1. Антропометричне вивчення раптово померлих осіб юнацького та зрілого віку з дисплазією сполучної тканини виявило наявність виразних зовнішніх змін опорно-рухового апарату: лійкоподібні деформації грудної клітки - у 7 випадках, у 6 випадках – кільовидної форми; деформації хребта переважно були представлені сколіозами і комбінаціями викривлень хребта: кіфосколіози, гіперкіфози-гіперлордози, гіперкіфози-сколіози-гіперлордози; збільшення антропометричних параметрів. Серед зовнішніх ознак у таких померлих також визначались: варікозне розширення вен нижніх кінцівок, О- та Х-подібні викривлення нижніх кінцівок, повздовжня та поперечна плоскоступість, діастаз прямих м’язів живота, атрофічні стрії на шкірі, арахнодактилії. 2. При макроскопічному вивченні органів серцево-судинної системи у померлих раптово із зовнішніми ознаками дисплазії сполучної тканини були виявлені патологічні зміни папілярно-трабекулярного і клапанного апарату: зменшення кількості сосочкових м’язів у шлуночках; зменшення ширини отвору атріовентрикулярного клапана на 0,6-0,8 см; збільшення кількості додаткових стулок трікуспідального клапана на 5-15%, збільшення кількості аномальних хорд в 1,6 раз у правому та в 1,4 рази – у лівому шлуночку. 3. Маса сердець людей, померлих раптово із зовнішніми ознаками ДСТ, була меншою у порівнянні з померлими контрольної групи. Тільки у віковій групі 22-36 років різниця маси правого шлуночка у порівнянні з контрольною групою носила вірогідний характер, що свідчить про наявність виразних патологічних змін магістральних судин малого круга кровообігу, зумовлених змінами форми грудної клітини, викривленнями хребта. 4. Мікроскопічне патоморфологічне вивчення сердець померлих раптово з ознаками дисплазії сполучної тканини виявило у складі міокарда шлуночків, їх сосочкових м’язів і сухожилкових хорд підвищену кількість компонентів сполучної тканини, дегенеративні зміни кардіоміоцитів та їх ядер, ознаки редукції термінальних відділів гемомікроциркуляторного русла: зменшення діаметра артеріол, гемокапілярів, їх підвищену звивистість, наявність мікроаневризм та мікродеформацій стінки гемокапілярів. 5. Патоморфологічне вивчення провідної системи серця при дисплазії сполучної тканини визначило статистично вірогідне зменшення щільності адренергічних і холінергічних нервових волокон в субендокардіальному шарі сосочкових м’язів. Для вказаних структур характерними були підвищена звивистість, фрагментація, нерівномірність контурів, ділянки варікозного розширення, що свідчить про негативний вплив успадкованої системної патології на провідну систему серця, здатну створити потенціальну загрозу для порушення ритму роботи серця. 6. Біофізичне вивчення сердець осіб юнацького і зрілого віку, померлих раптово з антропометричними ознаками дисплазії сполучної тканини, визначило статистично вірогідне зменшення показника комплексної відносної діелектричної проникності у сосочкових м’язах шлуночків по відношенню до контрольної групи. Застосування розробленого способу визначення біофізичних властивостей біологічних тканин і пристрою для його здійснення, який ґрунтується на вивченні комплексної відносної діелектричної проникності, не тільки підвищує точність діагностики раптової смерті померлих з дисплазією сполучної тканини, а й прискорює проведення дослідження. 7. Результати роботи дозволяють визначити, що головним шляхом оптимізації проведення судово-медичної діагностики раптової смерті є використання алгоритму секційної діагностики на основі антропометричних, органометричних, патоморфологічних та біофизичних даних. |