Анотація до роботи:

Лисенко І.П. „Динаміка і корекція патопсихологічних симптомокомплексів у осіб, залежних від алкоголю та наркотиків». - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук за спеціальністю 19.00.04 - медична психологія. Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, Київ, 2003.

Дисертація присвячена теоретичному узагальненню й вирішенню наукової проблеми, пов’язаної з пошуком ефективних моделей та шляхів виходу хворих зі стану наркотичної та алкогольної залежності, підвищенню ефективності психологічної допомоги. У роботі доведено, що глибокі порушення особистості, які виникають внаслідок зловживання опіоїдами та алкоголем, потребують зміни стратегії і тактики лікування цих захворювань - переносу акценту в комплексному лікуванні алкоголізму та наркоманій з методів біологічної терапії на методи психологічної корекції та реабілітації. З урахуванням динаміки патопсихологічних та психопатологічних симптомокомплексів алкоголізму та опіоїдної наркоманії розроблена концепція, модель та програма виходу зі стану наркотичної та алкогольної залежності, які орієнтуються на модель особистісного зростання і дозволяють значно підвищити ефективність лікування хворих на наркоманію та алкоголізм, сприяють їхнім реабілітації, ресоціалізації та поверненню в суспільство.

Визначені патопсихологічні симптомокомплекси залежності від алкоголю та наркотичних речовин. Доведені можливості й обмеження деяких патопсихологічних методик у діагностиці розладів особистості, спричинених формуванням алкогольної та наркотичної залежності. Виявлені основні напрями ефективної психокорекційної роботи, принципи побудови психокорекційних програм; запропонована модель виходу зі стану залежності. Створена комплексна програма інтенсивної психологічної корекції розладів особистості, що виникають внаслідок зловживання алкоголем та наркотиками, яка розрахована на період нестійкої рівноваги. Розроблена програма психологічної допомоги співзалежним членам родини хворих.

1. У дисертації проведено теоретичне узагальнення й вирішення наукової проблеми, пов’язаної з пошуком ефективних моделей та шляхів виходу хворих зі стану наркотичної та алкогольної залежності, підвищенням ефективності психологічної допомоги. У роботі доведено, що глибокі порушення особистості, які виникають унаслідок зловживання наркотичними речовинами та алкоголем, потребують зміни стратегії і тактики лікування цих захворювань – перенесення акценту в комплексному лікуванні алкоголізму та наркоманій з методів біологічної терапії на методи психологічної корекції та реабілітації. З урахуванням динаміки патопсихологічних та психопатологічних симптомокомплексів алкоголізму та опіоїдної наркоманії розроблена концепція, модель та програма виходу зі стану наркотичної та алкогольної залежності, що орієнтуються на модель особистісного зростання і дозволяють значно підвищити ефективність лікування хворих на наркоманію та алкоголізм, сприяють їхній реабілітації, ресоціалізації та поверненню в суспільство.

2. З урахуванням стадій та психопатологічних станів визначені такі патопсихологічні симптомокомплекси залежності від алкоголю та опіоїдів.

У хворих на алкоголізм та опіоїдну наркоманію І стадії спостерігається:

– зниження критичності в оцінці наявних і можливих наслідків зловживання при достатній збереженості здатності до здійснення операцій аналізу, синтезу, узагальнення, відволікання; формування надцінного ставлення до вживання алкоголю та опіоїдів;

– поява в мотиваційній сфері нового значущого мотиву наркотизації, здатного витісняти раніше значущі для хворого мотиви, підвищення його спонукальної та смислоутворювальної сили;

– зниження почуття емоційного комфорту поза станом наркотичного, алкогольного сп’яніння.

