В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання праці міжнародно-правовими нормами. До основних з яких віднесено такі: 1. Поняття „міжнародно-правове регулювання праці” зародилося під час розвитку міжнародного співробітництва держав після першої світової війни, як результат наміру проведення узгодженої політики держав у найбільш важливих сферах суспільних відносин. У витоків діяльності з регулювання трудових відносин за допомогою міжнародних норм права стояла Міжнародна Організація Праці, метою заснування якої є створення міжнародних трудових стандартів, програм, спрямованих на покращення умов праці та життя працюючих, на підвищення можливості зайнятості та підтримку прав людини. 2. Міжнародно-правове регулювання праці здійснюється не тільки Міжнародною Організацією Праці, а й в рамках такої міжнародної організації, як Організація Об’єднаних Націй, а також міждержавних об’єднань: Рада Європи, Європейський Союз, Співдружність Незалежних Держав, Організація економічної співпраці та розвитку. 3. Міжнародно-правове регулювання праці – це здійснювана на міжнародному рівні діяльність держав та міждержавних об’єднань(організацій) щодо впорядкування трудових відносин за допомогою права, їх юридичного закріплення, охорони та розвитку. 4. Джерела права, з одного боку, це – правостворюючі фактори, тобто ті умови, завдяки яким взагалі з’являється, створюється право, а з іншого, це – ті об’єкти, в які формально абстрагується право та в яких воно віднаходить свій зовнішній вигляд, набуває відповідної оболонки. 5. Джерела міжнародно-правового регулювання праці – 1)певна форма вираження міжнародно-правових норм, за допомогою яких впорядковуються трудові відносини, та які юридично закріплені, охороняються та розвиваються на міжнародному рівні, що створюються з метою регулювання відносин в сфері праці, покращення умов праці, охорони праці, захисту індивідуальних та колективних інтересів працівників; а також 2) результат правотворчої діяльності тих міждержавних, міжнародних об’єднань і організацій, органів, які створюють відповідні міжнародні трудові норми. 6. До джерел міжнародно-правового регулювання праці відносяться: міжнародні договори, міжнародні звичаї, акти міжнародних організацій та міждержавних об’єднань, які закріплюють міжнародні принципи, загальновизнані норми міжнародного трудового права, встановлюють міжнародні трудові стандарти. 7. Система джерел міжнародно-правового регулювання праці складається з трьох елементів: ядро системи, розвиваючий або змістовний елемент та допоміжний елемент. До ядра системи входять загальновизнані принципи міжнародного права та загальновизнані принципи міжнародного трудового права. До змістовного елементу належать загальновизнані норми трудового права; міжнародні договори, що укладаються стосовно регулювання праці; інші акти, що конкретизують принципи міжнародного трудового права та безпосередньо регулюють працю й трудові відносини, які приймаються в рамках міжнародних та регіональних організацій. Останній компонент досліджуваної системи складають міжнародні норми, що допомагають реалізувати норми змістовного компоненту та які знаходять своє відображення у відповідних міжнародних та регіональних нормативних актах: рекомендаціях МОП; рішеннях Міжнародного суду; рішеннях Європейського суду з прав людини; рекомендаціях Ради Європи; резолюціях Генеральної Асамблеї ООН; ін. 8. В сфері застосування контролю конституційності міжнародно-правових актів, вдалим є збалансоване поєднання двох видів контролю: і попереднього, і наступного. Саме такий підхід надає можливості і запобігти підписанню та приєднання до неконституційних міжнародно-правових актів, так і в подальшому проводити моніторинг діючих міжнародно-правових актів у їхньому співвідношенні із нормами Конституції. |