Проблема мотивів і мотивації - одна з фундаментальних, але водночас неоднозначних, суперечливих і невирішених у психології та дидактиці.У педагогічному аспекті важливо визначити, як через навчальну діяльність впливати на формування мотивації школярів. У період авторитарної освіти, коли учень був винятково об’єктом педагогічного впливу, мотивація учіння розглядалася переважно як допоміжний засіб, умова успішного засвоєння учнями знань, умінь і навичок. Однак не тільки наука, а й саме життя переконливо довели, що авторитарними засобами ефективність будь-якої діяльності забезпечити неможливо. Діяльність тоді стає дійсно творчою, коли людина сприймає її як особистісну справу. Реформування освіти, що почалося саме з початкової ланки в системі безперервної освіти, зміна її парадигми зумовили переорієнтацію в поглядах на учня, ставлення до нього як до суб’єкта дидактичного процесу. Отже, формування мотивації учіння перетворилося на одну з найважливіших цілей сучасної освіти. Нова освітня філософія знайшла втілення в особистісно зорієнтованій моделі навчання і виховання, яка є аксіологічною за своєю сутністю. Оскільки існує прямий зв'язок ціннісних орієнтацій особистості з її мотиваційною сферою, в основу формування особистості повинні бути покладені ідеї гуманістичної парадигми особистісно зорієнтованої освіти, стратегічна мета якої - створення умов для розвитку й самореалізації кожної особистості, що передбачає увагу до виховання її мотиваційної сфери. Таким чином, розв’язання проблем, пов’яза-них з пошуками засобів підвищення мотивації учіння, є своєчасним. У нашому дослідженні означену проблему розглянуто під кутом зору осо-бистісно зорієнтованої моделі навчання з урахуванням дидактичного принципу мотиваційного забезпечення навчального процесу як такого, що регулює мотиваційний бік навчання: відомо, що чим вища сила мотивації, тим вища результативність діяльності (закон Йєркса-Додсона). Наші пошуки засобів підвищення мотивації учіння молодших школярів були спрямовані на те, щоб залучити до продуктивної праці всіх учасників дидактичного процесу: і учнів, і вчителя, і навчально-методичний комплекс з російської мови разом із закладеною в ньому методичною системою (тобто фактично автора цього комплексу). Результатом теоретико-експериментальної роботи стала розробка дидактико-методичної системи, спрямованої на формування мотивації вивчення російської мови учнями початкових класів, та реалізація її в створеному нами навчально-методичному комплексі (НМК), побудованому відповідно до розробленої загальної моделі, що передбачає інваріантну та варіативну частини. Створення підручника (осередку НМК), ґрунтувалося на перегляді системи функцій підручника. Оскільки якість цієї навчальної книги визначається саме функціями, то це привело до утворення власного переліку функцій і виокремлення мотиваційної функції як провідної на об’єктивних підставах – законах розвитку психіки людини і закономірностях дидактичного процесу. Підсилення мотиваційної функції забезпечує ефективність дії всіх інших функцій НМК, що, у свою чергу, позитивно впливає на якість дії її самої. Це зумовило розробку дидактико-методичної системи вивчення російської мови, де змістовий і процесуальний компоненти підпорядковані мотиваційному, і створення загальної моделі НМК, що складається з інваріантної (створеної автором) та варіативної (відкритої) частин. У структурі інваріантної частини передбачається організація текстового і позатекстового матеріалу в усіх компонентах НМК, що сприяє позитивному ставленню молодших школярів до процесу навчання. Дидактична організація матеріалу в НМК реалізує не тільки загальний сценарій, розрахований на присутність учителя, а й сценарій самостійної роботи учнів з метою розвитку в школярів навичок самонавчання і комунікативної компетенції. Дидактико-методична система, закладена в НМК з російської мови (авторська програма, підручник, робочий зошит з друкованою основою, спеціальний збірник диктантів, збірник фізхвилинок лікувально-релаксаційної спрямованості, комплект діафільмів), стає чинним мотивом учіння школярів завдяки таким засадам: 1) засвоєнню теоретичного матеріалу методом укрупнених дидактичних одиниць на основі опорних блок-схем, особливого ілюстративного матеріалу, рівнозначного основному тексту; 2) системі вправ, до якої входять і диктанти та яка відповідає психологічним рівням засвоєння знань, дає учням можливість визначати загальну й проміжні цілі у процесі навчання, містить проблемно-пошукові, ігрові за формою та різнорівневі завдання; 3) формуванню в учнів на основі контрольно-оцінних дій учителя вмінь взаємо- і самоконтролю засобами апарату самоконтролю, що закладений у НМК; 4) реалізації принципу позитивного емоційного тла навчання, що забезпечує відчуття емоційного комфорту, емпатії, орієнтації на успіх тощо. У ході дослідження встановлено невисокий рейтинг російської мови як шкільного предмета, що