Результатом дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання підвищення дієвості міжбанківських кредитів в розвитку банківської системи. Отримані результати свідчать про досягнення поставленої мети та задач дослідження і дають підставу зробити наступні висновки: 1. На сучасному етапі міжбанківське кредитування є одним з ключових сегментів в системі кредитних відносин. На основі критичної оцінки існуючих в економічній літературі точок зору економістів щодо визначення поняття “міжбанківський кредит” запропоновано суть даного економічного поняття визначити як сукупність економічних відносин між банком-кредитором та банком-позичальником з приводу руху позичкового капіталу, результатом яких є розширення активних операцій, забезпечення виконання резервних вимог Національного банку України та підвищення ліквідності. 2. Запропоновано уточнену класифікацію міжбанківських кредитів через виокремлення наступних ознак: суб’єктів міжбанківських кредитних відносин; платності; порядку надання; валюти операцій; забезпечення. Зазначений підхід, порівняно з існуючими, дозволяє більш повно охопити і систематизувати увесь спектр видів міжбанківського кредиту. 3. Визначено та обґрунтовано функції міжбанківського кредиту, зокрема: підтримання ліквідності банківської системи; розширення ресурсної бази та індикатора кризових ситуацій. Що сприятиме вдосконаленню теоретичних основ процесу міжбанківського кредитування. 4. Розширено класифікацію інструментів міжбанківського кредитування через поділ на інструменти комерційних банків та інструменти Національного банку для ефективної організації роботи комерційних банків з міжбанківськими кредитами, а зокрема розроблення нормативно-інструктивного забезпечення. 5. Міжбанківський кредит має значний вплив на розвиток банківської системи, а також на фінансовий ринок та економіку в цілому. У дисертаційному дослідженні з’ясовано суть дієвості міжбанківських кредитів яку слід розглядати як здатність міжбанківських кредитів впливати на ефективність функціонування та стійкість банківської системи шляхом перерозподілу грошових потоків між банками. 6. Як показало дослідження, норми чинного законодавства щодо міжбанківського кредитування не відповідають сучасним вимогам, що не забезпечує сталого функціонування ринку міжбанківських кредитів, а відтак, і розвитку банківської системи. Запропоновано вирішувати дану проблему шляхом зміцнення нормативної бази через: прийняття Національним банком Положення “Про міжбанківський кредит”, яке повинно регулювати міжбанківські кредитні відносини між комерційними банками, охопити всі міжбанківські кредитні інструменти; визначити відповідальність і банку-позичальника, і банку-кредитора, встановити кваліфікаційні вимоги до працівників на ринку міжбанківських кредитів, визначати вимоги до складання міжбанківських кредитних угод; доповнення переліку нормативних документів, котрі повинен мати комерційний банк, що здійснює міжбанківські кредитні операції. 7. На основі виявлених і проаналізованих кількісних та якісних тенденцій, котрі в даний час переважають на ринку міжбанківських кредитів, у дисертаційному дослідженні визначено організаційні та економічні напрямки удосконалення системи міжбанківського кредитування, що сприятимуть залученню в оборот надлишкової ліквідності комерційних банків та підвищенню ефективності використання банківських ресурсів, зниженню ризиків коливань відсоткових ставок за міжбанківськими кредитами, а саме: введення укладання форвардних та ф’ючерсних контрактів на відсоткову ставку за міжбанківськими кредитами та запровадження нового виду забезпечення даних кредитів, як безперечного списання з кореспондентського рахунку банку-позичальника коштів у разі не виконання ним своїх зобов’язань по міжбанківському кредитуванні. 8. Наявність розгалуженої інфраструктури ринку міжбанківських кредитів є одним з основних напрямів розвитку міжбанківського кредитування. У дисертаційній роботі обґрунтовано формування моделі організованого міжбанківського кредитного ринку, зокрема запропоновано створення міжбанківського кредитного об’єднання, стратегічною ціллю якого було б формування в Україні єдиного інформаційно-торгового середовища щодо міжбанківських кредитів, а також відкриття міжбанківського електронного магазину для забезпечення оперативності узгодження попиту та пропозиції на міжбанківські кредити. 9. Одним з напрямів підвищення дієвості міжбанківського кредитування є вдосконалення організаційної структури банківських установ. У роботі обґрунтовано необхідність створення сектора міжбанківського кредитування, який повинен складатися з кредитного, інформаційного та аналітичного відділів з розмежуванням функцій у процесі міжбанківського кредитування. 10. Вдосконалення та активізація використання інструментів рефінансування Національного банку України необхідне для підтримання стійкості банківської системи та попередження банківських криз. Запропоновано наступні напрями удосконалення механізму рефінансування: запровадження у використання внутрішньоденних кредитів рефінансування; розширення переліку можливого забезпечення даних кредитів, шляхом активізації політики рефінансування під заставу корпоративних цінних паперів та кредитних зобов’язань підприємств. 11. Ринок міжбанківських кредитів потребує кваліфікованого підходу, то ж однією з умов успішного функціонування та розвитку міжбанківського кредитування є ефективна робота з персоналом. Обґрунтовано необхідність розробки процесу ефективної кадрової політики комерційних банків, а саме: визначення пріоритетів кадрової політики, вдосконалення посадових інструкцій та технологій роботи працівників, які працюють на ринку міжбанківських кредитів; розробка класифікатора видів навчання для підвищення кваліфікації даних працівників в розрізі їх функціональної спеціалізації; проведення атестації. 12. Запропоновано шляхи вдосконалення формування цінових індикаторів міжбанківського кредитного ринку, а саме: запропоновано, щоб ставка KIBOR розраховувалась на основі мінімальних ставок, по яким першокласним позичальникам можуть надати міжбанківський кредит інші комерційні банки, виходячи з поточної ситуації на ринку міжбанківських кредитів; розраховувати індикатори окремо для першокласних позичальників та для інших банків-позичальників. Таким чином, теоретичне обґрунтування сутності та механізму міжбанківського кредитування, а також визначення ключових практичних засад оптимізації роботи банків на ринку міжбанківських кредитів дало змогу сформулювати в дисертації цілісну, ґрунтовну концепцію удосконалення міжбанківського кредитування для ефективного функціонування банківської системи України та гармонізації її розвитку з завданням щодо стимулювання інтенсивного економічного зростання. | 