Робота є теоретико-методологічною основою для розробки методичних засад складання структурно-тектонічних, геодинамічних і прогнозних карт нового покоління різних масштабів з застосуванням ДЗЗ/ГІС-технологій, вирізнення структур для проведення пошуково-розвідувальних досліджень на наявність в них родовищ корисних копалин, виконання інженерно-сейсмологічного районування територій, інженерно-вишукувальних робіт з метою вибору площ, придатних для будівництва промислових об’єктів, вирішення ряду геоекологічних та інших практичних завдань. Проведені комплексні дослідження дозволяють зробити такі головні висновки. Вперше обґрунтовано теоретичні засади і розроблено новий структурно-геодинамічний методологічний підхід до геологічного дешифрування даних ДЗЗ і проблемно орієнтованої інтерпретації його результатів, який полягає у виділенні та диференціації різнорангових полів тектонічних напруг (стиснення, розтягнення) і морфокінематичних характеристик розривних порушень на молодому і сучасному етапах розвитку земної кори за особливостями комплексу компонентів ландшафту денної поверхні відповідного порядку. Застосування підходу дозволяє поглиблювати уявлення та отримувати нові відомості про характер і напрямок пов’язаних з диз’юнктивними структурами вертикальних і горизонтальних рухів та геодинамічних напруг (стиснення–розтягнення) на молодому і сучасному етапах тектогенезу. Використання у процесі ГРР уперше розробленої концептуальної технологічної схеми перетворення, дешифрування і геологічної інтерпретації даних ДЗЗ на основі застосування геоінформаційних технологій уможливлює адекватніше виявлення і визначення характеристик не лише диз’юнктивних структур, але й інших утворень земної кори різних порядків. З позицій вказаного підходу розроблено та обґрунтовано класифікацію компонентів сучасного ландшафту типових регіонів платформної частини України (УЩ, ДДЗ) та особливостей їх відображення на даних ДЗЗ щодо геоіндикації морфокінематичних характеристик диз’юнктивів і пов’язаних з ними полів деформацій.
На основі застосування розробленого підходу геологічного дешифрувавння/інтерпретації даних ДЗЗ протягом вирішення конкретних завдань на типових територіях (ділянках) отримано такі результати: Доповнено встановлені раніше дані про те, що будова сучасного ландшафту і характер його зображення на матеріалах ДЗЗ переважно мають просторово-генетичний зв’язок із структурами кристалічного фундаменту, осадового чохла, діючими в них полями деформацій, геофізичними полями, які разом утворюють складну систему, що діалектично саморозвивається. Це засвідчує, що молоді й сучасні тектонічні рухи загалом просторово успадковані від попередніх етапів розвитку земної кори. На прикладі геоструктур України (УЩ, ДДЗ), використовуючи результати дешифрування даних ДЗЗ і ґрунтуючись на принципі системності, підтверджено результати досягнень попередніх дослідників про те, що в земній корі існує складна ієрархія полів геодинамічних напруг різних масштабних рівнів. Це зумовлює специфіку зв’язку між цими полями і різнопорядковими розривними порушеннями, що проявляється в їхніх просторових і морфокінематичних характеристиках унаслідок особливостей інтерференції полів деформацій регіонального і вищих рангів, а також у відображенні цих процесів у структурі компонентів сучасного ландшафту. Рангово класифіковано віддешифровані за даними ДЗЗ об’єкти геологічного генезису. Виявлено, що мережа лінеаментів та їх зон загалом відображає регіональний геотектонічний розломно-блоковий каркас докембрійської основи та покриваючої її осадової товщі. Цей каркас зумовлює загальний структурний план територій досліджень і схему розташування в їх межах окремих геологічних утворень. На підставі методологічного застосування комп’ютеризованих технологій вперше створено ДО робіт з ГДП-200 для топографічного аркуша номенклатурою M-36-XXVI (Сміла) (центральна і південна частини КНП) в електронному вигляді, яку рекомендовано для використання на підприємствах Держгеолслужби України. Для районів УЩ (КП, КНП) і ДДЗ (Центральний сегмент) побудовано уточнені структурно-тектонічні картосхеми м-бу 1:200 000 (для ділянок деталізації – 1:100 000 і 1:50 000), які суттєво доповнюють існуючі й рекомендовані як основи подальшого вивчення територій. З’ясовано, що спеціалізація розломно-блокової тектоніки районів визначається парагенезисом зон диз’юнктивів таких переважаючих простягань: для північно-східного схилу КП – 355–0 і 265–270, 305–315 і 40–55; для центральної та південної частин КНП – 0±5 і 260–270, 35±5 та 60±5 і 310±5. Ортогональні розривні зони за своєю кінематичною природою у більшості випадків представлені скидами (субмеридіональні) та підкидами (субширотні), згідно з прикладеними зусиллями вони є згрупованими тектонічними тріщинами відриву; діагональні зони порушень – це типові деформації сколу, які яскраво виражаються ешелонованими смугами кулісоподібно розташованих окремих зсувів. Просторово-часова еволюція диз’юнктивних структур відбувається в умовах дії новітніх регіональних тектонічних напруг субмеридіонального стиснення та субширотного відносного розтягнення.