У хворих на алкоголізм та опіоїдну наркоманію ІІ стадії в стані нестійкої рівноваги виявлялися такі патопсихологічні симптомокомплекси:

– система заперечень, що спрямована на витіснення із свідомості різних видів шкод, пов`язаних із зловживанням (шкоди здоров`ю, розвитку особистості, сім`ї та ін.);

– викривлення спрямованості особистості та мотивації поведінки; формування мотиваційної домінанти, центром якої є мотиви зловживання з витісненням інших мотивів, які раніше були значущими для особистості;

– в емоційній сфері – „маятник емоцій”, „примусове” регулювання емоцій, недиференційованість емоцій, порушення здатності до емпатії, недорозвинення моральних почуттів;

– у вольовій сфері – відсутність етапів планування та боротьби мотивів у складній вольовій дії, імпульсивність поведінки;

– порушення взаємодії між раціональним та емоційним компонентами, формування „мислення за бажанням”, зниження критичної оцінки проблем, пов'язаних зі зловживанням при формальній збереженості здатності до здійснення операцій аналізу, синтезу, узагальнення, відволікання, порівняння;

– порушення самооцінки та самоідентифікації, лабільність самооцінки та її залежність від психопатологічного стану;

– втрата сенсу життя без хімічної речовини, відсутність мотивації до змін, відсутність планування майбутнього;

– порушення комунікації та міжособистісних стосунків, звуження кола спілкування, розрив соціальних зв'язків.

В стані абстиненції приєднувалося значне погіршення пам’яті, уваги, розумової працездатності, темпу складних сенсомоторних реакцій, продуктивності мислення. У стані нестійкої рівноваги відбувалося поступове відновлення цих функцій, проте рівень досягнень хворих залишався достовірно нижчим, ніж у здорових осіб контрольної групи. У разі тривалої ремісії спостерігалося відновлення цих функцій.

Для хворих на алкоголізм ІІІ стадії окрім патопсихологічних симптомокомплексів особистості, що спостерігалися у ІІ стадії, були характерними значні порушення пам’яті, уваги, розумової працездатності, темпу складних сенсомоторних реакцій, продуктивності мислення, ознаки інтелектуально-мнестичного та морально-етичного дефекту, які практично мали незворотний характер.

У хворих на опіоїдну наркоманію ІІІ стадії окрім патопсихологічних симптомокомплексів особистості, характерних для ІІ стадії, спостерігалася нездатність до проявів навіть незначних вольових зусиль у розумовій діяльності. Виражений вольовий дефект значно утруднював розумову працездатність. На відміну від хворих на алкоголізм в аналогічній стадії у хворих на опіоїдну наркоманію не відзначалося інтелектуально-мнестичного дефекту, зберігалася критична оцінка наслідків зловживання.

У стані абстиненції в обох групах приєднувалося значне погіршення пам’яті, уваги, розумової працездатності, темпу складних сенсомоторних реакцій, продуктивності мислення.

У стані нестійкої рівноваги та ремісії ці процеси відновлювалися тільки частково.

3. Виявлена діагностична цінність деяких методів дослідження особистості. Так, специфіка стану залежності накладає певні обмеження на використання деяких традиційних методик дослідження особистості. Дані, що були одержані за допомогою методик, які ґрунтуються на самооцінці, висвітлюють бажані уявлення хворих, систему їхніх „ілюзій” щодо себе. Тому застосування цих методик має певні обмеження. У таких випадках ефективніше працюють методики, за якими пацієнтові потрібно описувати певні форми своєї поведінки в конкретних ситуаціях, без відповідної оцінки їх.

4. Розроблена психологічна концепція виходу зі стану залежності та основні положення, на яких можуть базуватися психокорекційні програми.

– Глибокі порушення в різних підструктурах особистості, що відбуваються внаслідок зловживання алкоголем та наркотиками, роблять біологічне лікування недостатнім для одужання, оскільки воно ніяким чином не впливає на особистість хворого. Патопсихологічні симптомокомплекси, які виникли внаслідок формування залежності, утруднюють соціальну адаптацію хворого, призводять до стану постійного внутрішньо-особистісного та міжособистісного конфлікту, що, своєю чергою, сприяє поверненню зловживання як способу ілюзорного розв’язання цього конфлікту. Тільки зміни на особистісному рівні зможуть забезпечити процес виходу зі стану залежності.

– Глибина, стійкість і різноманітність порушень при алкоголізмі та опіоїдній наркоманії зумовлюють необхідність інтенсивних, довготривалих, структурно організованих психокорекційних втручань, які на кожному етапі лікування мають свої пріоритетні завдання, обсяг і найефективніші методи.

