У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розв’язанні низки концептуальних питань стосовно теоретичного та нормативно-правового удосконалення організації та провадження дізнання органами прикордонної служби України. Основними науковими і практичними результатами цього дослідження є такі висновки. 1. Дізнання у сучасному кримінальному процесі України – це початковий необов’язковий етап розслідування кримінальних справ, на якому в межах своєї компетенції уповноважені законом державні органи та посадові особи невідкладно здійснюють слідчі дії з метою виявлення і документування ознак злочину та осіб, які його вчинили, для подальшого забезпечення провадження досудового слідства. Відновлення дізнання як форми розслідування
у кримінальному процесі України можливе і доцільне лише при реформуванні усієї системи досудового розслідування. 2. Кримінально-процесуальна діяльність органів прикордонної служби України є однією з самостійних функцій нового правоохоронного органу спеціального призначення – Державної прикордонної служби України, яка здійснюється її органами дізнання. Видами цієї діяльності є: 1) прийняття, реєстрація і розгляд заяв або повідомлень про злочини; 2) перевірка заяв та повідомлень про злочини; 3) направлення заяв або повідомлень про злочини за належністю; 4) провадження слідчих дій у кримінальних справах про злочини, що не є тяжкими або особливо тяжкими; 5) провадження невідкладних слідчих дій у кримінальних справах про тяжкі або особливо тяжкі злочини; 6) виконання доручень або вказівок слідчого (іншого органу дізнання); 7) виконання доручень або вказівок прокурора; 8) виконання судових доручень; 9) провадження у відновленій кримінальній справі у порядку розслідування нововиявлених обставин. 3. З метою забезпечення законності процесуальних дій при провадженні дізнання в органах прикордонної служби потрібно привести у відповідність до законів України окремі положення нормативно-правових актів Адміністрації Державної прикордонної служби України. 4. Кримінально-процесуальну діяльність органів прикордонної служби України здійснюють такі суб’єкти кримінального процесу: начальник органу дізнання; особа, яка провадить дізнання (дізнавач); посадова особа органу дізнання; особа, яка виконує доручення та вказівки слідчого (іншого органу дізнання, прокурора і суду). Обґрунтовано пропозиції про визнання суб’єктом кримінального процесу начальника підрозділу дізнання, який здійснює безпосереднє процесуальне та організаційне керівництво діяльністю підпорядкованого підрозділу. Пропонується КПК України доповнити окремими статтями, у яких закріпити повноваження начальника органу дізнання, начальника підрозділу дізнання і дізнавача. 5. Для реалізації ефективного державно-правового реагування на всі злочинні порушення державного кордону, забезпечення об’єктивного, всебічного та повного встановлення усіх обставин порушення державного кордону України необхідно розширити та уточнити компетенцію органів дізнання прикордонної служби України, а п. 7 ст. 101 КПК України пропонується викласти у такій редакції: “органи прикордонної служби – у справах про злочини, передбачені статтею 332 Кримінального кодексу України та у справах про злочини, що виявлені у сукупності з порушенням державного кордону, і передбачених ч. 1
ст. 201, ч. 1 ст. 243, ст. 246, ч. 1 ст. 248, ст. 249, ч. 1 ст. 305, ст. 358 Кримінального кодексу України”. 6. З метою зміцнення прав людини та приведення до вимог Конституції України процесуального законодавства моментом встановлення особи, яка вчинила злочин, при провадженні дізнання слід вважати появу процесуальної фігури підозрюваного за мотивованою постановою органу дізнання (слідчого). Підстави винесення такої постанови повинні бути уточнені у ст. 43-1 КПК України, якими є: 1) затримання особи як підозрюваної у вчиненні злочину;
2) порушення кримінальної справи проти конкретної особи; 3) застосування стосовно особи запобіжного заходу до винесення постанови про притягнення
як обвинуваченого. 7. Однією з форм закінчення дізнання є вступ слідчого у кримінальну справу до закінчення строків дізнання з ініціативи прокурора, начальника слідчого відділу та слідчого, що повинно забезпечуватися обов’язком органу дізнання повідомляти прокурора та слідчого (слідчий відділ) за підслідністю про порушення кримінальної справи та розпочате дізнання, а також процедурою витребування від органу дізнання кримінальної справи прокурором, начальником слідчого відділу або слідчим за мотивованою постановою. 8. Для використання можливостей інших органів дізнання необхідно закріпити у КПК України право органу дізнання на надання доручення іншим органам дізнання про виконання останніми оперативно-розшукових, слідчих та інших процесуальних дій і вимагати від них надання допомоги при проведенні слідчих дій. 9. Пропонується привести сучасну військово-територіальну організацію органів Державної прикордонної служби України у відповідність до адміністративно-територіальної організації взаємодіючих судових та інших правоохоронних органів України. 10. Для удосконалення механізму використання інформації, отриманої органами дізнання з непроцесуальних джерел, пропонується у ч. 2 ст. 65 КПК України уточнити перелік доказів та їх процесуальних джерел. Зокрема, показання та висновок спеціаліста повинні набути значення доказів,
а протоколи з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами
за результатами оперативно-розшукових заходів, виключити з переліку джерел доказів. У свою чергу, результати оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі можуть набувати статусу речових доказів або документів за постановою слідчого (дізнавача). 11. У роботі критично проаналізовано положення проекту нового КПК України (реєстр. № 3456-1) та викладено пропозиції щодо удосконалення положень проекту цього Кодексу у частині, що стосується дізнання, які направлені до Верховної Ради України. | 