Проведене наукове дослідження дозволило визначити ряд теоретичних положень і практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування регіонального рівня виявлених при вивченні організаційно-правових особливостей реалізації їх повноважень. Узагальнення теоретичних положень щодо сутності понять «місцеве самоврядування» та «регіональне самоврядування» дозволило сформувати визначення поняття самоврядування на регіональному рівні як права та здатності всіх територіальних громад регіону через обрані ними органи самоврядування вирішувати в їх інтересах спільні питання місцевого, регіонального або державного значення в межах, визначених Конституцією i законами України. Аналіз повноважень районних та обласних рад та необхідність їх пристосування до динамічних потреб населення регіонів дає підстави пропонувати поділити їх на обов’язкові (які повинні бути законодавчо визначені в рамках стандартного переліку муніципальних послуг, що мають надаватися органами місцевого самоврядування на регіональному рівні) та додаткові (що можуть виконуються цими радами за наявності потреби населення та відповідного ресурсного забезпечення). Встановлено, що процес реалізації повноважень органів місцевого самоврядування регіонального рівня являє собою сукупність послідовних дій, за допомогою яких суб’єкти реалізації, обласні та районні ради, впливають на суспільні відносини в регіоні, вирішуючи питання місцевого та регіонального значення в спільних інтересах громад регіону, і відбувається за допомогою механізму реалізації, який складається з організаційних, правових, матеріально-фінансових, політичних та інформаційних елементів. Таке суб’єкт-об’єктне розуміння даного процесу дало змогу побудувати його узагальнену модель. Під час дослідження окремих сфер діяльності органів місцевого самоврядування регіонального рівня, проаналізовано різноманітні аспекти взаємодії цих органів із місцевими органами виконавчої влади та сільськими, селищними, міськими радами, яка повинна будуватися на принципах законності, добровільності, врахування спільних інтересів і взаємної відповідальності, збереження незалежності органів місцевого самоврядування та здійснюватися за допомогою організаційно-правових договорів, угод про спільну діяльність, спільно створених державно-самоврядних організацій. Ці способи взаємодії повинні замінити недосконалий порядок делегування повноважень між вищезазначеними органами. Світовий досвід організації місцевого та регіонального управління у країнах-членах ОЕСР свідчить про тенденцію децентралізації державної влади та передачі повноважень на місцевий і регіональний рівень самоуправління, а також структурні зміни на місцевому рівні у вигляді територіальної реорганізація та «раціоналізації» на місцевому рівні. Виходячи із проведеного дослідження обсягів функцій, повноважень, а також процесу та механізму реалізації повноважень районних та обласних рад, нами були виділені особливості реалізації повноважень органів місцевого самоврядування регіонального рівня, які є тими елементами конституційно-правового статусу районних та обласних рад, що відрізняють ці ради від рад базового рівня та визначають специфіку їх діяльності. Виділені особливості класифіковано на дві групи – правові, що безпосередньо стосуються реалізації районними та обласними радами норм, конкретно визначених Конституцією та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», та організаційні, які пов’язані із створенням належних умов для реалізації повноважень районних та обласних рад, й теж, безперечно, випливають із законодавства України. В ході дослідження було доведено, що ці особливості здебільшого виступають обмеженнями в діяльності районних та обласних рад та не дозволяють їм бути повноцінними органами місцевого самоврядування. Дослідження організаційно-правових особливостей реалізації повноважень органів місцевого самоврядування регіонального рівня та досвіду країн-членів ОЕСР дало змогу сформулювати пропозиції щодо удосконалення діяльності районних та обласних рад, реалізація яких сприятиме підвищенню ефективності функціонування системи місцевого самоврядування в Україні:
необхідним є надання права районним та обласним радам створювати свої виконавчі органи, що дало б можливість їм надавати більший обсяг муніципальних послуг населенню відповідних адміністративно-територіальних одиниць та звузило б можливості втручання у їхню діяльність місцевих органів державної виконавчої влади; для зміцнення матеріально-фінансової бази функціонування районних та обласних рад, необхідно законодавчо врегулювати відносини власності, розмежувати власність територіальних громад і власність, яка служить їх спільним інтересам. Також необхідно надати право органам місцевого самоврядування регіонального рівня самим формувати та виконувати відповідні бюджети; оскільки пропорційна система виборів депутатів до районних та обласних рад продемонструвала свою недосконалість, вибори депутатів цих рад доцільно проводити за пропорційною системою із порайонними списками. При чому на законодавчому рівні слід встановити норму, яка б зобов’язувала політичні партії та блоки закріплювати за районами області конкретних депутатів, які б працювали в даних районах як раніше депутати-мажоритарники; доцільно, залишивши існуючий порядок обрання голови, розширити його повноваження, наділивши його функцією представництва регіону; створення на обласному та районному рівнях, замість місцевих державних адміністрацій, системи префектури, яка б сприяла розвиткові співпраці й партнерства між усіма дійовими особами територіального управління та напряму не втручалася в діяльність органів місцевого самоврядування, а конструктивно співпрацювала з ними, підвищуючи ефективність влади; посилення публічної відповідальності голови, заступників та депутатів районних та обласних рад через механізм відкликання депутата відповідної ради виборцями, обов’язок регулярно (як мінімум 1 раз на півріччя) звітувати у засобах масової інформації про виконану роботу тощо; реформування адміністративно-територіального устрою України за сценарієм місцевої «раціоналізації», в результаті якого реформовані одиниці повинні становити не математичну суму старих громад, а являти собою ефективні одиниці, на рівні яких можна повніше задовольняти потреби населення. |