1. Комплексний аналіз наукового доробку дидактів та методистів в контексті досліджуваної проблеми дає підстави стверджувати, що дискусія – це група методів, ознаками яких є: а) наявність проблемної ситуації, створеної за допомогою дискусійного питання; б) змістова спрямованість самореалізації учнів; в) комунікативна основа, здобуття учнями знань під час спілкування один з одним та вчителем; г) логічна побудова методу (теза – аргумент – спростування або доведення тези); д) організаційна завершеність (створення проблемної ситуації, її обговорення, прийняття узгодженого рішення, підбиття підсумків), які за своїми потенційними можливостями мають сприяти розвитку соціальної мотивації учнів (дають змогу поспілкуватися з однолітками, продемонструвати свої думки та знання в нестандартній ситуації, відчути власну компетентність, проявити ініціативність тощо). Особливості використання дискусій у навчанні історії полягають в їх орієнтації на: а) застосування різних методів історичного пізнання (порівняльно-історичного, методу аналогій, визначення причин за наслідками їх дії тощо); б) наявність різних поглядів на сутність історичних явищ; в) аналіз соціальної сутності історичних явищ, пошук соціальних мотивів їх виникнення, розвитку та реалізації; г) виявлення причин та умов виникнення історичного явища, визначення особливостей його розвитку, обґрунтування значення та наслідків; д) те, що історичне явище може бути викликано комплексом різних причин, у тому числі й суб’єктивних, які не завжди визначені, тому питання, що розглядається, може залишитися відкритим; є) можливість моделювання соціальної ситуації. 2. Аналіз психологічної та методичної літератури виявив такі особливості мотивації підлітків: більшої ваги набувають соціально значущі мотиви, відбувається співвідношення їх між собою, формується супідрядність мотивів, що виявляється в бажанні увійти в групу однолітків, яка стає каналом соціалізації й вимагає співробітництва. Однією з основних особливостей навчальної мотивації учнів 7-8 класів є виникнення стійкого інтересу до певного предмету. За допомогою констатуючого експерименту було визначено рівень мотивації навчальної діяльності учнів на уроках історії в 7-8 класах, який оцінюється як середній. Це випливає з того, що історія посідає четверте місце в переліку найбільш значущих для учнів навчальних предметів. Основними мотивами навчання учнів 7-8 класів є соціальні, у семикласників: позиційно-оціночні (91%), а в учнів восьмих класів – мотиви співробітництва та спілкування (37%), і широкі соціальні мотиви (28%). Серед головних мотивів вивчення історії були визначені такі:
1) позиційно-оціночні соціальні мотиви (можливість для самовираження, висловлювання власної думки); 2) пізнавальні мотиви (історія цікава своїм змістом) 3) соціальні мотиви співробітництва та спілкування (позитивна психологічна атмосфера на уроці). Крім того, підлітки продемонстрували слабко розвинені комунікативні вміння та вміння взаємодії з однолітками. 3. Розроблено методику використання дискусій на уроках історії в 7-8 класах та визначено, що дискусії підвищують мотивацію діяльності учнів за наступних умов: 1) використання двох шляхів організації дискусійної діяльності: через суперечливий зміст матеріалу, що вивчається; через постановку дискусійних питань, найбільш уживані з яких бувають чотирьох типів. При цьому під час обговорення необхідно дотримуватися принципів рівності учасників дискусії, адекватності сприйняття, опори на життєвий досвід, стійкої спрямованості дискусії; 2) гнучкого чергування найбільш поширених у шкільній практиці дискусійних методів, до яких належать: дебати, “круглий стіл”, панельна дискусія, форум, “концентричні кола”, “6х6х6”, дискусія з елементами ігрового моделювання, які залежно від дидактичної мети використовуються на різних етапах уроку. Крім того, при визначенні розвивальної мети уроку слід ураховувати рівень розвитку вмінь та їх вплив на соціальну мотивацію учнів; 3) врахування кількості годин, які відводяться на вивчення історичних курсів (історія України та всесвітня історія) у 7-8 класах (використання дискусії двічі на три тижні або один раз на три уроки), змісту матеріалу, складності застосування методу (двічі доцільно використовувати круглий стіл, дебати, “панельну дискусію”, форум, дебати й по одному разу такі методи: “6х6х6”, “концентричні кола”, дискусію з елементами ігрового моделювання); 4) використання інструктивно-методичних матеріалів та мовно-графічної наочності (пам’яток, алгоритмів, схем та таблиць, які відображають позитивні та негативні аргументи щодо проблеми, яка розглядається, тощо); 5) спрямування навчальної діяльності на стимулювання соціальних мотивів через розвиток комунікативних умінь, умінь співробітництва та взаємодії з однолітками та їх демонстрації у спільній праці; 6) врахування логіки побудови та змісту виступів, які підтверджують власну позицію учнів; уміння ставити запитання під час обговорення, аналізувати та подавати інформацію; вміння взаємодіяти з іншими учасниками дискусії; культури мовлення при оцінюванні навчальних досягнень учнів. Експеримент продемонстрував, що при використанні дискусій за запропонованою методикою в учнів 7-8 класів збільшується рівень зацікавленості уроком історії (в учнів 7-х класів – з 26% до 39%, в учнів 8-х класів – з 27% до 42%), тоді як у класах, де використовувалися лише бесіди з дискусійними питаннями, показники майже не змінились (в учнів 7-х класів – з 26% до 29%, в учнів 8-х – класів з 27% до 29%); суттєво покращуються показники, які відбивають рівень сформованості вмінь, необхідних для стимулювання соціальної мотивації підлітків; майже вдвічі збільшилася кількість учнів, у яких сформувалися вміння співробітництва та взаємодії з однолітками, покращилися показники, які вказують на розвиток комунікативних умінь. Таким чином, було доведено, що розвиток комунікативних умінь та вмінь співробітництва і взаємодії з однолітками вливає на соціальні мотиви підлітків і підвищує рівень мотивації навчальної діяльності учнів. 4. Проведене дослідження дало підстави розробити такі рекомендації: 1) Міністерству освіти і науки України, розробникам шкільних програм з історії слід звернути увагу на окреслення в навчальній програмі кола дискусійних питань та визначення вмінь, які мають розвиватися під час дискусії; 2) авторам підручників і видавцям доцільно внести до методичного апарату шкільних підручників з історії низку дискусійних питань і схеми їх розв’язання; 3) методистам обласних інститутів післядипломної підготовки та міським відділам освіти, керівникам методичних об’єднань учителів історії варто запроваджувати семінари та практикувати виступи на методичних об’єднаннях учителів історії, метою яких є ознайомлення та підготовка вчителів до проведення уроків з використанням дискусійних методів; 4) редакційним колегіям, видавцям журналів ширше висвітлювати дискусійні питання та методику їх розв'язання. Результати дослідження можна впроваджувати до масової практики викладання історії в 7-8 класах загальноосвітніх навчальних закладів. Дисертація не вичерпує проблеми використання дискусії як методу навчання в загальноосвітній школі. Проведена дослідницько-експериментальна робота дає можливість окреслити перспективні шляхи подальшої розробки зазначеної проблеми. Вважаємо за доцільне вивчення особливостей використання дискусійних методів на уроках історії у 9-12 класах загальноосвітніх закладів, а також дослідження інших засобів підвищення мотивації навчальної діяльності учнів на уроках історії. |
