Голубєва Ірина Євгенівна. Дитинство як обєкт соціально-демографічної політики в Україні. : Дис... канд. наук: 08.09.01 - 2005.
Анотація до роботи:
Голубєва І.Є. Дитинство як об’єкт соціально-демографічної політики в Україні. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.09.01 – демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, Київ, 2005.
Дисертацію присвячено вивченню та розробці теоретичних положень, методичних і практичних рекомендацій щодо поліпшення соціально-демографічної політики в Україні стосовно дітей і дитинства. Результатом проведеного дослідження є: поглиблення соціально-економічної, демографічної сутності поняття дитинство і діти. Визначено методологічні засади дослідження дитинства як складової життєвого циклу людини. Досліджено коло питань, що розкривають соціально-економічні передумови утримання, виховання, освіти, стану здоров’я підростаючого покоління. Розглянуто роль сім’ї у народженні, вихованні, соціальній адаптації дітей як одного із основних осередків демореальності. Досліджено умови утримання, виховання та соціалізації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у дитячих будинках сімейного типу як осередках демореальності. Розроблено рекомендації щодо оптимізації та забезпечення рівності і результативності соціально-демографічної політики щодо поліпшення становища дітей в Україні.
У дисертації проведено теоретичні дослідження і узагальнення, запропоновано нові науково-практичні підходи до розв‘язання проблеми поліпшення становища дітей як складової формування кількості і якості населення в умовах ринкової трансформації суспільства.
Дослідження дитинства як складової життєвого циклу середньої людини, як компоненту демореальності не можна обмежувати лише аналізом змін у динаміці чисельності та складі дітей; його необхідно осмислювати також у вигляді системи конкретно-історичних осередків, в яких воно відбувається.
Стан дитинства в Україні слід оцінити як кризовий, такий, що характеризується: а) кризою організаційно-інституційної структури дитинства, б) кризою економіки дитинства, в) кризою соціальної структури дитинства, г) кризою культури дитинства, материнства і дитинства, батьківства і дитинства у цілому.
Сферу утримання, виховання і освіти підростаючого покоління можна поділити на два види: сімейно-родинну та державно-суспільну. Завдання державних інституцій, громадськості та сім’ї полягає у тому, щоб сприяти гармонізації функцій всіх осередків, пов’язаних з життєдіяльністю дитини. Тільки наявність такої гармонії стане об’єктивною умовою існування відтворення населення як основної властивості нормальної (тобто некризової) конкретно-історичної демореальності.
Для вирішення демографічних проблем необхідна комплексна державна політика, яка потребує міжвідомчого та міжсекторного підходу і могла б реалізуватися єдиним державним виконавчим органом. Таким органом, на думку автора, може стати Міністерство України з проблем народонаселення, утворене на базі Міністерства України у справах молоді та спорту.
Основні напрями соціально-демографічної політики держави мають бути сконцентровані в Національній програмі демографічного розвитку України, яка б передбачала цілісну низку заходів економічного, правового, соціального, освітнього, культурного, інформаційно-пропагандистського характеру і була спрямована на зниження смертності, підвищення народжуваності, поліпшення становища всіх верств населення, включаючи дітей.
Сімейна політика у подальшому повинна передбачати вдосконалення системи соціального захисту населення, особливо сімей з дітьми; впровадження активних заходів щодо забезпечення продуктивної зайнятості працездатного населення; реформування системи оплати праці; сприяння всебічному розвитку сім’ї, відновленню сімейних цінностей, формуванню відповідального материнства і батьківства.
Державна політика щодо поліпшення становища дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, має бути спрямована на:
розширення практики організації родинних форм виховання зазначених категорій дітей, зокрема, у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях;
удосконалення нормативно-правових актів стосовно сімейних форм виховання дітей, позбавлених батьківського піклування; щодо збереження житла за дитиною-сиротою; створення прийомних сімей тимчасового перебування дітей, батьки яких виїхали на заробітки тощо;
збільшення витрат на соціальний супровід прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, неблагополучних сімей; розробку нових нормативів фінансового забезпечення утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, незалежно від форм їх утримання;
реформування притулків для неповнолітніх та інтернатних закладів, створення малокомплектних дитячих будинків змішаного типу, де діти перебуватимуть весь період дитинства.
З метою запобігання поширенню соціального сирітства, безпритульності та бездоглядності дітей, насильства в сім’ї та торгівлі людьми необхідно запровадити Загальний реєстр новонароджених та дітей України, тобто єдину комп’ютерну систему збору, накопичення та опрацювання даних про новонароджених із щорічним поповненням та уточненням даних.
Вважаємо за потрібне надати статусу державних та запровадити у практику державної сімейної політики проведення Міжнародного дня сім’ї, Всеукраїнської естафети “Україна – сім’я єдина”, Дня матері, дня Святого Миколая, що сприятиме формуванню позитивного та відповідального ставлення дітей та молоді до шлюбу та інституту сім’ї. Необхідно також надати офіційний статус вшануванню у суспільстві “Дня батька”, що дозволить підняти престиж батьківства та позитивно вплине на підвищення відповідальності батьків за виховання дітей.
Публікації автора:
У наукових фахових виданнях:
Голубєва І.Є. Праця сільських дітей: соціально-демографічний аспект // Економіка АПК. – 2001. – № 11. – С. 102-110.
Голубєва І.Є. Молодь у відтворенні населення: теоретико-методичні підходи дослідження // Економіка АПК. – 2005. – № 7. – С. 140-145.
Голубєва І.Є. Теоретико-методичні підходи дослідження дитинства // Україна: аспекти праці. – 2005. – № 6. – С. 39-46.
Голубєва І.Є. Теоретико-методичні засади демографічного дослідження дитинства // Демографічні дослідження: Зб. наук. пр. – К.: НАН України, Ін-т економіки, 2001. – Вип. 23. – С. 203-219 (зарахована як фахова відповідно до листа ВАК України №02-77-06/2812 від 12.10.2005р.)
Голубєва І.Є. Дитячі будинки сімейного типу як осередок демопроцесу // Демографічні дослідження: Зб. наук. пр. – К.: НАН України, Ін-т економіки, 2002. – Вип. 24. – С. 276 – 288 (зарахована як фахова відповідно до листа ВАК України №02-77-06/2812 від 12.10.2005р.).
В інших виданнях
Голубєва І.Є. Праця як складова соціалізації молоді // Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК: В 4 ч. – К.: ІАЕ, 2001. – Ч. 1. – С. 53-56.
Голубєва І.Є. Соціальне становище дітей в Україні // Міжвідомчий науковий збірник / За ред. Комарової А.І., Тітова В.В., Голубєвої І.Є. та ін. – Київ, 2004. – Т. 30. – С. 198-208.
Голубєва І.Є. Доповідь на ІІ Всеукраїнському конгресі жінок “Пекін+6” //Міжвідомчий науковий збірник / За ред. Комарової А.І., Голубєвої І.Є., Князєва В.М. та ін. – Київ, 2002. – Т. 28. – С. 635-644.
Голубєва І.Є. Національній Раді жінок України – шість років // Міжвідомчий науковий збірник / За ред. Комарової А.І., Голубєвої І.Є., Князєва В.М. та ін. – Київ, 2005. – Т. 32. – С. 15-23.