1. У дисертаційному дослідженні з’ясовано, що підходи вчених до визначення сутності діяльності взагалі і педагогічної діяльності, зокрема, об’єднує одна спільна риса: діяльність можлива лише у нерозривному зв’язку з активністю особистості. Активність ми розуміємо як стан та рису особистості, які між собою пов’язані певним чином: формування активності як властивості особистості можливе лише через пробудження активності як стану. У навчально-пізнавальному процесі домінує пізнавальна складова активності або пізнавальна активність – інтегральна властивість особистості, що впливає на весь навчальний процес і виступає як передумова та результат розвитку. Встановлено, що така активність сама по собі виникає не часто. Вона є наслідком цілеспрямованих педагогічних упливів і організації педагогічного середовища, тобто використовуваних педагогічних технологій. До таких технологій можна віднести й ігрові технології. Розглянуто проблему формування професійно-педагогічної діяльності майбутніх учителів та її загострення у зв’язку з переходом від дисциплінарно орієнтованої системи навчання до особистісно-діяльнісного підходу в нових освітніх умовах, визначено основні суперечності сучасної професійної освіти та способи їх подолання, а саме: вибір оптимальних технологій навчання студентів – майбутніх учителів. Арсенал таких технологій сьогодні досить широкий і різноманітний. Однією з таких технологій є ділова гра, яка, не дивлячись на її значні дидактико-пізнавальні можливості, не набула широкого використання як засіб професійної підготовки майбутніх учителів. 2. На основі теоретичного аналізу розвитку загальної теорії ігор уточнено поняття “ділова педагогічна гра”, виявлено його генезис, відмінність ігрової діяльності від інших видів діяльності. Ділова педагогічна гра – імітаційне моделювання процесів педагогічної дійсності та ігрове моделювання професійної діяльності задіяних у ній суб’єктів, що здійснюється в умовних ситуаціях і пов’язана з управлінням навчально-виховним процесом. Наведено класифікацію ділових ігор за різними ознаками (за цільовою спрямованістю, за рівнем “відкритості” або “закритості”, за наявністю або відсутністю у сценарії конфлікту тощо). Виділено основні закономірності всіх імітаційних ігор, принципи їх конструювання та організації. 3. Проаналізовано можливості ігор щодо активізації навчально-професійної діяльності майбутніх учителів, їх переваги у порівнянні з традиційними методами. Компонентами готовності студентів до професійній діяльності у процесі участі в ділових іграх є потребнісно-мотиваційний, операційно-діяльнісний і рефлексивно-оцінний, які стали основою визначення критеріїв (мотиваційний, операційний, рефлексивний) для оцінки рівнів (високий, середній, низький) цієї готовності. 4. З’ясовано різницю між рольовими, дидактичними та діловими іграми. Визначено характерні ознаки та особливості кожного із названого виду ігор. Встановлено, що ділова гра містить рольову та дидактичну складові. Якщо у рольовій грі основний акцент ставиться на спілкуванні, у дидактичній - на організації навчальної діяльності, то у діловій - на формування вмінь та навичок, професійно значущих рис. 5. Розроблено структуру організації та проведення ділової гри, яка містить такі етапи: діагностування, моделювання, реалізація та аналіз результатів ділової гри. Діагностування включає: аналіз змісту навчального матеріалу, визначення рівня підготовленості студентів та викладача, порівняльний аналіз методів навчання. Моделювання ділової гри передбачає визначення місця гри в навчальному процесі, конструювання гри, вибір методів та прийомів керування грою. Реалізація та аналіз результатів ділової гри визначає основні види діяльності викладача та студентів у процесі гри, її обговорення й підведення підсумків. 6. Розроблено модель системи підготовки майбутніх учителів до професійної діяльності засобами ділових ігор. Її складовими є потреби суспільства, мета, завдання, принципи, зміст, види, форми, методи, критерії та показники оцінювання ефективності результатів діяльності, організаційно-педагогічні умови, суб’єкти гри та її результат. Принципами, які забезпечують підготовку майбутніх учителів до професійної діяльності є: імітаційне моделювання її змісту; відтворення проблемних ситуацій, типових для даної професійної діяльності через систему ігрових завдань, що містять деякі суперечності й зумовлюють труднощі; діалогове спілкування взаємодії партнерів гри; двоплановість навчальної діяльності та активності. Розроблений зміст містить взаємопов’язані модулі (мотиваційно-діагностичний, навчально-професійний, рефлексивно-оцінний) і реалізується у різних формах (індивідуальна, парна, групова, міжгрупова), різними методами (інструктаж, заохочення зовнішньої та внутрішньої взаємодії учасників ігрових груп, метод “позик”, метод премій і штрафів). 7. Теоретичний аналіз та результати апробації моделі системи підготовки майбутніх учителів до педагогічної діяльності засобами ділових ігор дали змогу з’ясувати організаційно-педагогічні умови, що сприяють активізації навчально-професійної діяльності майбутніх учителів, а саме: наявність банку ділових ігор; упровадження спецкурсу “Ділові педагогічні ігри в курсі педагогіки” та визначення його місця в структурі навчального плану факультетів; наявність відповідного ігрового забезпечення (інструкції, комплекти завдань, схеми, графіки, довідкова література тощо); володіння керівником гри методикою організації й проведення ділової гри; взаємодія учасників гри та їх активна творча позиція; обов’язкове дотримання учасниками гри етапів та ігрових правил; відповідність гри тематиці та дидактичним цілям заняття. 8. Розроблений і впроваджений нами спецкурс для студентів “Ділові педагогічні ігри в курсі педагогіки” створив умови для подальшого вдосконалення професійно значущих рис та вмінь, розширив діапазон використання ділових ігор у практичній діяльності студентів, надав їм досвіду індивідуальної і спільної творчої діяльності. Участь студентів в організації та проведенні ділових ігор за різними розділами курсу педагогіки і в експериментальній діловій грі “Педагогічний консиліум” сприяли формуванню теоретичних знань, удосконаленню практичних навичок та досвіду проведення ділових ігор, усвідомленню їх значення для професійного становлення майбутніх учителів. 9. Виконана дисертаційна робота не вичерпує всіх питань, пов’язаних з досліджуваною проблемою. Подальшої розробки вимагають такі питання: створення цілісної системи ділових ігор у викладанні педагогіки з першого до випускного курсу; системне використання ділових ігор не тільки у процесі вивчення предметів психолого-педагогічного циклу, а й профільних дисциплін. |
