У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі щодо теоретичної і прикладної ідентифікації та оцінки кризового стану суб’єктів підприємницької діяльності виробничої галузі, яке дозволяє керівникам завчасно виявляти кризові ознаки та впроваджувати заходи щодо запобігання розвитку кризових проявів в організаційній, технологічній та управлінській сферах виробничого підприємства. Результатом дослідження є наступні висновки теоретичного і науково-практичного спрямування: 1. Об’єктивне існування загальноекономічного процесу банкрутства як неминучого явища сучасного ринку вимагає більш чіткого науково-методичного визначення системи ознак і критеріїв виникнення кризи, а також систематизації, впорядкування та адаптації до сучасних реалій господарювання існуючих видів, методів, процедур і механізмів запровадження процесу банкрутства. 2. Доведено, що критерієм можливої кризи може бути ідентифіковане кількісне коливання: по-перше, певного показника господарювання і, по-друге, показника наслідків сучасного стану підприємства. При цьому ознакою можливості порушення справи про банкрутство запропоновано прийняти усталене перевищення амплітуди коливання системи певних господарських показників щодо встановлених асимптотичних обмежень за кожним конкретним критерієм. 3. Обґрунтовано, що узагальнена система ознак і критеріїв ідентифікації та оцінки кризового стану є найбільш повною за умови її комплексного розгляду у двох аспектах – юридичному та фінансово-економічному. 4. У процесі становлення і розвитку ринкових відносин причини виникнення соціально-економічної неспроможності суб’єктів підприємницької діяльності доцільно поділити на дві базові групи: по-перше, множину об’єктивних причин неспроможності, що однаковим чином впливають на усіх без винятку суб’єктів підприємництва (зовнішні загальноекономічні та загально-соціальні причини) і, по-друге, множину суб’єктивних причин, що пов’язані із концепцією ризику та взаємозв’язком детермінантів ризиків і прибутку. 5. Встановлено, що узагальнена причина фінансово-економічної дестабілізації або “криза державності” обумовлена ослабленням і розірванням узгодженого взаємозв’язку між найважливішими елементами фінансової системи – державними фінансами, державним бюджетом, фінансами підприємств і монетарною політикою держави щодо параметрів грошової маси. В той же час доведено, що причини “мікро-кризових” симптомів неспроможності є негативним результатом відсутності керівного реагування на виявлені кризові індикатори, що призводять до виникнення різних за тривалістю видів економічної неспроможності, а, згодом, і до визнання цього суб’єкта банкрутом, його санації та (або) ліквідації. 6. В роботі доведено, що упередження кризового стану та зведення імовірності виникнення кризових тенденцій до мінімального рівня можливо на підставі запропонованої концептуальної моделі запобігання кризового стану, здійсненої завдяки організаційній перебудові загальної схеми традиційного антикризового процесу протягом всього інтервалу життєвого циклу підприємства та формуванню системи певних критеріїв, що базуються на фундаментальних фінансово-економічних, виробничих і технологічних показниках завчасної діагностики та оцінки поточного стану підприємства на будь-якій стадії його життєвого циклу. 7. Детальне дослідження та систематизація загального комплексу можливих наслідків виникнення стану економічної неспроможності засвідчило, що ідентифікація можливості банкрутства вимагає професійного діагностичного аналізу та оцінки системної, господарської, організаційної, фінансової та управлінської структури підприємств для подолання кризових тенденцій на початкових стадіях виникнення негативних ознак і запобігання виникнення поточних фактичних наслідків визнання підприємства суб’єктом банкрутства. 8. На підставі дослідження і систематизації комплексу характерних рис кризового підприємства розроблено процедурну схему ризик-менеджменту антикризового подолання формальних наслідків виникнення кризового стану підприємства та доведено, що сучасні аспекти ситуаційного менеджменту конче потребують певної зміни управлінських завдань в системі антикризової діагностики, оцінки та управління, що спрямовано на ідентифікацію і забезпечення ефективності існуючого бізнесу, необхідність визначення та максимальну реалізацію потенціалу існуючого бізнесу, перетворення його в інший, відповідно до зміни зовнішніх вимог і завдань. 