– Ефективність психокорекційних впливів значною мірою залежить від того, наскільки враховується картина й динаміка захворювання, характер патопсихологічних симптомокомплексів, які виникли внаслідок формування залежності. До базових факторів, які зумовлюють специфіку психокорекційних втручань, належать: а) стадія захворювання і психопатологічний стан; б) патопсихологічний дефект, який виник унаслідок зловживання; в) ступінь збереженості різних підструктур особистості. Кожен з цих факторів впливатиме на зміст, форми, тривалість психокорекційної роботи.

– Під час побудови психокорекційних програм мають враховуватися такі принципи: спрямованість психокорекційних впливів на різні підструктури особистості; здійснення психокорекційних впливів на всіх етапах роботи з хворими (з моменту першого звернення по допомогу до повного виходу зі стану рецидиву); опора на методи групової роботи; відповідність психокорекційних втручань стадіям мотиваційної та вольової готовності до змін; залучення до психокорекційної та психотерапевтичної роботи членів родини хворого.

– Аналіз запропонованих форм психокорекційної роботи дозволив виділити основні її напрями, труднощі, що виникають в процесі індивідуальної та групової психокорекційної роботи, способи їхнього подолання, переваги кожної форми роботи. Індивідуальна психокорекційна робота полегшує налагодження першого контакту з хворим й ефективніша при вирішенні „конфіденційних» питань. Вона починається з моменту звернення хворого по допомогу. Групова психокорекційна робота сприяє ефективнішому проведенню спрямованого самоаналізу, надає пацієнтові можливість одержати емоційну підтримку, познайомитися з особистим досвідом інших пацієнтів. При цьому методи групової роботи є базовими. Групова робота починається після завершення абстинентного синдрому з урахуванням психосоматичного стану хворого.

– Основні психологічні методи роботи з хворими на алкоголізм та наркоманію зорієнтовані на модель особистісного зростання і включають, як одну з найважливіших частин, активність самого хворого. Психокорекційні та психотерапевтичні методики, використання яких відводить пацієнтові пасивну роль, мають допоміжний характер. Найефективнішим методом роботи з хворими на період нестійкої рівноваги є структурний самоаналіз, спрямований, передовсім, на вирішення питань, пов'язаних саме із залежністю від хімічної речовини. Інші психологічні методи повністю підпорядковані меті кожного конкретного етапу психокорекційної роботи і мають допоміжний характер.

– На період нестійкої рівноваги психокорекційна робота з хворими на наркоманію та алкоголізм повинна включати такі напрями: усвідомлення різних видів шкод, що їх зазнав хворий внаслідок зловживання; руйнування системи „ілюзій” та заперечень, спрямованої на витіснення різних видів шкод, пов'язаних зі зловживанням; усвідомлення концепції хвороби „алкоголізм”, „наркоманія"; установлення особистого діагнозу; підвищення мотивації до лікування та утримання від зловживання; визначення емоцій та почуттів; засвоєння нових навичок конструктивного вияву емоцій; усвідомлення застережних сигналів рецидиву хвороби та профілактика рецидивів; усвідомлення сімейних та соціальних проблем, що виникають як наслідок зловживання; формування навичок саморегуляції та асертивної поведінки.

– Робота, спрямована на особистісне зростання, потребує від хворого певних особистісних ресурсів. Протипоказаннями до роботи за моделлю особистісного зростання можуть бути: виражений інтелектуально-мнестичний чи вольовий дефекти, що характерні для хворих на алкоголізм та опіоїдну наркоманію ІІІ стадії; бажання продовжувати зловживання.

– Психокорекційна робота, спрямована на особистісне зростання хворого показала можливість редукції патопсихологічних симптомокомплексів алкоголізму та наркоманії. Руйнування патопсихологічних симптомокомплексів алкогольної та наркотичної залежності, засвоєння навичок самоаналізу, саморегуляції, суспільно позитивних моральних стандартів сприяли зменшенню тяги до наркотиків; подовженню ремісії, покращенню її якості; припиненню зловживання. Таким чином, особистісне зростання хворого, яке відбувається в процесі психокорекційної роботи можна вважати одним із ефективних способів підтримання ремісії та виходу із стану наркотичної і алкогольної залежності.

