У дисертаційному дослідженні здійснено аналіз проблеми становлення алгоритмічної культури особистості, апробовано новий підхід до процесу її формування. Теоретично обґрунтовано сукупність дидактичних умов, що забезпечують ефективність процесу формування алгоритмічної культури молодших школярів, розроблено методику його реалізації у початковій школі. Аналіз теоретико-методичних досліджень засвідчив, що формування алгоритмічної культури передбачає не лише розвиток розумового потенціалу особистості, а і її психічних якостей. Однією з визначальних умов становлення алгоритмічної культури є потреба особистості в гармонійному поєднанні інтелектуальних здібностей і духовних засад. Тому її обов’язковими компонентами мають бути, з одного боку, інтелектуальний розвиток, з другого – особистісні мотиви. Формування алгоритмічної культури у контексті проведеного дослідження розглядається як цілеспрямований процес розвитку особистості й формування соціально значущих мотивів її діяльності. Вона охоплює загальні риси духовної культури, тому її поетапне формування здійснюється протягом тривалого часу і передбачає застосування різноманітних дидактичних прийомів: добір ефективних засобів навчання, відповідної інформації, засвоєння знань і набуття практичних навичок, використання соціокультурного досвіду тощо. Застосування системного підходу як одного з методологічних напрямів пізнання дає можливість стверджувати, що алгоритмічна культура – це сукупність специфічних уявлень, умінь і навичок, пов’язаних з поняттям “алгоритм” (розуміння сутності алгоритму та його властивостей, знання основних типів алгоритмів, варіативні усвідомлені способи діяльності, уявлення про можливості їх автоматизації, вміння описати алгоритм за допомогою певних засобів і методів); особистісні та соціально значущі мотиви діяльності; переконання; світоглядна позиція; духовні цінності; імперативи тощо. Сукупність і характер внутрішніх та зовнішніх відношень і взаємозв’язків між елементами алгоритмічної культури обумовлюють її багаторівневу ієрархічну побудову: від поняття “алгоритм” до наукової сфери загальної культури та системи знань. Система алгоритмічних уявлень та альтернативних способів діяльності – це фундамент ґрунтовних алгоритмічних знань. Процес формування алгоритмічної культури молодших школярів треба розглядати як розвиток певного системного об’єкта, тому що алгоритмічні знання, вміння, навички та освітні потреби особистості складають функціональну динамічну систему з різноманітними взаємозв’язками. Становлення алгоритмічної культури як цілісної системи призводить до появи нової якості – утвердження світогляду, який разом з емоційно-ціннісними орієнтирами надає знанням і вмінням особистісного характеру, трансформуючи їх у переконання, та засвоєння нових технологій діяльності. Сутність пропедевтики алгоритмічної культури у навчальній діяльності молодших школярів полягає у формуванні операційного стилю мислення, розвитку загальних способів розумової діяльності, оволодінні вміннями самостійного здобуття і практичного використання системи алгоритмічних знань, забезпеченні умов для засвоєння фундаментальних алгоритмічних понять і розвитку творчого мислення особистості. Формування алгоритмічної культури учнів початкової школи здійснюється шляхом засвоєння на інтуїтивно-практичному рівні понятійного апарату та набуття відповідних способів поетапної діяльності. Результати дослідження свідчать про те, що рівень алгоритмічної культури учнів початкових класів підвищується за таких умов: здійснення системно-структурного аналізу алгоритмічного матеріалу у змісті початкової освіти; організації алгоритмічної діяльності молодших школярів у комп’ютерно орієнтованому навчальному середовищі; конструювання системи вправ на основі принципів цілісності, ієрархічності, дотримання субординаційних зв’язків. Відбір змісту алгоритмічного матеріалу навчальних предметів початкової школи здійснено на основі принципів цілісності, системності, пізнавальної й практичної значущості, можливості вивчення елементів алгоритмічної культури, доступності для самостійного розв’язання пізнавальних завдань за такими критеріями: рівень відображення основних понять; відповідність методів пізнання системі алгоритмічних знань; систематизація алгоритмічних понять; рівень складності пізнавальних завдань. В основу системи вправ для формування алгоритмічної культури покладено загальнодидактичні (цілісності, наступності, науковості, доступності, систематичності, міжпредметності) та психологічні (неявності, протидії виробленню стереотипу мислення) принципи. Розв’язування завдань, спрямованих на виконання, зміну та конструювання алгоритмів, сприяє не лише ефективному засвоєнню загальнонавчальних знань, умінь і навичок, а й вільному оперуванню алгоритмами, поступовому усвідомленню їх властивостей. Розроблено критерії для перевірки ефективності дидактичних умов формування алгоритмічної культури молодших школярів. На етапі формувального експерименту простежено динаміку формування алгоритмічної культури молодших школярів, виявлено позитивні зміни в репродуктивному, операційному, аналітико-синтетичному, творчому рівнях її сформованості в учнів експериментальних груп порівняно з контрольними. На основі даних статистичного аналізу можна з імовірністю 0,95 стверджувати, що отримала підтвердження гіпотеза дослідження. Значна частина учнів експериментальних класів розв’язує завдання, пов’язані з відтворенням, зміною, конструюванням алгоритмів різної структури; уміє застосовувати їх у нових дидактичних умовах; виконує логіко-математичні операції тощо. Перспективи подальшого дослідження окресленої проблеми пов’язані з поглибленим вивченням закономірностей формування алгоритмічної культури учнів основної і старшої школи, засвоєнням ними алгоритмічних знань, умінь і навичок у процесі вивчення окремих навчальних дисциплін, застосуванням алгоритмічних приписів різного рівня складності для управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів. |