Анотація до роботи:

Вовк Л.М. Дифтерія у хворих. що не отримали специфічної терапії. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.13 – інфекційні хвороби. – Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2006.

Дисертація присвячена вивченню клінічного перебігу дифтерії у хворих, що не отримали специфічної терапії. Вперше дана характеристика сучасного перебігу дифтерії у осіб, які не отримали специфічної терапії, структура та частота ускладнень у таких хворих. Показано, що у пацієнтів з легким та середньотяжким перебігом основного патологічного процесу в ротоглотці при дифтерії можливі ускладнення з боку серця, нервової системи, нирок, а також сполучені ураження. Ці ускладнення можуть розвиватися як в ранні періоди хвороби, так і в пізні. Детально вивчені фактори, що впливають на своєчасне встановлення діагнозу “дифтерія”. Показано, що легкий або середньтяжкий перебіг патологічного процесу в ротоглотці не гарантує від появи специфічних для дифтерії ускладнень як в ранні, так і в пізні строки хвороби. Доведено, що діагноз “бактеріоносій C.diphtheriaе” може встановлюватися не лише на підставі клінічного стану пацієнта на момент госпіталізації, а за результатами обстеження та тривалого нагляду, що потребує необхідність диспансерного нагляду за бактеріоносіями C.diphtheriaе так само, як і за хворими, що перенесли клінічно виражені форми дифтерії протягом не менш, ніж 6 місяців.

Результати роботи дозволили поставити питання про більш відповідальний підхід до постановки діагнозу різних форм дифтерії. Показана необхідність вдосконалення існуючих нормативних актів щодо лікувально-організаційних аспектів ведення хворих на дифтерію.

1. Відносно доброякісний перебіг хвороби серед пацієнтів з діагнозом „ДР” дозволив оцінити його як легкий (384(55,17%) випадків) і середньоважкий (312 (44,82%) випадків), що, напевно, впливало на своєчасність встановлення діагнозу, пізні строки вступу в інфекційний стаціонар, виникнення ранніх та пізніх специфічних ускладнень. Можливість розвитку ускладнень, особливо в пізні строки хвороби, потребує тривалого диспансерного нагляду.

2. Ретроспективний аналіз особливостей перебігу хвороби у обстежених хворих дає підстави стверджувати, що у більшості випадків клініко-епідеміологічні ознаки вказували на дифтерію на самих ранніх етапах захворювання. Причинами, які призводять до пізнього вступу хворих до стаціонару, є низька сторожкість лікарів, розвиток хвороби у щеплених та на тлі хронічної лор-патології, приєднання супутньої мікрофлори, поєднання вище перелічених факторів.

3. При вирішенні питання про доцільність проведення антитоксичної терапії, коли хворі вступають до інфекційного стаціонару в пізні строки хвороби, не можна орієнтуватися лише на місцеві прояви дифтерії. Основним критерієм доцільності проведення антитоксичної терапії незалежно від терміну хвороби повинна бути сукупність клініко-лабораторних факторів, які свідчать про триваючий інфекційний процес, перш за все, наявність проявів інтоксикаційного синдрому.

4. Діагноз „бактеріоносійства дифтерійної палички” може бути встановлений лише на підставі вивчення клінічних та лабораторних результатів спостереження не менш, ніж 6 місяців., відсутності будь яких специфічних ускладнень за цей час.

5. Достовірно більший відсоток пацієнтів з хронічною ЛОР-патологією спостерігався у групі хворих, у яких захворювання спричинив нетоксигенний штам дифтерійної палички, що не виключає можливості впливу обох факторів на частоту виникнення ускладнень у цієї категорії хворих: з боку серця ( у 25,36% випадків), нервової системи (7,72% випадків), нирок (2,57%випадків), сполучених уражень (3,67%)випадків.

6. У більшості нещеплених ( 128(86,48%) хворих) реакція імунної системи на дифтерійну інфекцію є адекватною та призводить до підвищення титру антитоксичних антитіл. У щеплених реакція імунної системи непередбачувана, можливі зміни рівня антитоксичних антитіл як в сторону зростання, так і зниження. Саме тому діагностична цінність РПГА з дифтерійним діагностикумом у щеплених хворих сумнівна.

