Анотація до роботи:

Овчаренко О.М. Доступність правосуддя та гарантії його реалізації. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.10 – судоустрій; прокуратура та адвокатура. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2007.

Дисертацію присвячено дослідженню сутності й змісту доступності як принципу організації й діяльності судової влади, удосконаленню системи гарантій її забезпечення. Зміст доступності правосуддя розкривається через сукупність її елементів (правових, соціальних та економічних). Обґрунтовано класифікацію видів доступності правосуддя на формальну і реальну відповідно до співвідношення нормативного закріплення цього принципу та практики його реалізації. Аналізується широкий спектр міжнародно-правових актів, на підставі чого визначено критерії доступності правосуддя. Право на доступ до суду розглядається як процесуальне право-гарантія, закріплене в чинному законодавстві. Пропонується модель судового устрою, яка відповідає зазначеним критеріям. Детально розглядаються проблеми, з якими зустрічається пересічний громадянин під час звернення до суду, рекомендуються шляхи їх вирішення.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, яке полягає в розкритті сутності і змісту поняття “доступність правосуддя”. Відповідно до поставленого завдання були сформульовані такі висновки:

1. Доступність правосуддя визначається як такий стан організації судової системи та юрисдикційної діяльності суду в демократичному суспільстві, який задовольняє потребу останнього у вирішенні юридично значущих справ і відповідає закріпленим у міжнародно-правових актах вимогам.

2. Цінність доступності правосуддя неприпустимо зводити лише до того, що судова влада є інституціонально оформленою в систему відповідних органів і наділеною універсальною юрисдикцією з вирішення правових конфліктів, які виникають у суспільстві. Вона полягає як у наявності процедури судового розгляду, так і можливості скористатися її перевагами, практична реалізація яких не обтяжена правовими і фактичними перешкодами на момент звернення до суду і у процесі судового розгляду.

3. На підставі проведеного дослідження для забезпечення принципу доступності правосуддя пропонується внести нижченаведені зміни в чинне процесуальне законодавство й законодавство про судоустрій. Для цього з метою:

– впровадження більш широкої внутрішньої спеціалізації суддів у місцевих загальних судах утворити палати з розгляду цивільних, кримінальних, адміністративних справ (справи про адміністративні правопорушення й справи, віднесені КАС України до юрисдикції місцевого загального суду) і палату із розгляду справ неповнолітніх;

– втілення в судову систему України принципу “одна судова ланка = одна інстанція”: (а) передати розгляд усіх справ по першій інстанції у кримінальному судочинстві місцевим загальним судам, (б) скасувати положення Закону “Про судоустрій України” щодо утворення Апеляційного суду України, (в) скасувати положення КАС України, яким установлюється низка категорій справ, підсудних Вищому адміністративному суду України як суду першої й останньої інстанції (п. 4 ст. 18), й передати їх окружному адміністративному суду;

– забезпечення зв’язків судової влади й суспільства: (а) виділити при кожному суді (всіх рівнів) відповідальну посадову особу апарату суду по зв’язках з громадськістю, (б) обов’язок проведення організаційних заходів для утвердження зв’язків судової влади й суспільства покласти на Державну судову адміністрацію України;

– підвищення компетентності суддів: (а) затвердити обов’язкове навчання кандидатів на посаду суддів у спеціальному навчальному закладі відповідного профілю, (б) затвердити на державному рівні програму підготовки кандидатів на посаду суддів до кваліфікаційного іспиту, (в) ввести обов’язкову вимогу регулярного (один раз на 3–5 років) підвищення кваліфікації суддів у спеціальному навчальному закладі відповідного профілю;

– зміцнення стабільності судової системи: (а) розробити критерії ефективності судової системи, (б) увести заборону на зміну структури судового устрою протягом певного періоду (5–10 років);

– підвищення доступності механізмів перегляду судових рішень: (а) скасувати повноваження апеляційних судів передавати справу на новий розгляд до місцевого суду в кримінальному, цивільному й адміністративному судочинстві, (б) наділити апеляційний суд правом виходити за межі скарги в кримінальному судочинстві, (в) обмежити підстави касаційного перегляду рішень суду відповідно до складності справи та її принципового значення для розвитку судової практики, (г) ввести положення щодо необов’язковості участі заявника при касаційному розгляді справи в кримінальному, цивільному й господарському судочинстві;

