Анотація до роботи:

Славіна О.С. Добровільне особисте страхування: соціально-економічні ризики та шанси. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.07 – демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. – Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2008.

Дисертацію присвячено поглибленню теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо функціонування добровільного особистого страхування (ДОС) як ефективного засобу мотивації та соціального захисту працівників промислової сфери.

Враховуючи пріоритети соціальної політики держави щодо соціального захисту працюючого населення в дисертації на основі комплексного наукового підходу здійснено теоретико-методологічне обґрунтування процесу функціонування ДОС (з урахуванням соціально-економічних ризиків і шансів, а також оцінних суджень працівників гірничодобувної промисловості стосовно практики їх залучення до нього) в умовах інтенсифікації промислового виробництва. Розроблено методичні основи удосконалення ДОС та обґрунтовано новий концептуальний підхід до його оцінювання; удосконалено структуру та класифікацію соціально-економічних ризиків і шансів ДОС, розраховано їх економічну ефективність.

Визначено та обґрунтовано шляхи удосконалення правового та організаційно-економічного механізмів функціонування ДОС з урахуванням не тільки економічних й соціальних, але й психологічних чинників відтворення персоналу для задоволення особистісних, корпоративних і державних інтересів у сфері соціального захисту працюючого населення.

Дисертаційна робота містить нові науково обґрунтовані результати, які створюють необхідне підґрунтя для розв'язання важливого наукового завдання – теоретико-методологічного і методичного обґрунтування процесів функціонування та розвитку ДОС, а також для вдосконалення механізму його регулювання в умовах реалізації програм недержавного соціального захисту працюючого населення. Виконане дослідження дозволило одержати вагомі наукові результати та дійти наступних висновків:

Страхування, зокрема особисте, є одним із вагомих чинників соціального захисту населення в умовах становлення ринкових відносин, оскільки захищає соціально-економічні інтереси юридичних та фізичних осіб шляхом їхньої солідарної участі у формуванні страхового фонду та перерозподілі страхових внесків на користь тих, які постраждали від реалізації страхових ризиків.

Як в теорії особистого страхування, зокрема добровільного, так і в практиці його застосування в сучасній Україні існує низка суперечностей, проблемних питань, протилежних підходів, що значно знижує ефективність його застосування для компенсації ризиків, які супроводжують трудову діяльність і повсякденне життя працюючого населення.

1. Визначено та вдосконалено існуючі, а також розроблено нові методологічні засади функціонування ДОС, в основу яких покладено метод виявлення соціально-економічних ризиків та шансів, що розширює можливості удосконалення соціального захисту персоналу промислових підприємств (з одночасною мотивацією його до більш продуктивної праці), підвищення прибутковості СК, подальшого розвитку страхового ринку в Україні тощо.

2. Обґрунтовано новий концептуальний підхід до визначення соціально-економічної сутності особистого страхування, який, на відміну від існуючих, ґрунтується на поєднанні двох підходів – системного та структурно-функціонального. Доведено, що особисте страхування має соціально-економічний паритетно-консенсусний характер, оскільки всі його види спрямовуються на захист інтересів особистості (соціального суб’єкта) на умовах взаємовигідних відносин зі страховиком (економічним суб’єктом) з метою максимізації обопільних зисків (фінансових, соціальних, економічних, психологічних тощо). Удосконалено структуру особистого страхування зважаючи на ідентичність об’єктів соціального та особистого страхування пропонується первинним у страховому захисті населення вважати саме особисте страхування. Упорядковано структуру ДОС, основними її складовими визначено: накопичувальне страхування (життєве і пенсійне страхування) та ризикове страхування (ДСНВ, ДМС, ДСЗ, ДСМВ). Мета першого – у забезпеченні та/або покращенні стабільності соціально-економічних умов зацікавленої особи у майбутньому шляхом накопичення грошей; другого – забезпеченні для неї при настанні страхового випадку фінансового відшкодування. Загальною метою обох напрямів є забезпечення зацікавленим у страхуванні особам соціопсихоекономічного комфорту. Видозмінено структуру ризикового страхування: із чотирьох видів страхування залишено два базових: добровільне медичне страхування та добровільне страхування від нещасних випадків; розширено об’єкт особистого страхування: від майнових до соціально-економічних інтересів; за предмет страхування прийнято ризики та шанси; головними принципами функціонування ДОС визначено: добровільність, солідарність, прибутковість, компенсацію ризиків, забезпечення шансів, законодавчу унормованість, дотримання зобов’язань тощо.