Публікації автора:

1. Возіанова Ж.І., Голубовська О.А., Вовк Л.М. Клінічна діагностика дифтерії в умовах незавершеної епідемії // Сучасні інфекції.
- №4. - 2001. - С. 16-18. Здобувач провів підбір та клінічне ведення тематичних хворих, узагальнення отриманих результатів.

2. Дуда О.К., Вовк Л.М. Прогностическое значение показателей сывороточных энзимов у взрослых больных дифтерийным миокардитом // Сучасні інфекції. - №1. - 2002. - С. 28-31. Здобувач провів підбір тематичних хворих, узагальнення отриманих результатів, статистичну обробку результатів.

3. Возіанова Ж.І., Печінка А.М., Вовк Л.М. Чи завжди правомірний діагноз “бактеріоносійство” // Лікування та діагностика. - №3. - 2003.
- С. 45-49. Дисертантом вивчені дані сучасної світової літератури стосовно поглядів на бактеріоносійство.

4. Возіанова Ж.І., Вовк Л.М., Анастасій І.А. Д у щеплених хворих, які не отримали специфічної терапії //Сучасні інфекції. - №3. - 2004.
- С. 36-39. Дисертант провів збір клінічного матеріалу, статистичну обробку та узагальнення отриманих даних.

5. Возіанова Ж.І., Вовк Л.М. Ще раз про бактеріоносійство дифтерійної палички // “Сучасні аспекти військової медицини”. - Збірник наукових праць ГВКГ МО України. - Випуск 8. - Київ, 2003. - С. 352-354. Дисертант провів збір матеріалу та статистичну обробку отриманих даних.

6. Вовк Л.М. Деякі аспекти специфічної терапії дифтерії // Мистецтво лікування. - №5. - 2005. - С. 12-19.

7. Печінка А.М., Дуда О.К., Вовк Л.М. Деякі аспекти інтенсивної терапії тяжких форм дифтерії // “Сучасна терапія інфекційних та паразитарних хвороб на догоспітальному та госпітальному етапі, методи профілактики”. – Збірник тез доповідей. - Харків, 2002. - С.47-48.

8. Вовк Л.М. Д у хворих, що не отримали специфічної терапії // “Керовані інфекції”. Матеріали науково-практичної конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів України, 14-15 травня 2003, м. Івано-Франківськ.
- Збірник тез доповідей. - Тернопіль: “Укрмедкнига”. - 2003. - С. 30-32.

9. Вовк Л.М., Анастасій І.А. Ефективність антибактеріальної терапії у хворих на дифтерію // “Керовані інфекції”. Матеріали науково-практичної конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів України, 14-15 травня 2003, м. Івано-Франківськ. - Збірник тез доповідей. - Тернопіль: “Укрмедкнига”. - 2003. - С. 33-34.

10. Глей А.І., Вовк Л.М. Особливості перебігу та лікування дифтерії в поєднанні з інфекційним мононуклеозом // “Керовані інфекції”. Матеріали науково-практичної конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів України, 14-15 травня 2003, м. Івано-Франківськ. - Збірник тез доповідей. - Тернопіль: “Укрмедкнига”. - 2003. - С. 50-52.

11. Печінка А.М., Дуда О.К., Вовк Л.М. Наслідки перенесеної сучасної дифтерії та їх динаміка при диспансерному обстеженні // “Вірусні хвороби. Токсоплазмоз. Хламідіоз”. – Матеріали науково-практичної конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів України, 5-6 травня 2004. м. Тернопіль. - Збірник тез доповідей. - Тернопіль: “Укрмедкнига”.
- 2004. - С. 319-320.

12. Вовк Л.М. Ефективність антибактеріальної терапії у носіїв дифтерійної палички // “Хіміотерапія та імунокорекція інфекційних хвороб”. - Матеріали науково-практичної конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів України, 30 травня – 1 червня 2005. м. Тернопіль. - Збірник тез доповідей. - Тернопіль: “Укрмедкнига”. - 2005. - С. 125-127.

13. Вовк Л.М. Вплив деяких чинників на нетиповий перебіг дифтерії // “Інфекційні хвороби – загальномедична проблема”. - Матеріали VII з’їзду інфекціоністів України (27-29 вересня 2006 року, м. Миргород).
- Збірник тез доповідей. - Тернопіль: “Укрмедкнига”. - 2006. - С. 229-231.