– дотримання судами “розумного” строку розгляду справ у місцевих судах: (а) запровадити науково обґрунтовані нормативи навантаження суддів, (б) прийом громадян мають здійснювати виключно уповноважені працівники апарату суду, (в) в апараті суду створити: відділ прийому заяв, матеріалів та справ, відділ забезпечення судового розгляду справ, відділ виконання судових рішень і зберігання справ, (г) забезпечувати суддів і працівників апарату суду оргтехнікою, (д) упроваджувати новітні комп’ютерні технології в діловодство;

– розв’язання проблеми надання безоплатної правової допомоги створити спеціальні адвокатські об’єднання (державних адвокатів), які фінансувалися б за рахунок Державного бюджету;

– розвантаження суддів: (а) вилучити з компетенції судів дрібні справи (приміром, про порушення правил дорожнього руху), (б) розвивати систему альтернативного (несудовго) розв’язання правових конфліктів, зокрема третейського судочинства й відновлювального правосуддя;

– забезпечення загального доступу до судових рішень необхідно: (а) оснастити суди відповідною оргтехнікою й комп’ютерами, (б) розробити спеціальне програмне забезпечення, (в) розробити типові функціональні обов’язки працівника апарату суду, відповідального за розміщення актів суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень, (г) збільшити обсяг судових рішень, що публікуються в періодичних виданнях судової влади.

Публікації автора:

1. Овчаренко О.М. Доступність судової влади: до визначення поняття // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. – Вип. 80. – С. 168–173.

2. Овчаренко О.М. Доступність правосуддя у контексті Європейської конвенції з прав людини // Право і безпека. – 2005. – Т.4. – № 5. – С. 35–40.

3. Овчаренко О.М. Гарантії доступності як принципу організації й діяльності судової влади // Вісн. Луган. держ. ун-ту внутр. справ. – 2006. – Вип. 1. – С. 89–101.

4. Овчаренко О.М. Доступ до суду очима громадян: підсумки соціологічного дослідження // Вісн. Луган. держ. ун-ту внутр. справ. – 2006. – Вип. 3. – С. 116–128.

5. Овчаренко О.М. Роль суду в забезпеченні верховенства права // Укр. право. – 2006. – № 1(19). – С. 239–247.

6. Овчаренко О.М. Доступність правосуддя як механізм забезпечення діалогу влади і суспільства // Соціально-правові протиріччя та проблеми соціального партнерства: Зб. наук. тез (за матер. ХІ Харків. політолог. читань). – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. – С. 182–184.

7. Овчаренко О.М. Доступність правосуддя як принцип організації судової влади // Сучасні проблеми юридичної науки: стан і перспективи розвитку: Тези доп. та наук. повід. учасників конф. молодих учених та здобувачів / За ред. М.І. Панова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. – С. 190–191.

8. Овчаренко О.М. Проблеми доступності правової допомоги // Право обвинуваченого на кваліфікований захист та його забезпечення: Матер. міжнар. наук.-практ. семінару, 1-2 груд. 2005 р., м. Харків. – Х.: К.: ЦНТ “Гопак”, 2006. – С. 217–222.

9. Овчаренко О.М. Роль захисника у забезпеченні доступу особи до суду у досудових стадіях кримінального процесу // Роль захисника у досудовому слідстві при обранні запобіжних заходів, не пов’язаних із взяттям під варту: Матер. міжнар. наук.-практ. конф., 22-23 лют. 2006 р.; м. Харків. – Х.: К.: ПП “Серга”, 2006. – С. 150–152.

10. Овчаренко О.М. Юрисдикція судів в аспекті забезпечення доступу особи до суду // Актуал. пробл. застосування ЦПК та КАС: Тези доп. та наук. повід. учасників міжнар. наук.-практ. конф., 25-26 січня 2007 р. / За заг. ред. В.В. Комарова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. – С. 290–293.