У результаті дослідження, проведеного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації, теоретичного осмислення ряду наукових праць, автором здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в удосконаленні діяльності служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї. Сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. До основних з них можна віднести такі: 1. Насильство в сім’ї визначено як будь-яка умисна дія/бездіяльність чи погроза застосування будь-якої дії/бездіяльності фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї, який володіє значною фізичною чи психологічною перевагою, по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному, психічному здоров’ю чи економічним інтересам. При використанні цього визначення обов’язковим є роз’яснення значення терміну “сім’я” за допомогою переліку осіб, які входять до неї. Аналіз поняття, причин, типів (спрямованості) та видів насильства в сім’ї дозволив визначити сутність та особливості останнього. 2. Органи та установи, які здійснюють попередження насильства в сім’ї, автором класифіковано на такі, що зобов’язані здійснювати заходи з попередження насильства в сім’ї (спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї; служба дільничних інспекторів міліції та кримінальна міліція у справах дітей органів внутрішніх справ; органи опіки і піклування; спеціалізовані установи для жертв насильства в сім’ї); та такі, що не зобов’язані, але можуть сприяти попередженню насильства в сім’ї (органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, об’єднання громадян, а також окремі громадяни). 3. З урахуванням позитивного зарубіжного досвіду доцільно використовувати: принципи поновлювального правосуддя у сфері протидії насильству в сім’ї (аналог США, Киргизстан); систему реагування органів внутрішніх справ на випадки насильства в сім’ї (аналог Німеччина, США); створення в Україні на основі картографічного методу центрів допомоги жертвам насильства в сім’ї (аналог Російська Федерація); створення в Україні спеціалізованих сімейних судів, до повноважень яких віднести розгляд всіх справ, пов’язаних з насильством в сім’ї, а також застосування захисного припису, який забороняє особі, яка скоїла насильство в сім’ї, вчиняти певні дії чи навпаки, вимагає від неї певних дій ( аналог США, Канада, Туреччина, Бразилія); розроблення та введення в Україні спеціальних навчальних тренінгів та курсів для працівників міліції та інших осіб, які займаються попередженням насильства в сім’ї (аналог США, Канада); розроблення та розповсюдження спеціальних інформаційних карток, в яких би містилась інформація про права жертви насильства в сім’ї та її можливості, з обов’язковим зазначенням контактних телефонів, за якими вона може звернутися за допомогою (аналог США); розроблення та введення в шкільні та ВУЗівські програми курсів етики сімейних стосунків та попередження насильства в сім’ї (аналог Бразилія, США). 4. З’ясовано та обґрунтовано, що дільничні інспектори міліції відіграють одну з головних ролей в попередженні насильства в сім’ї. Запропоновано ввести в штатну чисельність служби дільничних інспекторів міліції інспектора з організації роботи по попередженню насильства в сім’ї. Систематизовно юридичні акти, які складають правову основу діяльності служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї. Першу групу складають нормативно-правові акти, які регулюють службову діяльність дільничних інспекторів міліції, другу групу – акти, що регулюють посадову компетенцію дільничних інспекторів міліції, до третьої групи віднесено нормативні акти, що регулюють профілактичну діяльність дільничних інспекторів міліції. Останню групу поділено на дві підгрупи: нормативні акти, що присвячені профілактиці правопорушень, але безпосередньо не регулюють діяльність дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї, та нормативні акти, які безпосередньо присвячені такому напрямку профілактичної діяльності дільничних інспекторів міліції як попередження насильства в сім’ї. 5. Методи попередження насильства в сім’ї дільничними інспекторами міліції визначені як способи, прийоми, засоби, які використовуються дільничними інспекторами міліції в процесі здійснення діяльності щодо попередження насильства в сім’ї і становлять зміст цієї діяльності. До основних методів попередження насильства в сім’ї віднесені переконання та примус. Під формою попередження насильства в сім’ї дільничними інспекторами міліції розуміється зовнішній вираз змісту діяльності дільничних інспекторів міліції по попередженню насильства в сім’ї, організаційно-правове вираження однорідної за своїм характером та правовою природою групи дій. Зазначено, що метод переконання реалізується в наступних формах попередження насильства в сім’ї: профілактичні бесіди, правове виховання, правова освіта, правова пропаганда, обговорення поведінки за місцем роботи чи проживання. Метод примусу реалізується за допомогою винесення офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї; винесення офіційного попередження про неприпустимість віктимологічної поведінки; взяття на профілактичний облік осіб, які вчинили насильство в сім’ї; винесення захисного припису та в інших формах. 