У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в розв’язанні низки процесуальних проблем досудового провадження у кримінальних справах щодо окремих службових осіб, які обіймають особливо відповідальне становище. Одержані результати та пропозиції мають теоретичне та практичне значення. Основними результатами дослідження є наступні висновки: 1. Удосконалено класифікацію видів проваджень у кримінальному судочинстві, відповідно до якої провадження щодо окремих службових осіб, які обіймають особливо відповідальне становище, належить до підвиду основного провадження з ускладненою процесуальною формою. 2. Запропоновано у новому КПК України закріпити 2 розділи: “Особливі провадження” та “Особливий порядок кримінального судочинства”. У першому розділі слід описати спеціальні процедури, в другому процесуальні особливості окремих категорій справ. 3. Удосконалено поняття “Президент України”, згідно з яким це одноособовий глава держави, посадова особа, яка посідає найвище місце у структурі державних інститутів, виступає представником держави в цілому у міжнародних відносинах, а також є гарантом державного суверенітету. 4. Імунітет як самостійна категорія, поряд із поняттями “пільга” і “привілей” має свої специфічні ознаки: спрямований на певну групу суб’єктів; у кримінально-процесуальному законодавстві означає звільнення від виконання процесуальних обов’язків і відповідальності; кінцевою метою імунітету є забезпечення ефективного виконання офіційних професійних функцій певними суб’єктами; коло осіб, на яких поширюється імунітет повинен бути чітко закріплений у законодавчих актах. 5. Удосконалено визначення поняття “процесуальний імунітет” як процесуально-правового інституту, норми якого спрямовані на вирішення завдань кримінального процесу і реалізацію його принципів й передбачають звільнення певних суб’єктів від процесуальних обов’язків, ускладнений порядок притягнення до кримінальної відповідальності й застосування заходів процесуального примусу. 6. Обґрунтовано положення щодо доцільності викладення ч. 2 ст. 13 Закону України “Про статус суддів” в редакції від 15 грудня 1992 року, в якому наголошується на тому, що судді не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності і взяті під варту без згоди Верховної Ради України. Вони не можуть бути піддані заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, без згоди органу, який обрав суддю на посаду. 7. Запропонований у дисертації комплекс змін та доповнень до кримінально-процесуального законодавства України повинен забезпечити якісне функціонування досудового провадження у кримінальних справах щодо окремих службових осіб, які обіймають особливо відповідальне становище. У зв’язку з цим автор вважає за доцільне: закріпити в КПК України окрему главу “Особливості досудового провадження щодо окремої категорії осіб”, яка б містила чіткий перелік категорій справ і категорій осіб, щодо яких застосовуватиметься особливий порядок провадження у кримінальних справах; порядок порушення кримінальної справи; порядок затримання цих осіб та обрання щодо них запобіжних заходів, а також умови проведення окремих слідчих дій. у запропонованій главі “Особливості досудового провадження щодо окремої категорії осіб” закріпити статтю “Особливий порядок порушення кримінальної справи” наступного змісту: “Постанова про порушення кримінальної справи щодо особи або про притягнення її як обвинуваченого, якщо кримінальна справа була порушена щодо інших осіб чи за фактом вчинення діяння, яке має ознаки злочину, виноситься: 1) щодо народного депутата чи судді (Конституційного Суду України, Судді Верховного Суду України, судді Вищого спеціалізованого суду України, судді апеляційного і місцевого суду, а також присяжного і народного засідателя) на час здійснення ними правосуддя виноситься Генеральним прокурором України на підставі висновку колегії у складі трьох суддів Верховного Суду України про наявність в діях народного депутата чи судді ознак злочину і, відповідно, за згодою Верховної Ради України; 2) щодо Президента України, який склав свої повноваження, а також кандидата у Президенти України Генеральним прокурором України чи особою, яка виконує його повноваження на підставі висновку колегії у складі трьох суддів Верховного Суду України стосовно наявності ознак злочину. Подання прокурора розглядається за його участю, а також участю особи, стосовно якої вноситься подання, її захисника у строк не пізніше 10 діб з дня надходження подання до суду. Неявка особи, щодо якої вноситься подання, а також її захисника у судове засідання не перешкоджає розгляду подання. За результатами розгляду подання суд: 1) надає висновок про наявність чи відсутність в діях особи ознак злочину; 2) виносить ухвалу, в якій дає згоду на порушення кримінальної справи стосовно особи, на притягнення її як обвинуваченого чи відмовляє в цьому”; передбачити статтю “Особливий порядок затримання і обрання запобіжного заходу”, виклавши її таким чином: “Президент України, який склав свої повноваження, народний депутат України, суддя, затримані за підозрою у вчиненні злочину повинні бути звільненні відразу ж після встановлення їх особи, за винятком випадку затримання на місці вчинення злочину. Якщо особи, зазначені у частині першій цієї статті були затримані на місці вчинення злочину, то складається протокол затримання за загальними правилами, які передбачені КПК України, в якому зазначаються обставини, що спричинили арешт особи, яка обіймає особливо відповідальне становище. Запобіжний захід у вигляді взяття під варту щодо народного депутата України, судді до винесення судом обвинувального вироку може бути обрано лише за згодою Верховної Ради України. Запобіжний захід у вигляді застави стосовно народного депутата України і судді застосовується без обмеження його прав чи порушення його недоторканності не інакше як на підставі рішення суду, прийнятим за поданням Генерального прокурора України”. закріпити статтю “Особливий порядок проведення окремих слідчих дій” такого змісту: “Обшук народного депутата України чи огляд його особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, допускаються лише у разі надання Верховною Радою України згоди на притягнення його як обвинуваченого, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. Проникнення в житло чи службове приміщення судді, в його особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його речей і документів можуть провадитися тільки за вмотивованим рішенням судді апеляційного суду в зв’язку з провадженням у кримінальній справі”. 8. Передбачається необхідним внести зміни і до законів України. У зв’язку з цим доцільно: доповнити ст. 13 Закону України “Про статус суддів” після п. 4 окремим пунктом у такому викладі: “Здійснення оперативно-розшукових заходів щодо депутата (судді), які пов’язані з обмеженням його прав чи з порушенням його недоторканності, допускається не інакше як на підставі рішення, що приймається судовою колегією відповідного рівня на підставі подання керівника відповідного оперативного підрозділу”; доповнити ст. 27 Закону України “Про статус народного депутата України” після п. 2 окремим пунктом: “Здійснення оперативно-розшукових заходів щодо депутата, які пов’язані з обмеженням його прав чи з порушенням його недоторканності, допускається не інакше як на підставі рішення суду, прийнятим за поданням Генерального прокурора України”. 9. Обґрунтовано, що накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв’язку щодо окремих службових осіб, які обіймають особливо відповідальне становище, повинні проводитись лише після порушення кримінальної справи. | 