Результатом наукового дослідження проведеного в рамках цієї дисертаційної роботи стало комплексне висвітлення особливостей договорів про надання правових послуг. Це дослідження надало змогу сформулювати у дисертації теоретичні висновки та практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення механізму правового регулювання договірних стосунків між суб’єктом надання правових послуг та їх замовником, на розв’язання теоретичних проблем, що торкаються питань договірних стосунків вказаних суб’єктів. В результаті проведеного дослідження можна сформулювати такі основні теоретичні та практичні висновки: 1.1. Правове регулювання договірних відносин щодо надання правової допомоги пройшло тривалий еволюційний шлях. Історія демонструє, що заборона суб’єкту надання правових послуг та споживачеві цих послуг самостійно визначати умови співпраці, шкодить ефективному захисту прав особи, а також робить професію захисника непрестижною та залежною від державної влади. Тому сили науковців повинні бути спрямовані не на заміну інституту договору про надання правових послуг, а на його вдосконалення. 1.2. Договір про надання правових послуг є цивільно-правовим договором, якому притаманні ознаки двостороннього правочину. За моментом укладення досліджувані договори, як правило, належать до консенсуальних. Проте, сторони можуть укласти і реальний договір про надання правових послуг. Договір про надання правових послуг може бути договором приєднання, в якому стороною, що приєдналася, може бути як замовник, так і виконавець. 1.3. Договірне правовідношення щодо надання правових послуг будучи цивільно-правовим, наділене рядом особливих рис, що виділяють його з-поміж інших подібних зобов’язань. Такими рисами є: специфічний об’єкт, суб’єктний склад, предмет та фідуціарний характер правовідносин щодо надання правових послуг. Крім того, правовідносини щодо надання правових послуг, будучи схожими із трудовими договорами, підрядом, творчими правовідносинами тощо, відповідають загальним правилам про послуги і підстав вважати їх змішаними зобов’язаннями немає. 1.4. Договірні правовідносини з приводу надання правової допомоги є одним із різновидів цивільно-правових відносин щодо надання послуг. Правовідносини щодо надання правової допомоги, що виникають за призначенням є публічними правовідносинами. Заміна законодавцем інституту призначення захисника договірними правовідносинами, сприяла б ефективнішій реалізації конституційного права на правову допомогу громадян, а також дотриманню прав самих адвокатів. Договір про надання правової допомоги як правочин є різновидом цивільно-правових договорів про надання правових послуг. Проте договір про надання правової допомоги наділений певними особливостями, такими як підвищена соціальна спрямованість та спеціальний суб’єкт. 2.1. Існує доцільність законодавчо дозволити нотаріусам надавати правові послуги, але лише ті, що безпосередньо стосуються вчинення нотаріальних дій. Адвокатські об’єднання є юридичними особами приватного права в розумінні Цивільного кодексу України, а саме – особливими видами непідприємницьких товариств. 2.2. Положення про порядок організації та проведення конкурсів на право виконання консалтингових (консультаційних, аудиторських, юридичних та оціночних) послуг, що затверджене наказом Національного агентства України з управління державними корпоративними правами, здебільшого враховує специфіку правовідносин в сфері надання правових послуг. На основі Положення було б ефективним створити загальні правила проведення конкурсів на вибір суб’єкта надання правових послуг за державні кошти, які можна було б застосовувати при укладенні договорів про надання правових послуг за державні кошти не лише Національним агентством з управління державними корпоративними правами, а й будь-якими іншими замовниками. Відповідно до Правил адвокатської етики, при укладенні договору про надання правової допомоги оферентом може бути лише клієнт. Проте пропозиція адвоката вступити з ним у договірні стосунки, не спрямована визначеній особі, а висловлена всім бажаючим (так звана публічна оферта), не є порушенням Правил і, в той же час, за наявності всіх істотних умов договору і вираження наміру особи, яка зробила оферту, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття, може вважатися офертою. Господарським кодексом регламентовано порядок укладення зміни та розірвання підприємницьких договорів. Проте названі норми Господарського кодексу є надто детальними і не відповідають сучасним ринковим відносинами сфери надання правових послуг. 2.3. При дослідженні умов договору про надання правових послуг встановлено, що єдиною об’єктивно-істотною умовою договорів про надання правових послуг є предмет договору – дії фактичного та юридичного характеру. Умови про якість правових послуг повинні визначатися залежно від предмета договору. Правові норми про те, що повноваження представника можуть посвідчуватися договором, слід зробити універсальними щодо всіх договорів про надання правових послуг. Одними із найбільш „вживаних” звичайних умов договору про надання правових послуг є умови про ціну договору. В світовій практиці склалося кілька способів визначення ціни договору про надання правових послуг:1) погодинна ставка; 2) фіксована сума; 3) умовна винагорода; 4) комбінований метод. 2.4. Підставою відповідальності виконавця є ненадання правових послуг замовнику (невиконання зобов’язання), надання послуг з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Зі сторони замовника правових послуг підставою його цивільної відповідальності є неоплата наданих йому правових послуг, невиконання інших умов договору. Неоплата наданих послуг є причиною переважної більшості судових спорів між замовниками правових послуг та виконавцями. Оскільки об’єктом правової послуги є діяльність, пов’язана з такими важливими суспільними благами як захист, охорона, реалізація прав та інтересів осіб, зважаючи на фідуціарних характер досліджуваних договорів, право на відшкодування моральної шкоди за невиконання своїх обов’язків сторонами є необхідним для стабільності вказаних правовідносин. Наукова позиція про те, що „цивільно-правову вину слід розглядати крізь призму об’єктивного критерію, яким виступає належність ужиття боржником (заподіювачем шкоди) певних заходів чи утримання від певних дій заради дотримання законних прав та інтересів кредитора” найбільш відповідає принципам приватного права. Для зрівняння замовника та виконавця правових послуг у можливостях щодо захисту їх права та інтереси, слід законодавчо закріпити можливість притягнення виконавця до відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов договору про надання правових послуг навіть без його вини, незалежно від його статусу (будь-то підприємець, адвокат чи інший суб’єкт надання правових послуг). | 