5. Створена психологічна модель виходу зі стану наркотичної та алкогольної залежності враховує стадії мотиваційної та вольової готовності до змін, за якими просувається хворий на шляху до одужання. Кожній стадії відповідають певні терапевтичні завдання та способи їхнього вирішення. Дотримання відповідності між стадією, на якій перебуває пацієнт, терапевтичним завданням, характерним саме для цієї стадії та способами, за допомогою яких можна вирішити це завдання, є необхідною умовою, що робить психокорекційні втручання ефективними. Запропонована модель дає змогу психологу визначати обсяг і напрями психокорекційної роботи для кожного конкретного хворого з урахуванням стадії хвороби, на якій він перебуває, характеру особистісних порушень, вольової та мотиваційної готовності до змін. Дана модель стала основою для створення психокорекційної програми виходу із стану залежності.

6. Створена програма психологічної корекції алкогольної та наркотичної залежності, робота за якою сприяє руйнуванню патопсихологічних симптомокомплексів алкогольної та наркотичної залежності, особистісному зростанню хворих, покращенню їх саморегуляції та соціальної адаптації, засвоєнню ними форм конструктивної поведінки. Завдяки цьому подовжується термін ремісії, припиняється зловживання, хворі залучуються до тривалої роботи в групах самодопомоги „АА”, „АН”, що стає основою подальших позитивних змін.

У додатку представлена програма психологічної корекції розладів особистості у хворих на наркоманію та алкоголізм та співзалежних членів їхніх родин.

Публікації автора:

Монографії

1. Лисенко І.П. Патопсихологічна діагностика та корекція розладів особистості у хворих на наркоманію та алкоголізм. – К.: Здоров'я, 1999 – 260 с.

Брошури

1. Лысенко И.П., Савченко В.П., Чередников А.П. Добровольное рабство.– К.: Байда,1996 –80 с. (науково-популярне видання).

Авторські свідоцтва, патенти

1. Лисенко І.П. Спосiб лiкування синдрому психiчної залежностi у хворих на наркоманiю. (Деклараційний патент на винахід №33069А від 15.02.2001).

Статті

1. Лысенко И.П., Савченко В.П. Психологическая диагностика ранних стадий алкоголизма // Психопрофилактическая работа среди личного состава органов внутренних дел. – К.: РИО МВД УССР, 1989. - С. 61-63.

2. Лисенко І.П. Психологічна корекція в лікуванні хворих на наркоманії // Соціально-педагогічні та медико-психологічні заходи протидії вживанню наркотичних засобів неповнолітніми та молоддю. - Київ., 1995. – Вип. ІІ. – С.32-35.

3. Лисенко І.П. Основні напрямки психокорекційної роботи з хворими, залежними від наркотичних речовин // Український вісник психоневрології. – Харків, 1996. – Т.4, вип. 4(2). – С.236-239.

4. Лобанов С.О., Лисенко І.П. Проблема профілактики алкоголізму та наркоманій у підлітків. // Український Вісник психоневрології. . – Харків, 1996. – Т.4, вип. 4(2). – С.329-330.

5. Лисенко І.П. Патопсихологічні симптомокомплекси при наркозалежній поведінці як основа для побудови психокорекційних програм // Архів психіатрії. - 1998. - №1 (16). - С.143 - 148.

6. Лобанов С.О., Лисенко І.П. Патопсихологічні порушення у ВІЛ-інфікованих осіб на ранніх стадіях хвороби // Вісник Вінницького державного мед.інституту.–1998. – № 2–.С. 429-433.

7. Лисенко І.П. Фактори підвищення ефективності психотерапевтичних втручань при наркозалежній поведінці // Архів психіатрії. – 1998. – №2,3 (17,18). – С.191-196.

8. Лисенко І.П. Основні напрямки побудови психокорекційної роботи з співузалежненими членами родини хворих на наркоманію // Архів психіатрії. – 1998. – №2,3 (17,18). – С.201–208.

9. Лисенко І.П. Проведення індивідуальної психологічної корекції особистості хворих на наркоманію в амбулаторних умовах // Архів психіатрії. – 1998. – №2,3 (17,18). – С.196–200.

