У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального завдання сучасної травматології та ортопедії, яке полягає в покращенні діагностики та результатів лікування травматичної спонділопатії у дітей. 1. Факторами ризику розвитку травматичної спонділопатії в дітей є травма хребта (26,3 %), особливо травма на тлі аномалій розвитку хребта та грудної клітки (23,7 %). Провідними клінічними синдромами травматичної спонділопатії у дітей є м’язово-тонічний (78,1±3,9 %), торакалгічний (55,4±4,7 %), цефалгічний (29,1±4,3 %), цервікалгічний (23,6±4,1 %) і люмбалгічний (21±3,8 %) синдроми. 2. Рентгенологічні прояви травматичної спонділопатії у пацієнтів (нерівність замикальних пластинок хребців – у 88,7±3,5 %, звуження міжхребцевої щілини – у 86,2±3,8 % та щілини міжхребцевих суглобів – у 26,3±4,9 %, асиметрія щілини – у 15±3,9 % та зміна площини міжхребцевих суглобів – у 21,3±4,6 %) дозволяють оцінити вираженість дегенеративно-дистрофічних змін у передньому та задньому опорних комплексах хребта. 3. При травматичній спонділопатії на тлі вроджених і набутих деформацій хребта та грудної клітки, у порівнянні з показниками дітей з спонділопатією на тлі травми, встановлено глибокі порушення біохімічних показників, а саме, зниження концентрація хондроїтинсульфату (0,041±0,001 г/л). У той же час підвищується активність аспартатамінотрансферази (0,52±0,02 ммоль/л) та рівень лужної фосфатази (5737,91±241,19 нмоль/с.л). 4. Виявлено пряму залежність між підвищенням активності аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази, зниженням концентрації хондроїтинсульфату та ступенем вираженості больового синдрому. 5. Характерною особливістю в дітей з травматичною спонділопатією є статистично значиме зниження в плазмі крові цинку та міді відносно показників групи здорових дітей. У групі дітей з спонділопатією після перенесеної травми хребта рівень цинку становив 1,54±0,07 мкг/дм3 (p< 0,05), відмічалась тенденція до зниження рівнів міді (4,87± 0,25 мкг/дм3) та йоду (0,40±0,01 мкг/дм3). У групі дітей з травматичною спонділопатією на тлі вроджених і набутих деформацій хребта та грудної клітки більш значно знижувався рівень цинку до 1,42±0,06 мкг/дм3 (p<0,01), міді – 4,31±0,07мкг/дм3 (p<0,05) та йоду – 0,36±0,01 мкг/дм3 (р>0,05). 6. Розроблений комплексний метод лікування дітей з травматичною спонділопатією, який включає медикаментозне лікування та кінезотерапію, сприяє зменшенню інтенсивності больового синдрому в усіх хворих (p<0,05), нормалізує м’язовий тонус, покращує функцію хребта у 82,7±7,0 % (p<0,05). У групі дітей з травматичною спонділопатією на тлі вроджених і набутих деформацій хребта і грудної клітки зростає об’єм рухів у поперековому відділі хребта в сагітальній площині у 73,1 % (p<0,05). 7. Після проведеного лікування через 3 місяці відмічається статистично достовірне зменшення гіпертонусу паравертебральних м’язів в обох групах (р<0,001). Приріст силових характеристик м’язів-розгиначів хребта та черевного пресу в обох групах (р<0,05) відповідно до даних контрольної групи підтверджує ефективність застосування запропонованого комплексу лікування. 8. Діти з травматичною спонділопатією на тлі вроджених і набутих деформацій хребта і грудної клітки, у яких повільніше відновлюються біохімічні показники крові та силові характеристики м’язів хребта і черевного пресу, потребують відновного лікування (корекції біохімічних показників крові та мікроелементів, лікувальної гімнастики) 2-3 рази на рік в умовах стаціонару; дітям з травматичною спонділопатією з метою профілактики достатньо проводити загально-фізичну підготовку і плавання. |