3. Розроблено наукову стратегію дослідження ДОС в Україні, яка включає: аналіз стану та тенденцій розвитку ДОС; виявлення оцінних суджень працівників стосовно його засад і шансів; визначення ризиків та обґрунтування превентивних шляхів щодо їх запобігання; удосконалення правового та організаційно-економічного механізмів функціонування ДОС; визначення шансів від запровадження ДОС на підприємствах та розрахунок їхньої економічної ефективності.

4. Обґрунтовано, що становлення ДОС в Україні значно відстає від аналогічних процесів у розвинутих країнах світу. Вітчизняні страхові компанії й досі поступаються у конкурентному середовищі іноземним страховим структурам, які все впевненіше займають домінуюче місце на українському страховому ринку. На жаль, покращання якості страхових послуг не вирішується збільшенням кількості страхових компаній. Й досі залишаються низькими: обсяги активів страховиків у сучасному фінансовому секторі країни (на рівні 5,0–6,0%); частка страхування у ВВП (на рівні 3,0–4,0%); сума страхових премій на одного громадянина (близько 250 грн.); життєвим страхуванням охоплено лише 0,3% населення.

5. Результати соціолого-економічного дослідження довели, що недостатній рівень розвитку страхового сектору обумовлений не лише недоліками у роботі страхових компаній, а й низьким рівнем обізнаності населення. Так, переважна більшість працюючих (до 70%) не мають достатніх знань про теоретичні і правові засади соціального (державного та недержавного) захисту, не обізнані з його умовами та принципами. На цій основі доведено, що першочерговим завданням удосконалення страхування взагалі та особистого зокрема, від вирішення якого залежить подальший розвиток всієї сфери страхової діяльності України, є покращання інформування фізичних та юридичних осіб з питань страхового захисту.

6. Виділено такі класифікаційні угрупування ризиків: страхові, що є передумовою запровадження ДОС (техногенні, природні, екологічні та ін.); ризики, властиві ДОС: економічні (втрата суб’єктом страхування грошових ресурсів внаслідок нестабільності політико-економічної ситуації, інфляційні процеси, банкрутство страхової компанії та ін.), ризик шахрайства (обманні дії страховиків /фінансові махінації/ або страхувальників /імітація страхових випадків/), психологічний ризик (коливання психоемоційних станів людини: стрес, загроза – страховий випадок; захищеність інтересів особи – досягнення психоемоційного комфорту).

7. Доведено, що, для результативного функціонування та подальшого розвитку ДОС потребує вдосконалення правового та організаційно-економічного механізмів. У цьому зв’язку внесено пропозиції до Закону України «Про страхування» стосовно: об'єкта особистого страхування; упорядкування видів ДОС; недопущення шахрайства; створення Єдиного реєстру несумлінних клієнтів; встановлення правової відповідальності за факти тіньових практик у діяльності СК. У організаційно-економічному плані пропонується удосконалити механізм спільної діяльності страхових компаній із підприємствами (створити моніторингові центри для аналізу страхових процесів, розширити інформаційно-пропагандистську діяльність щодо шансів страхування, організовувати тематичні уікенди /семінари/ із працюючими та ін.); реалізовувати превентивні заходи щодо попередження реалізації ризиків ДОС.

8. Обґрунтовано, що запровадження ДОС персоналу на підприємствах відкриває широкий діапазон шансів для всіх його учасників.

працюючому – підвищує рівень самозбереження, фінансово компенсує наслідки страхових ризиків; пропонує варіантність отримання медичних послуг, умов лікування, подальшої реабілітації; надає інші соціально-економічні преференції;

підприємству-страхувальнику – створює та підтримує його високий соціальний імідж у зовнішньому середовищі, сприяє підвищенню результатів виробництва за рахунок збільшення продуктивності праці персоналу;

страховій компанії – збільшує обсяги залучення страхових премій, чим обумовлює підвищення її прибутковості і конкурентоспроможності;

комерційному банку – отримання довгострокових дешевих пасивів;

економіці країни – збільшення ВВП; покращення матеріального добробуту населення; зростання індексу людського розвитку.