10. Лисенко І.П. Особливості розумової діяльності хворих на опіоїдну наркоманію // Психологія: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. – К., 1999. – Вип.1 (4). – С. 135 – 141.

11. Лисенко І.П. Динаміка мотивів зловживання наркотичними речовинами та алкоголем // Особистість і трансформаційні процеси у суспільстві. Психолого-педагогічні проблеми сучасної освіти: Матеріали ІІІ харківських міжнародних психологічних читань. - Харків: Вісник Харківського університету. Психологія, Політологія, 1999.- № 439"99.- Ч. 4,5, С.76-79.

12. Лисенко І.П. Психологічні проблеми, що виникають у родичів залежної особи // Психологія: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. – К., 1999.– Вип.3 (6).– С. 341 –347.

13. Лисенко І.П. Психотерапевтические и психокоррекционные подходы к лечению наркотической зависимости // Вестник Ассоциации психиатров Украины.–1999.- №1.- С. 105 – 109.

14. Лисенко І.П. Психологическая коррекция синдрома психической зависимости у больных наркоманией и алкоголизмом // Вісник Харківського університету. Психологія. – 1999. - №432. – С.216 – 221.

15. Лисенко І.П. Патопсихологические симптомокомплексы наркотической зависимости // Вісник Київського університету. Соціологія. Психологія. Педагогіка.–1999.– Випуск 7. – с.41-44. .

16. Лисенко І.П. Програма „12 Кроків".Модель подолання залежності від наркотичних речовин // Практична психологія та соціальна робота. - 2000.- №3. – С. 15 – 19

17. Лисенко І.П. Особливості розумової діяльності хворих на алкоголізм в різних стадіях та психопатологічних станах // Психологія: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. – К., 2000. - Вип.1 (8). – С. 73 – 79.

18. Лисенко І.П. Сімейні проблеми хворих на наркоманію та алкоголізм // Практична психологія та соціальна робота. –2000. – №6. – С. 28 – 31.

19. Лисенко І.П. Профілактика рецидивів алкогольної та наркотичної залежності // Практична психологія та соціальна робота. - 2000.–№8. – С. 26 – 29.

20. Лисенко І.П. Психокорекційна робота над підвищенням мотивації до лікування у хворих на наркоманію та алкоголізм // Архів психіатрії. - К., 2000. – №3–4 (22–23) –.С.16 – 18.

21. Лисенко І.П. Програма „12 Кроків". Модель подолання залежності від наркотичних речовин // Практична психологія та соціальна робота. - 2000. – №4. – С. 27 – 30.

22. Лисенко І.П. Характеристика особистісних змін при формуванні залежності від наркотичних речовин. - // Психологія: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. – Київ, 2000. – Вип.3 (10). – С. 99 – 106.

23. Лисенко І.П. Порівняльна характеристика інтелектуально-мнестичної діяльності у хворих на наркоманію та алкоголізм в різних стадіях та психопатологічних станах . // Психологія: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. – Київ, 2000. – Вип.11. – С. 128 – 138.

24. Лисенко І.П. Модель підвищення мотивації до лікування у хворих на наркоманію та алкоголізм // Вісник Харківського університету. Психологія. – 2000. – №498. – С.80–83.

25. Лобанов С.О., Лисенко І.П. Патопсихологічна характеристика розумової діяльності ВІЛ-інфікованих хворих з ознаками наркотичної залежності // Архів психіатрії. - 2002.– №1 (28).-С. 64-68.

26. Лисенко І.П., Лобанов С.О., Рибальченко О.В. Організація психологічної допомоги ВІЛ-інфікованим, обтяженим наркоманією // Психологія: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. – К., 2002. - Вип.16.- С. 191 - 196.

Тези доповідей

1. Лысенко И.П., Виноградова Л.В. Особенности мотивации противоправных действий у больных алкоголизмом // Материалы конф. – К., 1986, – С.14.

2. Лысенко И.П., Ревенок А.Д. Зависимость характера общественно опасных действий от личностных нарушений у больных алкоголизмом // Неотложная наркология / Тез. докл. конференции 17 сентября 1987. –Харьков, 1987. – С.132–135.

