Штепа Олена Станіславівна. Диспозиційна модель особистісної зрілості : Дис... канд. психол. наук: 19.00.05 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. — К., 2006. — 165, [101]арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 147-165.
Анотація до роботи:
Штепа О. С. Диспозиційна модель особистісної зрілості. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 – соціальна психологія, психологія соціальної роботи. – Інститут соціальної та політичної психології АПН України, Київ, 2006.
У дисертаційному дослідженні конкретизовано дефініцію поняття особистісної зрілості у диспозиційних категоріях та побудовано модель особистісної зрілості, що відображає взаємозв’язок визначених диспозицій. Особистісну зрілість визначено як ефект самостійно пережитої людиною у зрілому віці ненормативної кризи ідентичності, який являє собою динамічну особистісну структуру, пропріум, важливий для її ідентичності.
Рисами-індикаторами, що характеризують оригінальність феномену особистісної зрілості, визначено синергічність, автономність, контактність, самоприйняття, креативність, толерантність, відповідальність, глибинність переживань, децентрація, життєва філософія. Визначені риси стали основою для побудови диспозиційної моделі особистісної зрілості, що характеризується високим верифікаційним рівнем. Модель особистісної зрілості дозволила обґрунтувати, що особистісна зрілість є одночасно результатом формування особистості зрілої за віком та процесом її становлення, а також описати природу особистісно зрілої людини у поняттях суб’єктивності, інвайроменталізму, холізму, пізнаваності, гетеростатичності, свободи, проактивності, змінності.
Обґрунтовано наявність рис особистісної зрілості у пропріумі молодих людей віком 19 – 20 років та незалежність високого рівня особистісної зрілості від статі.
Представлено результати конструювання і апробації опитувальника особистісної зрілості та тренінгу актуалізації особистісної зрілості, що разом з теоретичною моделлю складають програму соціально-психологічного супроводу становлення особистісної зрілості.
У дисертації представлено авторську диспозиційну модель особистісної зрілості та результати її верифікації в процесі психологічного супроводу становлення зрілої особистості.
Складовими моделі є: риси особистісної зрілості, механізми детермінації особистісної зрілості, особливості процесу формування пропріуму зрілої особистості у підлітковому і юнацькому віці. На основі моделі природа особистісно зрілої людини характеризується у поняттях суб’єктивності, інвайроменталізму, холізму, пізнаваності, гетеростатичності, свободи, проактивності, змінності.
Результати верифікації побудованої моделі свідчать про те, що даний соціально-психологічний феномен є одночасно результатом формування особистості зрілої за віком та процесом її становлення.
Встановлено, що показниками особистісної зрілості є: самоактуалізація, акцентування дозрівання блоку Еґо на рівні зрілості дорослого, здатність до самотрансценденції, відповідальність за власні вчинки, здатність керувати власними потребами та мотивами, оптимальний рівень довіри до себе, відчуття ідентичності, компетентність, як здатність розуміти інформацію та приймати на її основі рішення щодо власної особистості. Критеріями особистісної зрілості виступають: відповідальність, саморозуміння, прагнення бути цілісною особистістю.
Риси особистісної зрілості характеризуються як центральні риси пропріуму зрілої особистості. Рисами особистісної зрілості є: синергічність, автономність, контактність, самоприйняття, креативність, толерантність, відповідальність, глибинність переживань, децентрація, життєва філософія.
Особистісну зрілість детермінують механізми: інтенційність як активне самовизначення та як створення людиною самої себе і усвідомлення себе самостворюючою, когерентність як уміння самій собі порадити; рефлексія як уміння людини давати собі самій звіт стосовно своїх дій, думок, почуттів; прегнантність як прагнення до врівноваженості, впорядкованості, завершеності.
Особистісну зрілість визначено як ефект самостійно пережитої людиною у зрілому віці ненормативної кризи ідентичності. Цей ефект характеризується як психологічне новоутворення, що завершує юнацький і відкриває зрілий період життя людини та являє собою динамічну особистісну структуру, пропріум, важливий для его-ідентичності особистості.
Обґрунтовано, що особистісна зрілість є динамічною структурою, процес становлення якої триває з 20 років, а акме розвитку припадає на зрілий період життя. Зміни у рівні особистісної зрілості пов’язані із продуктивністю переживання людиною ненормативних криз та становленням її его-ідентичності.
Процес становлення та актуалізації особистісної зрілості проходить п’ять стадій психологічної трансформації: 1) „період парадоксів”, 2) „лабіринт”, 3) „автономізація”, 4) „трансцендентність”, 5) „кристалізація”. Почерговість цих стадій є індивідуальною. Про завершену особистісну зрілість свідчить високий рівень рефлексії особистості та її суб’єктивне чуття власної цілісності.
Доведено, що риси особистісної зрілості наявні у пропріумі особистості у підлітковому та юнацькому віці. Зрілість у 19 – 20 років тісно пов'язана з особистісною трансформацією та саморозумінням. Серед досліджуваних молодих людей 19 – 20 років 64% вважають, що подією, яка б вплинула на зростання їх особистісної зрілості, є життєво важливий вибір.
