об'єднання земельних часток членів цих підприємств, покупки, оренди й інших видів придбання земельних ділянок.

7. В роботі розроблена система організації маркетингової діяльності фермерськими господарствами. У кожному регіоні для суб'єктів фермерства є необхідність мати відповідні служби по їх обслуговуванню. Сільським товаровиробникам більше підходить товарно-функціональна структура управління маркетингом, що не замінює функціональну організацію, а є її доповненням.

Запропоновано систему організації і схему взаємодії в регіональній службі маркетингу. У ній передбачена поетапна, системна організація маркетингової діяльності і показана схема руху інформації, продукції і грошей між учасниками.

8. В найближчий термін необхідно створити умови і механізм інвестування і кредитування фермерів. По-перше, потрібно підготувати самих фермерів, щоб можна було їх кредитувати. По-друге, потрібно визначити пільги, систему державних гарантій для банків, що кредитують фермерство. Потребує уточнення мережа уповноважених банків для залучення кредитних ресурсів на міжнародному фінансовому ринку. По-третє, необхідно створити державні і регіональні гарантійно-інвестиційні банки по кредитуванню аграрного бізнесу. По-четверте, необхідне тісне співробітництво з закордонними фінансовими інститутами, що спеціалізуються в сфері кредитування фермерства. По-п'яте, організація аграрного бізнесу на основі лізингу. По-шосте, популяризація інвестиційних проектів через систему виставкової та ярмаркової діяльності.

9. Вивчення інвестиційного ринку в досліджуваному регіоні, схем вкладення інвестицій в сільське господарство дозволили виявити і згрупувати учасників інвестиційної діяльності і розробити прийнятну технологію інвестування для аграрного бізнесу. Як показує наявна практика, один з варіантів довгострокового вкладення капіталу у фермерство може відбуватися по діючій технології і складається з 4 етапів: визначення напрямків вкладень; техніко-економічне обґрунтування необхідності вкладення інвестицій; виробничо-технологічна частина і концепція маркетингу інвестиційного проекту; фінансовий аналіз і оцінка інвестицій.

10. Наявна на сьогодні ситуація в справі надання фермерам виробничо-технічних послуг має тенденцію до розвитку у двох напрямках: незалежними підприємствами, на основі кооперації самих товаровиробників. У той же час буде мати місце і третій напрямок, основу якого складає одночасна діяльність незалежних підприємств та міжфермерських кооперативів зі спільного використання техніки. Але при цьому економічні взаємини фермерів з підприємствами виробничо-технічного сервісу, індивідуальними підприємцями повинні будуватися на основі досягнутих домовленостей про спільну господарську діяльність.

11. Подальший розвиток і підвищення ефективності фермерства тваринницького напряму обумовлені потребою оцінки якості і оптимізації використання кормів. Розроблені організаційно-економічні структури кормовиробництва є найбільш раціональними для умов Запорізької області. Їх впровадження фермерськими господарствами дозволить їм поліпшити природні кормові угіддя, підвищити продуктивність кормового гектара, цілком забезпечити худобу грубими і соковитими кормами, скоротити частку концентратів, підвищити продуктивність тварин і рентабельність виробництва кормів. Для орієнтації фермерів на вимоги ринку необхідне диференціювання цін на корми з урахуванням якості. Така диференціація дозволяє більш об'єктивно оцінити відповідність кормів того іншого класу стандартам і правильно розрахувати вартість з урахуванням якості.

Публікації автора:

1. Колокольчикова І.В. Методологія оцінки ефективності селянських (фермерських) господарств // Регіональні перспективи. – 2002. – № 6 (25). – С. 89-91.

   Колокольчикова І.В. Организация маркетинговой деятельности крестьянскими (фермерскими) хозяйствами // Экономика и управление. – 2001. – №3(28). – С. 29-30.

   Колокольчикова І.В. Ринкові фактори підвищення ефективності селянських (фермерських) господарств // Схід. – 2003. – № 2 (52). – С. 33-36.

   Колокольчикова І.В. Роль місцевих органів самоврядування в умовах адміністративних реформ та розвитку фермерства // Держава та регіони (серія: економіка та підприємництво). – 2001. – № 4. – С. 45-50.

   Колокольчикова І.В. Сучасний стан розвитку фермерських господарств // Держава та регіони (серія: економіка та підприємництво). – 2002. – №3. – С. 71-74.

   Брустінов В.М., Колокольчикова І.В., Лобанов М.І. Умови створення інформаційно-консультаційних структур в Україні при переході до ринкових умов господарювання // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб.наук.пр. – Вип. 53 – Дніпропетровськ: ДНУ, 2000. – С. 89-93.

   7. Колокольчикова І.В. Ефективна стратегія виробництва в селянських (фермерських господарствах) // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Економіка підприємств”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 55-56.

   8. Колокольчикова І.В. Державна політика регулювання розвитку фермерських господарств // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень”. – Том 22. Економіка. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – с. 16-17.

   9. Колокольчикова І.В. Державне регулювання розвитку селянських (фермерських) господарств // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Державне регулювання економіки та місцеве самоврядування”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 28-30.

   10. Колокольчикова І.В. Кооперація фермерських господарств // Вісник Академії економічних наук України. – 2002. – № 2. – С. 136-137.

   11. Колокольчикова I.В. Особливості розвитку селянських (фермерських) господарств // Матеріали Третьої Всеукраїнської науково-практичної конференції “Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону". – Том 2. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – С. 21-23.

   12. Колокольчикова І.В. Проблеми оподаткування селянських (фермерських) господарств // “Актуальні питання удосконалення фінансово-кредитного механізму в Україні”. Збірник наукових праць науково-практичної конференції. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2001. – С. 67-69.

   13. Колокольчикова I.В. Регулювання розвитку фермерських господарств // Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених “Економіка підприємства: проблеми теорії та практики”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 45-46.

   14. Колокольчикова І.В. Розвиток селянських (фермерських) господарств // “Актуальні питання удосконалення фінансово-кредитного механізму в Україні”. Збірник наукових праць науково-практичної конференції. – Випуск 2. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2002. – С. 140-142.

   15. Колокольчикова І.В. Соціально-економічні умови розвитку фермерства // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта ‘2000”. – Том 30. Економіка. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – С. 18-20.

   16. Колокольчикова І.В. Удосконалення матеріально-технічного забезпечення фермерських господарств // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених “Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи вирішення”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 141-142.