У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в дослідженні сутності дисциплінарної відповідальності прокурорів, підстав та порядку її реалізації, виявленні особливостей механізму реалізації, формулюванні понятійного апарату даного правового інституту. Головними науковими і практичними результатами роботи є наступні висновки. 1. Службова дисципліна прокурорсько-слідчих працівників представляє собою комплексне правове явище та складається із двох елементів: 1) відповідних правил (стандартів), які із урахуванням особливостей функціональної направленості прокурорської діяльності визначають та встановлюють модель належної поведінки працівника; 2) фактичне дотримання таких стандартів (правил) прокурором у своїй професійній діяльності та в позаслужбовий час. 2. За предметом регулювання правила (стандарти), що складають зміст службової дисципліни прокурорів, можна класифікувати на: а) загальні (особистісні) – стандарти, що визначають та встановлюють належні (необхідні) для прокурорської роботи моральні якості; б) що регулюють службову діяльність і поведінку прокурорів; в) такі, що регулюють позаслужбову діяльність і поведінку прокурорів. 3. Одним із засобів забезпечення службової дисципліни прокурорів є застосування (можливість застосування) заходів дисциплінарного впливу. Це не єдиний, але досить ефективний метод боротьби з порушеннями дисципліни. Дисциплінарна відповідальність прокурорів – це спеціальний вид дисциплінарної відповідальності, яка, в свою чергу, є видом юридичної відповідальності. Її сутність полягає в перетерпіванні порушником службової дисципліни несприятливих позбавлень морального, матеріального та організаційного характеру. Внаслідок застосування заходів дисциплінарного характеру (або можливості їх застосування) у порушника дисципліни (або потенційного порушника) формується переконання в необхідності недопущення скоєння дисциплінарних проступків (порушень службової дисципліни) в подальшому. 4. Гарантіями обґрунтованої реалізації відповідальності мають бути: точне визначення її підстав, встановлення строків притягнення до відповідальності, належна процедура розгляду питання (змагальна основа, можливість оскарження рішення, особливий порядок формування і склад дисциплінарного органу). 5. Статус суб'єкт відповідальності – прокурорського працівника, визначає її диференціацію з огляду на систему підстав і стягнень, повноважень суб'єкта дисциплінарної влади тощо. Тому, для з’ясування сутнісних особливостей дисциплінарної відповідальності вона розглядається через правове становище суб'єкта відповідальності. 6. Враховуючи коло питань, які на сьогодні вирішують органи прокуратури в суспільстві та державі, доцільно створити колегіальні органи дисциплінарної юрисдикції – дисциплінарні комісії. За такий підхід підвищується об’єктивність в прийняти рішень, зводиться до мінімуму ризик помилок в цій сфері, а так само зменшується «плинність» кадрів, підвищується стабільність прокурорської системи в загалі. Під дисциплінарними комісіями прокуратури слід розуміти колегіальні органи в системі прокуратури, які наділені державно-владними повноваженнями стосовно прокурорських працівників, щодо вирішення питань про їх дисциплінарну відповідальність. 7. Підставою дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників є вчинення дисциплінарної проступку – винного, протиправного порушення службових обов'язків, або вчиненні проступку що виражається в порушені вимог Конституції і законів України та виданих на їх підставі і у відповідності з ними наказів і вказівок керівництва, порушенні обмежень за посадою, а також загальновизнаних моральних вимог. 8. Ганебними проступками прокурорсько-слідчих працівників (або такими, що порочать їх) слід вважати дії (бездіяльність) які суперечать положенням Кодексу професійної етики прокурора та дають реальну і достатню підставу вважати, що обов’язок прокурорсько-слідчого працівника чесно, неупереджено та незалежно виконувати свої професійні обов’язки порушено, а так само дії, що тягнуть за собою стійку негативну думку про моральне обличчя працівника прокуратури. Для їх конкретизації необхідно прийняти спеціальний акт – Кодекс професійної етики та поведінки прокурора. 9. Слід відмовитися від закріплення терміна «несумлінність», відображеного в ст.8 Дисциплінарного статуту прокуратури України, що має у своєму змісті етичну категорію «нечесність» і характеризує необережну форму вини прокурорських працівників. Нечесність не можна розглядати як елемент необережності, оскільки нечесним можна бути тільки навмисно. 10. Наявною є необхідність законодавчого закріплення системи стадій дисциплінарного провадження відносно прокурорських працівників. Пропонуємо такі стадії: 1) перевірка даних про дисциплінарний проступок прокурорів (службова перевірка); 2) відкриття дисциплінарного провадження; 3) розгляд дисциплінарної справи та прийняття рішення; 4) виконання рішення по справі; 5) оскарження рішення. Крім того, належним чином необхідно розкрити зміст кожної із зазначених стадій. 11. Законодавче регулювання інституту дисциплінарної відповідальності, характеризується наявністю недоліків в правовому регулюванні дисциплінарної відповідальності прокурорських працівників, зокрема, можна вказати на такі недоліки: відсутність урегульованості низки процедурних моментів (неповнота правового регулювання); недостатня чіткість і ясність у викладі існуючих законодавчих приписів. Це в свою чергу призводить до помилок та зловживань у правозастосуванні. Хоча в цілому проект Закону України «Про Дисциплінарний статут прокуратури України» містить ряд нововведень та положень, які направлені на вдосконалення існуючого порядку притягнення прокурорських працівників до дисциплінарної відповідальності, разом з тим, мають місце і недоліки, які потрібно усунути. Крім того, норми які регулюють підстави та порядок дисциплінарного провадження відносно прокурорів та слідчих (взагалі інститут дисциплінарної відповідальності) необхідно розмістити в одному нормативному акті – Законі Україні «Про прокуратуру» передбачивши розділ «Дисциплінарна відповідальність». Це відповідає вимогам законодавчої техніки та повністю узгоджується із положенням п.14, п.22 ч.1 ст. 92; ст. 123 Конституції України, згідно з якими виключно законами, по-перше, визначаються організація і діяльність прокуратури, по-друге – діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. | 