9. На основі економічного аналізу, оцінок працюючих у гірничодобувній галузі (76% розглядають ДОС як додатковий шанс соціально-економічного захисту життєвого відтворення, 65% – як мотиваційний чинник підвищення продуктивності праці), економічних розрахунків тощо, доведено, що економічний ефект шансів ДОС очевидний для кожного учасника:

конкретного працівника (родини) – фінансові накопичення у спосіб довгострокового життєвого страхування перевищують приблизно у 1,7 разів накопичення на банківському депозиті;

підприємства – страхування 10% працівників забезпечує підвищення продуктивності їхньої праці і, відповідно, зростання обсягів виробництва на 1%;

страхової компанії – залучення додаткових 10% працюючих збільшує її щорічну прибутковість до 0,5 млн грн.;

економіки країни – залучення додатково 1% працюючого населення потенційно збільшує річні страхові платежі приблизно на 35%, що відповідно збільшує частку страхових платежів у ВВП.

У дисертації робиться узагальнюючий висновок, що недооцінка шансів, які пропонує система соціального захисту, зокрема види добровільного особистого страхування, спричиняє втрату високоефективного важелю мобілізації та реалізації внутрішнього потенціалу працюючих як у гірничодобувній, так і в інших сферах промисловості. Натомість, створення сприятливих умов для розвитку особистого страхування забезпечує: зростання попиту на послуги особистого страхування; збільшення контингенту клієнтури на його добровільні види; посилення довіри населення до СК; можливість користування його шансами та преференціями. Все назване сприятиме покращанню соціального захисту працюючого населення і підвищенню соціально-економічної безпеки країни, а відтак в Україні відкриваються перспективні можливості формування нової культури на страховому ринку.

Публікації автора:

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Славіна О.С. Особисте страхування в сучасній Україні як форма соціально-економічного захисту людини // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. Випуск 209: У 4 т. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – Т. II. – С. 499–505.

2. Славіна О.С. Добровільне особисте страхування як ефективний засіб мотивації праці в умовах розвитку гірничо-металургійної промисловості // Вісник КТУ. – 2006. – Вип. 12. – С. 270–273.

3. Славіна О.С. Добровільне особисте страхування: ризики та шанси // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. Вип. 218: У 4 т. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – Т. ІV. – C. 1214–1220.

4. Лобанова А.С., Славіна О.С. Соціальне прогнозування розвитку добровільного особистого страхування в умовах зростання ризиків в промислових регіонах України (стаття) // Соціальні технології: Міжвуз. зб. наук. праць. – К.: Одеса–Запоріжжя, 2007. – Вип. 33. – С. 43–53. (Особистий внесок дисертанта: розробка стратегії удосконалення системи ДОС персоналу).

Статті в інших наукових виданнях:

5. Славина Е.С. Личное страхование как фактор мотивации персонала организаций горнорудной сферы в современной Украине // Jak mozliwa jest filozofia organizacji? – Zabrze: Stowarzyszenie Na Rzecz Rozwoju Nauki Polskej. – 2006. – С. 250–256.

6. Лобанова А.С., Славина Е.С. Парадигма П. Друкера // Swiadectwo Petera Drukeraг. – Zabrze: Stowarzyszenie Na Rzecz Rozwoju Nauki Polskej. – 2007. – С. 207–220. (Особистий внесок дисертанта: обґрунтування ролі соціального захисту персоналу для його мотивації щодо підвищення продуктивності праці).

Тези доповідей:

7. Славіна О.С. Удосконалення соціального захисту населення в умовах становлення громадянського суспільства в Україні // Громадянське суспільство та проблеми становлення особистості: наук. доповіді та повідомлення Міжнародної науково-практичної конференції / Редкол.: А.С. Лобанова (наук. ред.) та ін. – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2006. – Вип. 1. – С. 177–179.

8. Славіна О.С. Преференції робітників гірничо-промислових підприємств від добровільного особистого страхування (емпіричний аналіз): матеріали IV Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених ["Сучасні проблеми соціально-економічного розвитку України"], Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. – Т. 2. – С. 102–105.

9. Славіна О. Соціальний захист населення як імператив громадянського суспільства // Громадянське суспільство та проблеми становлення особистості: Збірник наукових праць / Відп. ред. А.С. Лобанова. – Вип. 2. – Кривий Ріг – Забже: видавничий дім, 2007. – С. 147–151.