У висновках узагальнено результати дослідження.
1. Двомовність на українських землях не виникла спонтанно. Вона є наслідком багаторічної та продуманої експансії російської мови на територію України, що була складником політики царської Росії, а згодом – радянської влади. Ця політика обумовила появу двомовних видань в Україні. Процес розвитку білінгвістичних ЗМІ умовно можна поділити на три історичні віхи: період панування царської Росії, епоха УРСР, пострадянська доба.
Нав'язування російської мови як другої державної відбувалося паралельно з переселенням росіян в Україну, нищенням української інтелігенції шляхом голодоморів та розстрілів. Політичний курс СРСР був спрямований на максимальне зближення двох мов – російської та української і забезпечив розвиток двомовності в періодиці УРСР, у побуті. У радянській Україні дедалі частіше люди спілкуються вдома українською, а в громадських місцях, на роботі – російською, говорити якою вважалося престижніше.
У добу українізації російськомовні видання масово переходили на українську мову, в період русифікації розпочався зворотний процес. Історичні обставини визначили тривалість періоду переваги російської мови над українською у всіх сферах. У радянські часи за українською мовою закріпився статус другорядної. Через відсутність державної підтримки та переваг для українськомовних спеціалістів країні не вдалося піднести престиж мови титульного народу. Лише впродовж останніх 17 років російська та українська мови конкурують між собою без державного втручання. Велика розповсюдженість російськомовних видань у наш час пояснюється стереотипом про «престижність мови», який нав’язувався впродовж багатьох несприятливих століть.
2. Не зважаючи на закріплений Конституцією за українською мовою статус державної, вона нині неоднаково поширена у різних реґіонах. Зокрема в Центральній Україні міцно вкоренилася двомовність, на сході та півдні держави в побуті переважає російська мова. Ефективним методом популяризації української мови в таких умовах є послуговування нею в засобах масової інформації. Мова преси, радіо, телебачення часто стає тим еталоном, на який орієнтується суспільство. Отже, журналісти мають стежити за мовною чистотою більше, ніж будь-хто інший і не наповнювати інформаційний простір суржиком.
Досвід СРСР та європейських держав свідчить, що розвиток мовної ситуації визначають не лише склад населення та ментальні особливості певної нації, а й законодавчі документи, що забезпечують правове функціонування мови. Престиж мови підносить її вільний повноцінний розвиток у таких галузях, як освіта, мас-медіа, література, офіційні відносини. Задля досягнення відчутної переваги української мови у названих сферах потрібне фінансове заохочення українськомовних працівників, жорсткий податковий кодекс для іншомовних видань та сприятливі умови оподаткування для преси, яка виходить у світ українською і пропагує національні цінності. Крім нагальної потреби урегулювати законодавство згідно з державними інтересами, варто також стежити за дотриманням уже існуючих законів, застосовувати санкції до їх порушників.
3. За типами двомовні видання поділяються на: паралельні різномовні випуски (версії) одного й того ж видання; двомовні газети, що друкують на своїх шпальтах матеріали одночасно кількома мовами (українською та російською – найчастіше); та видання, які виходять у світ мовою оригіналу
Всі вищезгадані типи видань стикаються з проблемою перекладу, якість якого в текстах таких газет страждає, якщо він виконаний комп’ютерною програмою. Тому для двомовних паралельних версій необхідною умовою конкуренції є наявність професіоналів, які здійснюватимуть досконалий літературний переклад.
4. Досягнути утвердження української мови у пресі та побуті – завдання, яке ставить перед собою свідомий своєї національної належності журналіст. Водночас процес запровадження державної мови в південних та східних реґіонах відрізняється від подібного процесу на заході нашої держави, що пояснюється різною поширеністю української мови. Заходами щодо зміцнення позицій української мови можуть бути: законодавчі норми, які фінансово заохочуватимуть видання українськомовної періодики; доступніша ціна українськомовних аналогів двомовних видань; створення соціальних умов в державі, які забезпечуватимуть зростання престижності української мови; створення комітету, який простежуватиме мовну ситуацію в пресі й застосовуватиме штрафні санкції до видань, що друкують антинаціональні матеріали та виступають проти української мови; дотримання чітких гарантій вживання української мови, закріплених Конституцією.
ЗМІ мають потужний вплив на громадську думку. Їм під силу зацікавити російськомовних громадян українською мовою, привертаючи їхню увагу до мовної ситуації в Україні, шляхом обговорення цього питання у пресі; запровадженням обов’язкового традиційного до Дня української мови разового переходу всіх видань на українську мову; наданням сторінок, колонок, «підвалів» на шпальтах видань, де подаватимуться уроки з української мови; публікацією матеріалів про унікальні та значущі в архітектурному чи історичному плані міста України, їх історію та культурну цінність; про заповідники з їх фауною та флорою; про історію та легенди українських гір, озер, морів, фортець тощо.
Перспективними зазначені методи стануть за умови державної підтримки та урегулювання законодавчої бази згідно з національними інтересами.
|
