Анотація до роботи:

Москалюк В.Ю. Дитячий будинок сімейного типу як форма улаштування дітей, позбавлених батьківського піклування (цивільно-правовий аспект). – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національний університет внутрішніх справ МВС України, м. Харків, 2003.

Дисертацію присвячено дослідженню цивільно-правових засад діяльності дитячого будинку сімейного типу та визначенню його місця в системі форм улаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. У роботі окреслене коло тих правовідносин, суб’єктами яких є учасники дитячого будинку сімейного типу. При цьому основну увагу приділено аналізу майнових та особистих немайнових правовідносин за участю суб’єктів дитячого будинку сімейного типу.

Результатом дослідження є пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства, серед яких проекти норм Сімейного кодексу України, а також проект Положення про дитячий будинок сімейного типу, які, на думку дисертанта, сприятимуть вдосконаленню правового регулювання діяльності дитячого будинку сімейного типу.

У висновках сформульовано наведені нижче найважливіші наукові і практичні результати, здобуті в ході дослідження правових засад діяльності дитячого будинку сімейного типу:

дитячий будинок сімейного типу не є сім’єю, але не є він і юридичною особою. Через це батьки-вихователі і орган опіки та піклування повинні розглядатися як самостійні та рівні суб’єкти всіх правовідносин, що виникають під час створення і діяльності дитячого будинку сімейного типу;

незважаючи на те, що теорію комплексних договорів було розроблено відносно господарських договорів, вона може бути застосована і до договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу, змістом якого, перш за все, є обов’язок батьків-вихователів немайнового характеру, тобто обов’язок виховувати дітей, позбавлених батьківського піклування;

особливістю майнових правовідносин, що складаються в дитячому будинку сімейного типу, є велика кількість об’єктів цих правовідносин, які можна розподілити на дві групи: 1) об’єкти, правовий режим яких не змінюється зі створенням дитячого будинку сімейного типу; 2) об’єкти, правовий режим яких змінюється зі створенням дитячого будинку сімейного типу. Наукове значення такого поділу полягає в чіткому розмежуванні правових режимів майна вихованців дитячого будинку сімейного типу і батьків-вихователів;

лише деякі з батьківських прав і обов’язків покладаються на батьків-вихователів, оскільки особисті немайнові права батьків-вихователів є похідними від батьківських, і батьки-вихователі не можуть мати той же обсяг прав і обов’язків щодо дитини, який мають її рідні батьки, виходячи з правової природи батьківських прав та обов’язків. До прав і обов’язків, що покладаються на батьків-вихователів відносяться: обов’язок виховувати, переданих їм дітей, обов’язок забрати дитину з закладу охорони здоров’я, право на визначення їх місця проживання. Батьки-вихователі також є законними представниками вихованців дитячого будинку сімейного типу і захисниками їх інтересів;

особливістю цивільно-правової відповідальності батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу є те, що основним її видом виступає позадоговірна відповідальність за заподіяння шкоди життю і здоров’ю вихованців унаслідок неналежного здійснення або нездійснення свого обов’язку щодо виховання цих дітей, незважаючи на те, що цей обов’язок передбачений договором про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу;

умовами договірної відповідальності батьків-вихователів є їх вина і протиправна поведінка при відсутності шкоди, заподіяної кредиторові за договором;

формами цивільно-правової відповідальності є заходи як майнового характеру (відшкодування шкоди), так і адміністративного характеру (посилення контролю за проживанням і вихованням дітей у дитячому будинку сімейного типу, використанням батьками-вихователями коштів, що виділяються органом опіки та піклування на утримання вихованців, а також припинення діяльності дитячого будинку сімейного типу);

унаслідок того, що підставою виникнення більшості правовідносин під час діяльності дитячого будинку сімейного типу є договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу, припинення правовідносин, пов’язаних із діяльністю дитячого будинку сімейного типу, може здійснюватися на загальних підставах, передбачених главою 50 Цивільного кодексу України.

Дисертантом також запропоновано рекомендації щодо подальшого удосконалення правового регулювання тих правовідносин, що виникають у процесі діяльності дитячого будинку сімейного типу. Зокрема, пропонується внести зміни в Сімейний кодекс та Положення про дитячий будинок сімейного типу.

Публікації автора:

1. Євко В.Ю. Правові форми родинного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 6. – С. 253-259.

2. Євко В.Ю. Право дитини жити та виховуватися у родині // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. – Спецвипуск. – С. 215-218.

3. Євко В.Ю. Правова природа дитячого будинку сімейного типу // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. – Спецвипуск. – С. 338-344.

4. Євко В.Ю. Охорона дітей, позбавлених батьківського піклування: історичний аспект // Право України. – 2001. - № 8. – С. 107-110.

5. Євко В.Ю. Порядок створення дитячого будинку сімейного типу // Тези наукових доповідей до конференції, присвяченої світлій пам’яті професора О.А. Пушкіна. – 21 травня 2001 р. – Харків, 2001. – С. 34-37.