пояснювалося не тільки особливостями самого предмета, а й суспільними причинами, а також рівнем розробленості методик навчання та якістю шкільних підручників, що в цілому негативно впливає на мотивацію вивчення російської мови молодшими школярами. Діагностичні дані стали вихідними для організації цілеспрямованого впливу на тих, кого навчають, засобами, що їх визначено як експериментальну умову підвищення мотивації та успішності з російської мови – НМК із закладеною в ньому дидактико-методичною системою. З цією метою, виокремивши групи учнів за домінуючими мотивами учіння, досліджувалися інтенсивність пізнавальної потреби, сили мотивів учіння, рівень значущості для школярів відмітки, позитивне ставлення до предмета, співвідношення успішності навчальної роботи з рівнем її вмотивованості. За домінуючими мотивами учіння молодших школярів найбільш численною виявилася група дітей, яким притаманні мотиви особистісного становлення, на другому місці – група учнів, яких спонукають формальні мотиви, третє місце посіла група, де переважають пізнавальні мотиви, а найменш численною є група з утилітарними мотивами. Однак саме тим групам школярів, для яких провідними є мотиви особистісного становлення і пізнавальні, властиві найвищі показники щодо мотивації вивчення російської мови та її успішності, тобто саме їх і потрібно розвивати. Отже, зріз, проведений наприкінці навчання в початковій школі, показав, що кількість учнів, яким притаманні ці найцінніші мотиви учіння, збільшилася завдяки експериментальній умові відповідно в 1, 5 і 1, 2 раза, тимчасом, як зміни в контрольних класах були незначні. Вивчення впливу дидактико-методичної системи, втіленої в інваріантну частину НМК з російської мови для молодших школярів, на стан їхньої мотива-ції та успішності засвідчило її ефективність за всіма показниками. Так в експериментальних класах виявилися значно вищими, ніж у контрольних сила мотиву учіння (хоч сильні мотиви учіння взагалі не є типовими для цієї вікової категорії школярів, в експериментальних класах вони в 1, 2 раза вищі, ніж у контрольних), наявність пізнавального інтересу (в 2 раза), позитивне ставлення до предмета (в 3 рази, тобто притаманний майже 50 % учнів), а також знання теоретичного матеріалу й рівень грамотності (приблизно в 2 рази). Отже, експериментальне дослідження свідчить про вірогідність вихідних теоретичних положень концепції, що допомогло учням максимально реалізувати мотиваційні ресурси свого віку і підготувати ґрунт для досить “безболісного” переходу до наступного рівня. На думку самих учнів, їхніх учителів і батьків досягнення дітей великою мірою зумовлені властивостями навчально-методичного комплексу з російської мови із закладеною в ньому методичною системою. Учні високо оцінюють НМК тому, що читаючи, пізнають багато нового, цікавого (21, 3%); він змушує думати, міркувати (22, 7 %); дає можливості для самостійної роботи (21, 3 %); подобаються вправи (26, 4 %). За даними експериментатора, інтерв’ювання вчителів, керівників шкіл, методистів, які спостерігали за деякими етапами дослідження, учні експериментальних класів характеризуються більшою сприйнятливістю до засвоєння нових знань, ініціативністю й активністю, уміннями самонавчання й самоконтролю, їм притаманні емпатія, віра в себе та налаштованість на успіх, комунікативні навички, а також відповідальність за себе й за однокласників. У підсумках експериментальної частини дослідження, визначено позитивний вплив навчання російської мови за запропонованою дидактико-методичною системою, закладеною в НМК, на становлення особистості молодшого школяра, зокрема формування вміння вчитися, розвиток творчої активності, самостійності мислення, особистісних якостей (у тому числі й мовленнєвих) тощо. Отже, ця методика орієнтована на розвиток особистості школяра, забезпечення активної позиції його як суб’єкта навчання на всіх етапах дидактичного процесу, формування позитивної мотивації учіння, створення умов для творчого розвитку і самовираження особистості, а також оволодіння культурою навчальної праці та спілкування. Дослідження не вичерпало всіх аспектів складної й неоднозначної теми формування мотивації учіння молодших школярів. Зокрема, досить перспективними можуть бути дослідження проблеми перетворення стимулів (зовнішній вплив) на мотиви учіння (внутрішні спонуки) школярів усіх вікових категорій; підготовки педагогічних кадрів, які б володіли методиками вивчення мотивації учіння школярів, а також розробку таких методик для застосування в умовах школи; розробку і впровадження дидактико-методичної системи, спрямованої на формування мотивації учіння обдарованих дітей, а також дітей з вадами психічного розвитку, і відповідних підручників (НМК), які б сприяли зниженню ситуативної тривожності дітей. Теоретичні результати цього дисертаційного дослідження можуть бути екстрапольовані в інші шкільні предмети з урахуванням, звичайно, їхньої специфіки. |