3. Лысенко И.П., Ревенок А.Д. Оценка эффективности терапии больных опийными наркоманиями на основе психологических методов // Актуальные проблемы наркологии.– Харьков, 1987. – С. 101– 103.

4. Лысенко И.П., Ревенок А.Д. Сравнительная характеристика особенностей психической деятельности больных алкоголизмом и опийной наркоманией // Материалы 8 Всесоюз. съезда невропатологов, психиатров, наркологов. – Т.1. – М., 1988. – С. 392–394.

5. Лысенко И.П. Использование психологических методов для диагностики особенностей личности больных опийными наркоманиями // Вопросы профилактики и лечения вредных привычек у лиц молодого возраста / Тез. докл. обл. науч. практ. конф. – Киев,1988. - С. 23 – 26.

6. Лысенко И.П. Сравнительная патопсихологическая характеристика больных опийными наркоманиями и алкоголизмом // Проблемы наркологии /Тез. докл. объед. конф. (Душанбе, 15– 16 июня 1989 г .). Душанбе,1989. – С. 183–185.

7. Лысенко И.П. Особенности психической деятельности и личности подростков, злоупотребляющих наркотическими веществами //Дефектология, психофизиология, диф-ференциальная психофизиология / Тез. докл. к 7 съезду о-ва психологов СССР. – М.,1989 .– С. 72.

8. Лысенко И.П. Реабилитация несовершеннолетних с патологическими формами девиантного поведения // Клінічна, соціально-трудова реабілітація в неврології, психіатрії, наркології / Тез. доп. пленуму правління наук.-мед. тов. невропатологів, психіатрів, наркологів (22.– 25 чер. ,1993 р ). – Чернівці-Харків, 1993. – С.142.– 143.

9. Лысенко И.П. Психокоррекционные подходы к лечению наркоманий // Клінічна, соціально-трудова реабілітація в неврології, психіатрії, наркології / Тез. доп. пленуму правління наук.-мед. тов. невропатологів, психіатрів, наркологів (22–25 чер. 1993 р). – Чернівці-Харків, 1993. – С.164 – 165.

10. Лысенко И.П. Основные подходы к реорганизации психиатрической службы психиатрических учреждений // Патология и медицина /Тез. докл. І Украинского семинара мед. психологов (Донецк, 21– 22 янв. 1994г). – Донецк, 1994.

11. Лысенко И.П. Психокоррекция – основа реабилитации больных наркоманиями // Проблемы алкоголя и других наркотиков в период социально-экономических преобразований / Тез. докл. международ. конф. (Украина – Киев, 11–15 октября 1993г.) – Киев, 1994. – С.33 – 34.

12. Лысенко И.П. Психологическая коррекция в системе реабилитации больных наркоманией // Судебная и социальная психиатрия 90-х годов / Материалы международной конф. –1994. – Т. 2. – С.153.

13. Лысенко И.П. Направления психодиагностических и психокоррекционных исследований при изучении наркозависимого поведения // Материалы международной конференции психиатров. (Москва, 16-18 февраля 1998 г.) - М: РЦ „Фарммединфо", 1998.– С. 384.

Методичні рекомендації

1. Патопсихологическое обследование больных алкоголизмом: Метод. рекомендации / Сост. И.П.Лысенко, А.Д. Ревенок. – Киев, 1986. – 24 с.

2. Клинико-лабораторные и патопсихологические методы диагностики опийных наркоманий: Методические рекомендации /Сост. И.П. Лысенко, А.Д. Ревенок.– Киев, 1987. – 24 с.

3. Клинико-психологическая диагностика и контролируемое лечение токсикоманий: Методические рекомендации / Сост. И.П.Лысенко, А.Д. Ревенок, В.П. Савченко.–Киев, 1989.–38 с.

4. Психокорекційна робота з членами родини хворих, залежних від наркотичних речовин: Методичні рекомендації / Уклад. І.П. Лисенко І.П. – Киев, 1998. – 26 с.

5. Основи побудови психокорекційної роботи з хворими, залежними від наркотичних речовин: Методичні рекомендації / Уклад. І.П. Лисенко, Т.Ю. Родіонова .- Київ, 1999. – 20 с.