Головною рисою особистісної зрілості у пропріумі молодих людей є синергічність, а не автономність, як у людей, зрілих за віком. У пропріуму молодих людей існують взаємозв’язки між рисами „автономність” – „життєва філософія”, „автономність” – „самоприйняття”, „глибинність переживань” – „відповідальність”, „глибинність переживань” – „самоприйняття”. Ці взаємозв’язки є відмінними від ланцюга, що об’єднує головні риси особистісної зрілості у пропріуму людей, які характеризуються високим рівнем загальної зрілості, та є зрілими за віком. Отримані результати дослідження показали, що молода людина скоріше переживає, ніж усвідомлює власну особистісну зрілість.
Результати верифікації теоретичної моделі особистісної зрілості довели, що: 1) представленість експлікованих рис у теоретичній моделі має емпіричне підтвердження; 2) модель відображає особистісну зрілість як динамічну структуру, 3) головними рисами пропріуму зрілої особистості є автономність, життєва філософія і синергічність; 4) значущими є взаємозв’язки між такими рисами пропріуму, як „синергічність” і „відповідальність”, „життєва філософія” і „креативність”, „життєва філософія” і „глибинність переживань”; 5) взаємозв’язки між головними рисами об’єднуються у ланцюг „автономність – креативність – відповідальність – життєва філософія”.
Виявлено, що у людей, які харакетреризуються високим рівнем загальної зрілості, та є зрілими за віком, стать не є чинником їхньої особистісної зрілості. Водночас між жінками і чоловіками, які характеризуються високим рівнем загальної зрілості, є відмінності: для жінок характерним є більш високий рівень самоприйняття, синергічності, контактності, глибинності переживань, емпатії, егоцентричності. Для чоловіків характерні більш гостре переживання безсенсовності існування, більша значущість внутрішнього мотиву і мотиву оцінки свого потенціалу.
З метою оптимізації психологічного супроводу становлення особистісної зрілості розроблено соціально-психологічну технологію актуалізації особистісної зрілості. Її критеріальною складовою є риси особистісної зрілості, діагностичною – опитувальник особистісної зрілості, корекційною – програма тренінгу особистісної зрілості.
Застосування опитувальника особистісної зрілості дає змогу визначити загальний рівень та особливості особистісної зрілості людини та надати рекомендації щодо її особистісного зростання. Доцільним є використання опитувальна у цілях профвідбору.
Доведено, що тренінг „Актуалізація особистісної зрілості” є верифікацією моделі особистісної зрілості у практиці. Результати аналізу ефективності тренінгу показали, що в процесі актуалізації особистісної зрілості відображається структура її теоретичної моделі. Доведено, що актуалізація особистісної зрілості пов’язана з зростанням рівня децентрації та рефлексії.
Перспективи розробки проблеми особистісної зрілості пов’язані з більш детальним вивченням емпіричних корелятів життєвої філософії особистості та дослідженням гендерних особливостей вияву особистісної зрілості.
Публікації автора:
Продуктивне вирішення внутрішньоособистісних конфліктів шляхом научіння саморозуміння // Проблеми гуманітарних наук: Наук. зап. Дрогоб. держ. пед. ун-ту ім. Івана Франка. — Дрогобич: НВЦ “Каменяр”, 2002. — Вип. 9. — С. 130–139.
Життєва філософія особистості // Проблеми заг. та пед. психології: Зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. — К., 2002. — Т. 4, ч. 5. — С. 277–280.
Особистісна зрілість як акмеологічна інваріанта психолога // Проблеми гуманітарних наук: Наук. зап. Дрогоб. держ. пед. ун-ту ім. Івана Франка. — Дрогобич: НВЦ “Каменяр”, 2003. — Вип. 11. — С. 56–66.
Трансформація особистості як критерій продуктивного експеріенційного навчання // Проблеми заг. та пед. психології: Зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. — К., 2003. — Т. 5, ч. 6. — С. 326–330.
Пропріум зрілої особистості // Практ. психологія та соц. робота. — 2004. — №2. — С. 26–35.
Трансформація особистості у тренінгах особистісного зростання та способи її вимірювання // Практ. психологія та соц. робота. — 2004. — №3. — С. 53–57.
Механізми детермінації особистісної зрілості // Зб. наук. пр.: філософія, соціологія, психологія. — Івано-Франківськ: Плай, 2004. — Вип. 9. — Ч. 1. — С. 168–177.
Модель особистісної зрілості // Проблеми гуманіт. наук: Наук. зап. ДДПУ. — Дрогобич: Вимір, 2004. — Вип. 13. Психологія. — С. 130–140.
Тренінг “Актуалізація особистісної зрілості” // Практ. психологія та соц. робота. — 2005. — №2. — С. 42–46; 2005. — №3. — С. 48–62; 2005. — №4. — С. 22–36.
Ґендерні аспекти особистісної зрілості // Наук. зап. Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка: В 5 т. — К.: Главник, 2005. — Вип. 26. — Т. 5. — С. 323–331.
Формування особистісної зрілості у підлітковому і юнацькому віці // Соц. психологія. — №1(15). — 2006. — C. 129–146.
Кроскультурна варіативність поняття особистісної зрілості // Проблеми заг. та пед. психології: Зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. — К., 2006. — Т. 8, вип. 1. — С. 398–404.
Опитувальник особистісної зрілості / Львів. нац. ун-т. — Л., 2003. — 18 с.: Іл. — Укр. — Деп. в ДНТБ України 05.01.04 р. №8 — Ук 2004.