9. Проведений аналіз вітчизняного та закордонного досвіду щодо економічних методів і механізмів діагностики та оцінки ефективності суб’єктів підприємницької діяльності дозволив суттєво доповнити існуючу загальну методику детермінації ефективності та додати їй інтегральні антикризові індикаторні властивості з урахуванням і об’єднанням концепцій розподілу витрат і доходів за сферами діяльності, облікової політики й угрупування господарської інформації, вартості грошових коштів у часі, факторного аналізу продуктивності, матеріально-речового складу активів, розподілу і використання джерел активів. 10. Доведено, що семантичне поєднання розроблених дисертанткою циклової та потокової моделей виробничого суб’єкта підприємницької діяльності з використанням методів системного аналізу і методів моделювання об’єкта дослідження, забезпечує всебічне інформаційне уявлення про системні властивості об’єкта, особливості його функціонування у певних господарських обставинах, системну ієрархію, його функціональні та комунікаційні спрямованості. При цьому запорукою отримання найбільш якісних і достовірних результатів щодо діагностики та оцінки стану складних виробничих систем на базі побудованих моделей їх функціонування є інформаційна повнота характеристик об’єкта дослідження. 11. На підставі аналізу запропонованих циклової та потокової моделей виробничого суб’єкта підприємницької діяльності досліджено впровадження виробничого циклу в розрізі діагностики, оцінки та подальшого антикризового регулювання технологічної ефективності. Для визначення і подолання кризових тенденцій щодо ефективності використання проміжних ресурсних витрат і комунікаційної взаємодії між структурними рівнями певного технологічного циклу виробничої системи було розроблено й обґрунтовано трирівневу потокову підсистемну модель аналізу. Така модель істотно зменшує неоднозначність структурного опису виробничого циклу, забезпечує вичерпану кошторисну характеристику ресурсів за технологічними рівнями об’єкта дослідження і дозволяє визначити зайві технологічні та бізнес-ланцюги у виробничому циклі суб’єкта підприємницької діяльності. 12. Встановлено, що для комплексної діагностики, оцінки та запобігання розвитку кризових проявів виробничого елементу суб’єкта підприємницької діяльності необхідно розробити і обґрунтувати відповідну методику сучасної ідентифікації його функціональної ефективності. Сутність розробленої методики полягає у створенні специфічних інструментів, що встановлюють комплексний взаємозв’язок між певними витратно-кошторисними показниками, параметрами часового та технологічного режимів функціонування виробничої підсистеми, параметрами продуктивності технології, параметрами споживчої корисності у взаємодії “виробник-споживач”. 13. В роботі доведено, що кризові прояви та загальний стан промислового суб’єкта підприємницької діяльності, а також його загальна ефективність значною мірою обумовлені впливом управлінських сигналів головного керуючого модуля як генератора вільного вибору організаційних форм, структури, функцій та методів управління. Тому обґрунтовано і запропоновано сучасну методику структурно-комунікаційної ідентифікації та оцінки кризового стану підсистеми менеджменту суб’єкта підприємницької діяльності. Комплексність запропонованої методики забезпечується наявністю інструментів визначення та регулювання стану антикризової ефективності керівної підсистеми у структурному, функціонально-комунікаційному, процесовому та економічному аспектах. Одержані теоретичні основи, методичні та прикладні результати дослідження дозволяють достатньо достовірно встановити і оцінити реальний стан об’єкта та здійснити певні коригуючи заходи щодо антикризової спроможності підприємницької системи виробничої галузі, дослідити часові тренди декількох груп показників її ефективності, виявити кризові тенденції та завчасно запровадити розробку і застосування антикризових управлінських рішень щодо локалізації негативних тенденцій виникнення економічної неспроможності суб’єктів підприємницької діяльності. | 