Кільцеві утворення ландшафту земної поверхні здебільшого відображають об’ємно-площові неоднорідності літосфери, які пов’язані із складчастою її будовою і диференційованими рухами її різнорангових блоків. Вони суттєво впливають на перебудову сучасної структури і геодинамічну обстановку територій. Вперше в межах локальних ділянок північно-східного схилу КП за даними ДЗЗ виділено і ландшафтно-геодинамічно аргументовано 11 площадок, потенційно придатних для будівництва сховищ небезпечних промислових відходів у геологічних формаціях. Для цих ділянок побудовано уточнені схеми їх розломно-блокової будови з елементами молодої та сучасної геодинаміки масштабу 1:100 000. Виділені лінійні та об’ємно-площові об’єкти рекомендовано для подальших цілеспрямованих деталізаційних ГРР цієї частини КП. Їх врахування засвідчило високу геологічну достовірність отриманих результатів, що виражається підтвердженням низки передбачуваних тектонічних порушень геофізичними методами.
Встановлено, що в межах Центрального сегмента Дніпровського грабена ДДЗ зони розвитку відомих і прогнозних нафтогазоперспективних пасток різноманітних типів у палеозойських відкладах просторово-генетично здебільшого пов’язані з розривними порушеннями північно-західного напрямку (300–320). Визначено структурно-тектонічну локалізацію вказаних пасток як параґенез відроджених диз’юнктивних деформацій північно-західної орієнтації (300–320, у районі Срібнянської депресії 305–320, переважно розвивалися в умовах геодинамічного розтягнення) і північно-східного напрямку (35–60, у межах Срібнянського прогину 35–55, здебільше зазнавали дій сил стиснення). У прогнозуванні (або деталізації) та обґрунтуванні 53 локальних об’єктів вказаного типу в межах Центрального сегмента Дніпровського грабена западини автор брав пряму участь. Прогнозовано нову Ушивсько-Гарбутихинську зону розвитку комбінованих перспективних на нафту і газ пасток, що рекомендована для опошукування детальною сейсморозвідкою. На ділянці Юліївка–Богодухів Північного борту ДДЗ виділено або уперше подовжено шість структурних ліній (зон), у межах яких розвинені встановлені та прогнозовані нафтогазоперспективні локальні горстоподібні блоки поверхні кристалічного фундаменту і покриваючих їх відкладів осадочного чохла. Виявлено, що генезис та історія геологічного розвитку горстоподібних блоків зумовлені геодинамічною активністю встановлених або передбачуваних розривних дислокацій північно-східного (40–60) і північно-західного (300–315) простягання, до вузлів перетину яких вони просторово тяжіють. З-поміж локальних горстоподібних блоків у межах Юліївсько-Богодухівської ділянки автор брав безпосередню участь у прогнозуванні 12 об’єктів, у деталізації та обґрунтуванні – 13 (разом 25 об’єктів). Складено відповідну картосхему прогнозних об’єктів масштабу 1:50 000, яка рекомендована для застосування під час подальших ГРР у районі. Перспективи подальших досліджень диз’юнктивних та інших геоструктур аерокосмічними методами вбачаються у моделюванні різноманітних природних процесів у геосистемах, зумовлених ендо- та екзогенними чинниками, з позицій синергетичного підходу на основі застосування комп’ютерних технологій.
|