1. Визначення міокардіального резерву у хворих хронічним обструктивним бронхітом дозволяє виявити ранні стадії міокардіальної дисфункції лівого шлуночка, виходячи з варіантів гемодинамічного реагування, у тому числі при використанні бронхолітичних препаратів, та є актуальною проблемою терапії. У дисертації встановлені особливості функціонального стану та резервні можливості лівого шлуночка у хворих хронічним обструктивним бронхітом в залежності від стадії захворювання, а також визначений вплив бронхолітичних препаратів різних фармакологічних груп та перспективи фармакологічної корекції виявлених змін у хворих хронічним обструктивним бронхіом першої та другої стадій. 2. У 46,8% хворих хронічним обструктивним бронхітом першої і другої стадії фракція викиду у відповідь на навантаження збільшувалася більш, ніж на 5% від початкового рівня, що характеризує достатній міокардіальний резерв. У 33% хворих фракція викиду істотно не змінювалася, що відображає обмежений міокардіальний резерв. У 20,2% хворих при проведенні проби відзначене зниження фракції викиду більш, ніж на 5% від початкового рівня: такий варіант гемодинамічного реагування визначає знижений міокардіальний резерв. 3. Виявлено, що у хворих хронічним обструктивним бронхітом зі зниженним рівнем міокардіального резерву виявляється вірогідне збільшення рівня кінцевосистолічного та максимального внутрішньоміокардіального напруження у порівнянні з початковим рівнем (максимального внутрішньоміокардіального напруження на 19,7% у першій групі, 15,1% у другій групі, кінцево-ситолічного внутрішньоміокардіального напруження на 24,9% у першій групі, 24,7% у другій групі) та рівнем в групах зі збереженним та обмеженним міокадіальним резервом. 4. Зниження міокардіального резерву у хворих хронічним обструктивним бронхітом асоційовано зі зміною геометрії лівого шлуночка в бік переваження амплітуди продовжнього скорочення над циркулярним із трансформацією форми лівого шлуночка у бік сферичної. 5. Застосування теофіліну в 38,89% випадків у першій групі і в 62,9% випадків у другій групі призводить до зниження показників, які характеризують міокардіальний резерв, у відповідь на навантаження: фракції викиду на 7,4%, швидкість циркулярного скорочення волокон міокарда на 12,1%, ступінь укорочення передньо-заднього розміру лівого шлуночка на 15,5%. Такий стан гемодинаміки відповідає зниженню міокардіального резерву. Хворі зі зниженням цих показників були віднесені до інших варіантів гемодинамічного реагування у бік погіршення міокардіального резерву. Однією з можливих причин такої відповіді може бути кардіодепресивний вплив терапії в даній групі хворих. 6. Використання іпратропіуму броміду у хворих хронічним обструктивним бронхітом приводить до зниження негативного впливу навантаження у 58,1% хворих першої групи і 46,9% хворих другої групи: значно збільшується фракція викиду в порівнянні з даними, отриманими до прийому препарату. У 16,1% хворих першої групи і 21,9% хворих другої групи спостерігався приріст фракції викиду, що дозволило віднести їх до більш сприятливого варіанта гемодинамічного реагування. При аналізі показників кінцево-систолічних залежностей “об'єм – тиск” під впливом терапії іпратропіум бромідом виявлене збільшення маркерів скорочувальної активності міокарда з відповідним ростом індексу скоротності міокарда на 9,9% і 7,6% в групах дослідження. |