У Висновках зроблено теоретичні узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової задачі, яка полягає у комплексному аналізові проблемних питань правового регулювання договору позички (commodatum) у римському приватному праві та цивільному законодавстві України, у визначенні особливостей рецепції римсько-правових ідей, підходів та рішень щодо цього договору в цивільному законодавстві України, а також у формулюванні пропозицій з метою вдосконалення правового регулювання договору позички за чинним ЦК України. Зокрема, найбільш важливими теоретичними висновками та практичними рекомендаціями є такі: Договір позички (commodatum) виник у Стародавньому Римі наприкінці республіканського періоду (приблизно у I ст. до н.е.) у зв’язку з необхідністю оформлення відносин з безоплатної передачі речей (рухомих та нерухомих) у тимчасове користування та належав поряд із позикою (mutuum), зберіганням (depositum) та заставою (pignus) до категорії реальних договорів римського приватного права. На підставі аналізу законодавств Франції, Німеччини та Англії щодо договору позички зроблено висновок про наявність прямої рецепції основних засад правового регулювання договору позички за римським приватним правом у кодифікаціях цивільного права таких країн, як Франція, Німеччина, з привнесенням нових характерних рис цього договору, обумовлених особливостями романської та германської родин права. Правове регулювання договору позички за англійським правом
істотно відрізняється від регулювання цього договору у Стародавньому Римі. У праві Англії рецепція положень римського права щодо договору позички відбулася в дуже обмеженому вигляді, а саме, було сприйнято лише деякі характерні риси договору позички (commodatum) за римським приватним правом: ознака безоплатності позички, правило про розподіл витрат на утримання речі між позичкоотримувачем та позичкодавцем, підстави розірвання цього договору.
За договором позички одна сторона (позичкодавець) передає іншій стороні (позичкоотримувачеві) річ у безоплатне тимчасове користування, а остання зобов’язується повернути ту ж саму річ у стані, в якому вона її отримала, з урахуванням нормального зношення чи у стані, указаному в договорі. Характерними ознаками договору позички, які дозволяють виокремлювати його у самостійний договірний тип, є фактор безоплатності та ознака спрямованості цього договору на передачу в користування таких об’єктів цивільних прав, як речі, а не майно взагалі. Істотною умовою договору позички є умова про його предмет. Строк та безоплатність не є істотними умовами цього договору. Римське приватне право помітно вплинуло як на формування концепції договору позички за законодавством Російської імперії та УРСР, так і на норми, що регулюють договір позички за сучасним цивільним законодавством України. В ЦК України рецепція римсько-правових рішень щодо договору позички відбувалась як безпосередньо, так і опосередковано – через цивільні законодавства Франції та Німеччини. Безпосередньо з римського права ЦК України була сприйнята концепція договору позички, відповідно до якої цей договір визнається самостійним договірним видом, а не підвидом договору позики чи найму (оренди). За договором позички не відбувається переходу права власності на річ до позичкоотримувача. Предметом цього договору може бути лише індивідуально-визначена річ. Крім того, як і у римському приватному праві, ризик випадкового пошкодження чи загибелі речі, за загальним правилом, покладається на позичкодавця. Звичайні витрати на утримання речі, переданої у позичку, несе позичкоотримувач, а надзвичайні – позичкодавець.
Перехід ризику знищення або випадкового пошкодження речі на позичкоотримувача, який затримав повернення речі позичкодавцеві, свідчить про сприйняття цивільним законодавством України ідеї римської юриспруденції з цього питання через французьке цивільне законодавство (ст. 1881 Французького цивільного кодексу). Крім того, через законодавство Франції було рециповане положення римського права про обов’язок позичкодавця відшкодувати збитки, завдані у зв’язку з
користуванням річчю, якщо це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких позичкоотримувач не був попереджений позичкодавцем і про які він не знав і не міг знати ( ст. 1891 ФЦК, ч. 2 ст. 780 ЦК України).
Положення римського приватного права, які визначають статус позичкоотримувача, були сприйняті цивільним правом України у німецькій інтерпретації. Відповідно до ч. 1 параграфу 868 НЦК та ч. 1 ст. 397 ЦК України позичкоотримувач визнається титульним володільцем речі, переданої у позичку. Аналіз з точки зору рецепції римського приватного права норм ЦК України, які визначають підстави дострокового розірвання договору позички, свідчить про вплив на них відповідних норм Німецького цивільного кодексу, в якому схожим чином формулюються випадки розірвання договору позички (параграф 605 НЦК та ст. 834 ЦК України). Положення римського приватного права, які регулюють порядок визначення строку договору позички були також рециповані через німецьке законодавство (п. 1 параграфу 604 НЦК та ст. 831 ЦК України). У підходах до правового регулювання договору позички у римському приватному праві та сучасному цивільному законодавстві України існують також і певні відмінності. Так, у римському праві договір позички укладався за реальною моделлю, тоді як у цивільному законодавстві України договір позички може бути консенсуальним, тобто може вважатися укладеним з моменту досягнення сторонами домовленості про його предмет. Римським правом встановлювалося, що право власності на плоди та прибутки від використання речі за договором позички належать комоданту, а відповідно до ст. 775 ЦК України, право власності на зазначені об’єкти належить позичкоотримувачеві. На відміну від римського права, яким передбачалася недійсність договору позички, укладеного за участю неповнолітнього, в цивільному праві України позичкоотримувачами у договорі безоплатного користування книгами із фондів бібліотек можуть бути не лише повнолітні особи, але і неповнолітні та малолітні особи.
Пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання договору позички узагальнено в Додатку А до дисертації. |
