Інтеракційний підхід до вивчення проблем мовленнєвого спілкування дозволив дослідити процес інтерпретації та спільного конструювання смислу інтеракції, проаналізувати стратегії і тактики створення та подолання комунікативних порушень і звернути увагу на складні процеси діалогічного взаємообміну у межах інтеракції. Для досягнення тієї або іншої комунікативної мети співрозмовники використовують стратегічні й тактичні прийоми, конфліктна спрямованість яких призводить до комунікативних порушень. Було досліджено інтеракції з недотриманням смислової когерентності реплік у діалозі, з порушенням в адекватному трактуванні комунікативного наміру, та принципів соціальної взаємодії і логіки подій. У ході дослідження виявилося, що загальноприйнятий принцип кооперації теж не є однозначним. Кооперативним виявляється не лише діалог-унісон, але й такий, у якому цілі комунікантів протилежні, оскільки навіть у своєму бажанні створити конфлікт або вступити в суперечку останні проявляють усі ознаки співпраці. Вивчення мовних та мовленнєвих ігор з діалогами у літературних творах експериментально-ігрового характеру дозволили зрозуміти сутність і механізми функціонування діалогу. Аналізовані порушення було розглянуто як низку дискурсивних експериментів з мовою і з правилами мовленнєвого спілкування. Проведене дослідження дозволило по-новому підійти до аналізу причин виникнення комунікативних порушень і розглянути їх у площині інтеракції автора і читача. Використання деструктивних стратегій і тактик носить також і навмисний, усвідомлений характер, пов’язаний з установками автора художнього твору і його задумом. Врахування цього дозволило розглядати такі порушення і як особливий художній прийом письменника. Залежно від домінуючої цільової спрямованості інтеракції комуніканти реалізують такі дискурсивні стратегії, що призводять до виникнення комунікативних порушень: створення дискурсивного конфлікту, комунікативного саботажу, маніпулятивну та деструктивну стратегію. Реалізація тієї або іншої стратегії передбачає широке використання різних стратегічних і тактичних прийомів для досягнення комунікативної мети. З метою реалізації загальної стратегії створення комунікативних порушень у французькій мові використовуються наступні лінгвістичні засоби: багаторазове послідовне вживання негативних та заперечних конструкцій; розкладання на частини та подальша трансформація фразеологізмів та прислів’їв; гра на багатозначності окремих лексичних одиниць; використання фонетичної омонімії; буквальне трактування висловлювань-кліше та окремих реплік співрозмовника, що зазвичай вживаються у переносному значенні. Повному подоланню комунікативних порушень сприяють стратегії кооперації з тактиками підігрування, примирення і ввічливості, а також окремі тактики стратегії уточнення. Решта стратегій і тактик (виправлення, ігнорування, переформулювання, уточнення) призводять лише до часткового подолання комунікативних порушень. Тому важливу роль у процесі подолання комунікативних порушень відіграє інтеракційність між стратегіями і тактиками співрозмовників. Врахування реакції партнера, ефекту від реплік-виправлень та зауважень співрозмовника допомагають налагодити конструктивну інтеракцію, в якій комуніканти чують один одного й намагаються подолати комунікативні порушення. Лінгвістичні засоби, які використовуються для подолання комунікативних порушень на внутрішньому рівні комунікації, включають: прийом мовної гри на прямому та переносному значенні слів; використання фатичних висловлювань та висловлювань-пояснень металінгвістичного характеру; тлумачення окремих слів або сполучень, що стали центром комунікативного конфлікту; переформулювання власних висловлювань, запитань; уточнюючі зауваження й запитання, вказівки на помилку металінгвістичного типу. Авторська ігрова стратегія подолання комунікативних порушень, яка здійснюється за допомогою тактики авторського коментаря, спрямована в першу чергу на читача. Автор прагне налагодити довірливий зв’язок зі своїм читачем, намагаючись уникнути „комунікативного провалу” і допомогти читачеві в подоланні наявних порушень. Порушення логічного характеру долаються на позатекстовому рівні – з позиції читача. Читацька стратегія прийняття абсурду за гру дозволяє долати такі порушення і розглядати їх як особливий художній прийом автора. Подолати створені таким чином порушення можна, розглядаючи їх у рамках такої моделі, в якій усі закони реального світу реалізуються особливим чином. Одержані результати свідчать про доречність і ефективність сучасного інтеракційного підходу до аналізу стратегій і тактик мовленнєвого спілкування. Запропонований погляд на проблеми створення і подолання комунікативних порушень намічає й деякі перспективні напрямки досліджень. Інтерес для подальшого вивчення стратегій і тактик мовленнєвого спілкування представляє компаративний аналіз дискурсивних стратегій і тактик в умовах реальної та „абсурдної” комунікації; дослідження процесів інтерпретації імпліцитних смислів висловлювань та їх впливу на успішність/неуспішність інтеракції; вивчення французьких стратегій і тактик дискурсу з урахуванням їх національно-культурної специфіки; поглиблене осмислення окремих стратегій на матеріалі різних дискурсивних жанрів. |