Дисертація є клінічним дослідженням, в якому міститься теоретичне узагальнення і нове рішення актуальної для теоретичної і клінічної імунології задачи — вивчення особливостей дисбалансу гуморального антиендотоксинового імунітету у хворих на хронічний панкреатит та його корекція з використанням пробіотиків та ентеросорбентів. 1. При ХП виявлено, що 42,5±5,8% хворих мають високий вміст анти-ЕТ Ig G (0,179±0,016 од.опт.щіл., р<0,05) – гіперреспондери за анти-ЕТ Ig G, 15,0±4,5% хворих мають нормальний рівень анти-ЕТ Ig G (0,134±0,005 од.опт.щіл., р>0,05) – нормореспондери, а 42,5±5,8% хворих - низький рівень анти-ЕТ Ig G (0,083±0,005 од.опт.щіл., р<0,01) – гіпореспондери. Для гіперреспондерів при загостренні ХП характерним є підвищення анти-ЕТ Ig А до 0,421±0,216 од.опт.щіл. (р<0,05) на тлі нормального рівня анти-ЕТ Ig М (0,235 ±0,069 од.опт.щіл., р>0,05). У гіпо- і нормореспондерів рівні анти-ЕТ Ig класів А і М не виходять за межі фізіологічного діапазону. 2. У всіх хворих на ХП зареєстровано депресію мукозальної антитільної відповіді на ЕТ у вигляді зниження рівня секреторного анти-ЕТ Ig А в слині в залежності від клінічного перебігу ХП. Найбільш виражене зниження секреторного анти-ЕТ Ig А в слині зареєстровано у хворих із перебігом середньої тяжкості та тяжким (0,072±0,046 од.опт.щіл., р<0,01), в той час як у хворих з легким перебігом ХП зниження цього показнику менш значуще і складає 0,118±0,032 од.опт.щіл. (р<0,05) при значенні цього показника в нормі 0,188±0,033 од.опт.щіл. На момент виписки рівень секреторного анти-ЕТ Ig A у хворих з легким перебігом ХП достовірно підвищується (р<0,05) до нормальних величин (0,221±0,038 од.опт.щіл., р>0,05), а у пацієнтів з перебігом ХП середньої тяжкості та тяжким не змінюється (0,104±0,013 од.опт.щіл., р<0,05), його вміст в слині при виписці в 2,1 рази менше ніж у хворих з легким перебігом захворювання, що достовірно нижче за показник попередньої групи (р=0,001). Концентрація загального секреторного Ig А в слині не відрізняється від величини цього показника в групі здорових донорів (р>0,05). 3. Для гіперреспондерів за анти-ЕТ Ig G при загостренні ХП характерним є підвищення рівня LBP більш ніж в 2 рази порівняно з нормальним рівнем (9,5±2,39 мкг/мл, р<0,01) і ЦІК до 2,5 разів відносно норми (0,287±0,029 од.опт.щіл., р<0,01). В процесі стандартного лікування загострення ХП у хворих цієї групи рівень ЦІК залишається на високому рівні, в той час як рівень LBP достовірно знижується при виписці до нормальних величин (переважно імунокомплексний патогенетичний варіант ХП). У гіпо- і нормореспондерів за анти-ЕТ Ig G зареєстровано рівень LBP більш ніж в 3,5 рази вищий за нормальний показник (16,6±3,08 мкг/мл, р<0,01) при госпіталізації та більш ніж в 3 рази вищий (14,45±2,75 мкг/мл, р<0,01) при виписці на тлі стабільно нормального рівня ЦІК (0,072±0,028 та 0,084±0,032 од.опт.щіл., р>0,05 в обох випадках) (переважно LBP-залежний патогенетичний варіант ХП). 4. Концентрація загальних імуноглобулінів в крові не відображає в цілому достовірно стан антиендотоксинового гуморального імунітету у хворих на ХП (відсутність кореляційного зв’язку між показниками загальних та антиендотоксинових імуноглобулінів) і не може бути використана для його непрямої оцінки. Виявлено слабкий негативний корелятивний зв’язок між Ig А та анти-ЕТ Ig М (r=-0,248, р<0,05) і помірний позитивний кореляційний зв’язок між анти-ЕТ Ig G та анти-ЕТ Ig А (r=0,469, р<0,05). 5. Встановлено, що одночасне застосування пробіотику Лінекс та ентеросорбенту Ентеросгель в складі комбінованого лікування призводить до відсутності загострень на протязі 3-х місяців спостереження та нормалізує рівень секреторного антиендотоксинового Ig A в слині (0,184±0,027, р>0,05) після лікування. Тоді як при застосуванні в складі комбінованої терапії тільки Ентеросгелю відмічається загострення протягом 3-х місяців після лікування у 18,2±11,6 % хворих та зберігається низький рівень секреторного анти-ЕТ Ig A (0,105±0,017 од.опт.щіл., р<0,05). У хворих, в схему лікування яких був включений тільки Лінекс, відмічається загострення протягом 3-х місяців після лікування у 20,0±12,6 % хворих та низький рівень секреторного анти-ЕТ Ig A (0,09±0,02 од.опт.щіл., р<0,05). В групі порівняння, де хворі не приймали ні Ентеросгелю, ні Лінексу відмічається загострення протягом 3-х місяців після лікування у 33,3±14,5 % хворих та низький рівень секреторного анти-ЕТ Ig A (0,099±0,011 од.опт.щіл., р<0,05). |