Дослідження дало змогу зробити такі висновки: 1. Серед поставлених суспільством перед школою завдань, досить актуальною є проблема оптимізації працездатності учнів початкових класів. Аналіз педагогічної теорії та шкільної практики свідчить, що ця проблема досить не розв’язана. Основною причиною цього є відсутність цілеспрямованої і планомірної педагогічної взаємодії між суб’єктами навчання, а також у нечіткому усвідомленні вчителями-практиками завдань, умов і кінцевого результату підвищення працездатності своїх учнів. 2. Вирішення проблеми підвищення працездатності можливе за умов оптимізації навчального процесу в початковій школі. Під оптимізацією розуміємо таку побудову навчального процесу, коли кожен учень класу засвоює матеріал на рівні своїх максимальних можливостей у даний момент, одночасно рухаючись вперед у своєму розвиткові. Оптимізація працездатності забезпечує творчу спрямованість школяра на найвищі навчальні результати, що дозволяє вчити учня мислити й діяти по-новому, самостійно працювати над засвоєнням нових знань. Оптимізація процесу навчання передбачає суттєві зміни як в спрямованості навчальної діяльності учнів, так і в технології застосування методів навчання. 3. Найважливішими дидактичними умовами оптимізації працездатності молодших школярів є посилення цілеспрямованості навчання, посилення мотивації навчальної діяльності особистості школяра за рахунок зростання технологічності навчання, а також шляхи удосконалення методики формування у молодших школярів умінь і навичок навчальної діяльності. 4. Організація навчального процесу на засадах системи оптимізації передбачає перебудову викладання і зростання самостійної пізнавальної діяльності учнів. У ній здійснюється не тільки активний пошук, відбір, але й оперування засобами, необхідними для розв’язування завдань. Саме на сходинці творчої активності стверджуються власні шляхи досягнення мети, які не подібні до загальновизнаних. 5. Достатньо високий рівень розвитку працездатності школярів досягається в результаті впровадження експериментальної методики, що спрямована на вдосконалення і розвиток мотиваційної сфери особистості, а саме мотиваційного боку працездатності, що виявляється у пізнавальній активності та ставленні до предмета. 6. Формуючий експеримент довів ефективність розробленої методики розвитку працездатності, що ґрунтується на посиленні цілеспрямованості учіння, зростанні її мотиваційного боку. Найбільшого розвитку набули операційно-інтелектуальний та мотиваційний бік працездатності (15,0% та 15,2% відповідно). Достовірність відмінності результатів контрольних і експериментальних груп перевірено за допомогою методу 2(2еmp =54,8, 2krit =9,49). 7. Основними показниками і ціннісними орієнтирами у визначенні кінцевих результатів роботи вчителів мають стати: наявний рівень сформованості інтелектуального потенціалу школяра; стан фізичного здоров’я учня; психологічний комфорт школяра. Результати дисертаційного дослідження дають підстави розроблену систему оптимізації працездатності навчального процесу в початкових класах визнати ефективною і рекомендувати її для широкого запровадження у загальноосвітніх навчальних закладах України. Проведене дослідження не претендує на повне висвітлення означеної проблеми. Подальшого вивчення потребують такі її аспекти, як розширення можливостей для практичного застосування учнями теоретичних знань щодо організації своєї навчальної діяльності та реалізація принципу підвищеної трудності діяльності. |