6. Визначено, що взаємодія служби дільничних інспекторів міліції з іншими органами та установами щодо попередження насильства в сім’ї є заснована на законах і підзаконних актах, узгоджена за цілями, часом і місцем діяльність, спрямована на вирішення спільних завдань щодо попередження насильства в сім’ї. Взаємодію служби дільничних інспекторів міліції з іншими органами, службами та громадськими організаціями по протидії насильству в сім’ї поділено на зовнішню та внутрішню. В роботі виокремлено та проаналізовано основні напрямки взаємодії служби дільничних інспекторів міліції з іншими підрозділами та службами органів внутрішніх справ, органами виконавчої влади, місцевого самоврядування та громадськістю при здійсненні ними попередження насильства в сім’ї. 7. До найбільш важливих проблем в діяльності служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї віднесено: недосконалу нормативну базу, недостатнє матеріально-технічне забезпечення та фінансування служби дільничних інспекторів міліції, низький рівень володіння дільничними інспекторами міліції необхідними знаннями, навичками та вміннями в роботі з неблагополучними сім’ями. Зроблено висновок про те, що основні напрямки удосконалення діяльності служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї можна поділити на зовнішній і внутрішній, кожен з яких в свою чергу містить правовий та організаційний елементи. 8. Аналіз чинного законодавства дозволив зробити висновок про те, що нормативно-правова база України щодо попередження насильства в сім’ї потребує серйозного та негайного вдосконалення. Запропоновано внести певні зміни в національне законодавство України для удосконалення правового регулювання попередження насильства в сім’ї, зокрема: доповнити статтю 1 Закону України “Про попередження насильства в сім’ї” переліком осіб, яких можна вважати членами сім’ї при кваліфікації насильства в сім’ї, до яких віднести: подружжя та партнерів, які проживають разом або за взаємною згодою мають тривалі (більше 1 року) інтимні чи інші значущі стосунки; колишнє подружжя та колишніх партнерів; батьків (мати, батько) та дитину (дітей); усиновителів (усиновителя) та усиновлених; діда (бабусю) і онука (онуку); вітчима (мачуху) і пасинка (падчерку); братів та сестер; фактичних вихователів і вихованців; тітку (дядька) та племінника (племінницю); інших родичів; домашніх робітниць та членів їх сімей; розширити перелік дій, вчинення яких може бути заборонено захисним приписом, або до вчинення яких зобов’язує захисний припис; виділити склади злочинів, які можуть вчинятись внаслідок скоєння тих чи інших форм насильства в сім’ї, в окремий розділ Кримінального Кодексу України “Злочини проти членів сім’ї та неповнолітніх”; в санкції ст. 1732 КУпАП замінити штраф та виправні роботи на громадські роботи та зобов’язання пройти курс соціальної реабілітації. Відповідно, додати до видів адміністративних стягнень, передбачених в ст. 24 КУпАП громадські роботи; встановити адміністративну відповідальність за вчинення одним членом сім’ї щодо іншого члена сім’ї насильницьких дій сексуального характеру, які не мають ознак злочину та відповідальність за які не передбачена Кримінальним кодексом України; викласти ч. 2 ст.110 СК України наступним чином: позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну дію, яка містить ознаки злочину або правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини; ліквідувати розбіжності між положеннями Закону України “Про попередження насильства в сім’ї” та Інструкції про порядок узяття на профілактичний облік та порядок зняття з профілактичного обліку осіб, які вчинили насильство в сім’ї, щодо порядку винесення захисного припису у випадку наявності в діях особи, яка вчинила насильство в сім’ї, ознак злочину. Зокрема, встановити, що за наявності в діях особи, яка вчинила насильство в сім’ї, ознак злочину захисний припис повинен виноситись за погодженням з начальником відповідного органу внутрішніх справ і прокурором та обов’язково вручатись винній особі. Захисний припис може не виноситись лише у випадках, коли кривдник, внаслідок застосування до нього заходів припинення у вигляді взяття під варту чи затримання, не зможе завдати будь-якої шкоди чи здійснити тиск на жертву насильства в сім’ї; в п. б ст.11 Закону України “Про міліцію” слова “припинення злочину, що загрожує життю мешканців” замінити на “припинення злочину, що загрожує життю будь-кого”, тобто розширити повноваження працівників міліції щодо безперешкодного входження на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян; вилучити із законодавства, що регулює відповідальність за вчинення насильства в сім’ї, норми щодо відповідальності жертви за віктимну поведінку. Організувати у кризових центрах програми корекції віктимної поведінки жертв насильства в сім’ї, а також потенційних жертв і зобов’язувати в примусовому порядку особу з віктимною поведінкою відвідувати такі програми; прийняти Закон України “Про профілактику правопорушень”, який врегулює порядок взяття та зняття з профілактичного обліку членів сім’ї, яким були винесені офіційні попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, а також визначить профілактичні заходи, підстави та порядок їх здійснення уповноваженими суб’єктами відносно осіб, які поставлені на профілактичний облік; ч. 1 ст. 262 КУпАП “Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання” доповнити у частині надання правомочним органам (посадовим особам) права адміністративного затримання осіб, що вчиняють насильство в сім’ї; встановити кримінальну відповідальність з адміністративною приюдицією вчинення насильства в сім’ї: після дворазового притягнення до адміністративної відповідальності; прийняти закон України “Про пільгове оподаткування учасників благодійної діяльності”. | 