1. Домогосподарство визначено як первинну поліфункціональну економічну систему, що охоплює такі підсистеми: 1) економічну (розподіл доходу на споживання та заощадження, реалізація прав власності певного типу тощо); 2) господарсько-побутову (використання ресурсно-майнового потенціалу, здійснення виробничої діяльності тощо); 3) репродуктивну (нагромадження людського капіталу); 4) правову (розподіл обов’язків та відповідальності між членами домогосподарства); 5) первинного соціального контролю (соціалізація членів домогосподарства, економічна підтримка неповнолітніх, непрацездатних членів домогосподарства тощо); 6) рекреаційна (відтворення життєвих сил, забезпечення активного відпочинку тощо). Воно є об’єднанням свідомо організованих індивідів (особистостей) на основі спільного ведення домашнього господарства і проживання, формування й використання ресурсного потенціалу та бюджету на принципах взаємодопомоги, має визначену внутрішню функціональну структуру та економічну поведінку, є ланкою суспільного відтворення та реалізації економічних відносин приватної власності на чинники виробництва з метою задоволення економічних потреб та інтересів власне домогосподарства, індивідів та суспільства. 2. Систему функцій домогосподарства сформовано на основі принципу поділу сфер діяльності домогосподарства, вона включає основні та похідні функції. До основних функцій віднесено: постачання чинників виробництва; отримання та розподіл сукупного доходу; встановлення взаємних прав і обов’язків членів домогосподарства стосовно прийняття економічних рішень усередині домогосподарства; “включення” членів домогосподарства у суспільні відносини, виробництво людського капіталу; створення умов для відтворення життєвих сил, здатності до праці. 3. Узагальнення наукових поглядів на домогосподарство та компаративний аналіз сучасних економічних концепцій на домогосподарство дозволили дійти висновку, що для комплексного дослідження домогосподарства недостатньо застосовувати тільки один із теоретико-методологічних підходів – потрібний синтез неокласичного, кейнсіанського, неомарксистського, неоінституціонального підходів та концепції нової економіки домогосподарств. 4. Методологія дослідження домогосподарства в умовах перехідної економіки інверсійного типу має ґрунтуватись на врахуванні особливостей цього суб’єкта на різних рівнях економіки. До системи параметрів оцінки стану домогосподарств віднесено показники, що відображують регіональну приналежність, тип населеного пункту, соціально-демографічну характеристику, характеристику зайнятості, виробничо-економічну, майнову, дохідно-витратну характеристики. До системи параметрів оцінки динаміки розвитку домогосподарств віднесено: на мікрорівні –частка різних видів доходів у сукупних доходах та різних видів витрат у сукупних витратах, на макрорівні – частка сектора домогосподарств у національному доході, у факторах виробництва, у національному споживанні та заощадженні, рівень диференціації доходів, глибина бідності. 5. Переважна більшість домогосподарств України має середньодушові місячні сукупні витрати нижчі від прожиткового мінімуму – 76,2 % (2003 р.). Якщо для розвинених країн на сьогодні актуальним завданням є неухильне підвищення якості життя домогосподарств, то для України пріоритетом виступає забезпечення найнагальніших життєвих потреб більшості домогосподарств та зростання рівня їх добробуту. Вирішення цих завдань для України не можливе без комплексного підходу. 6. Для перехідних економік інверсійного типу з високою часткою тіньового сектора економіки доцільніше розраховувати коефіцієнт Джині та будувати криву Лоренца за рівнем грошових або сукупних витрат. Коефіцієнт Джині, розрахований як за рівнем подушних сукупних, так і за рівнем подушних грошових витрат, характеризує високий ступінь нерівномірності в розподілі доходів у сучасній економіці України. 7. Одним із основних напрямів адаптації домогосподарств до ситуації, яка склалася в результаті ініційованих ринкових перетворень, стає всебічна активізація та інтенсифікація їх діяльності. Домогосподарства виявились найбільш стабільною та здатною до адаптації соціально-економічною ланкою суспільства. Розширились і стали інтенсивнішими раніше слабо розвинені економічні види діяльності – ведення ОПГ, індивідуально-трудова та підприємницька діяльність, сімейний лізинг, сімейна торгівля, операції з фінансовими інструментами, які стали засобом підтримки необхідних життєвих стандартів та засобом отримання додаткових доходів. 8. Основними стратегіями, що використовують домогосподарства інверсійних економік для адаптації до нестабільних умов сучасної економіки та соціальної буденності, є: обмеження споживання; перехід до самозабезпечення; пошук додаткової роботи; відкриття власної справи; діяльність у неформальному секторі; використання соціальних зв’язків. 9. Суперечності розвитку домогосподарств інверсійної економіки зумовлюються, по-перше, властивостями, функціями та рисами, притаманними домогосподарствам директивно-планової системи, з якої вони трансформуються; по-друге, властивостями, рисами, функціями та тенденціями розвитку ринкової системи інформаційної доби та тими перехідними формами і реаліями, які властиві сучасній пострадянській економічній системі України. 10. Набуття домогосподарствами економічної незалежності покладає на них усю повноту економічної відповідальності за формування стратегії своєї поведінки, за наслідки реалізації прийнятих ними рішень. З метою обмеження утриманських настроїв з боку домогосподарств на державу покладається відповідальність за долю тих із них, які перебувають за межею бідності і самі не можуть подолати вимушеного аскетизму, а також відповідальність за створення рівних умов для ефективного функціонування домогосподарств, оскільки такі рівні умови не можуть бути створені індивідуально. |