У дисертаційній роботі проведено теоретичне узагальнення та представлено можливість вирішення однієї із актуальних наукових проблем розробки і впровадження в практику охорони здоров’я системи діагностико-лікувальних засобів, направлених на удосконалення реабілітації хворих на сифіліс, а також відновлення їх працездатності шляхом встановлення особливостей розвитку і перебігу цього захворювання серед осіб, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. 1. Для дослідження хворих на сифіліс, що мешкають на територіях радіонуклідного забруднення, створена система програмно-цільового методологічного вивчення і методичного його забезпечення, оскільки проблема “сифіліс – радіаційне середовище” в світовій літературі виявилась практично неопрацьованою. 2. Виявлені, за результатами порівняльного аналізу та розробленої системи експертно-інформаційного комплексу факторів, формуючих розвиток та перебіг сифілісу (СЕІКФФОРС) у осіб, що мешкають на територіях радіонуклідного забруднення, клінічні особливості перебігу сифілісу: скорочення (50% хворих) або подовження (43% хворих) інкубаційного періоду, переважаюча реакція загострення (79% хворих), тенденція до запізнення (на 2-4 доби) зворотнього розвитку сифілідів. Наведені ознаки клінічного перебігу захворювання, в порівнянні з перебігом сифілісу серед осіб з умовно чистих територій мешкання, залежали, за нашими даними, від активності дієвих чинників складного зовнішньо-внутрішнього середовища, зокрема, малих доз іонізуючого опромінення. 3. Встановлена інформативність розробленого скринінгового методу оцінки загального стану здоров’я хворих на сифіліс шляхом використання індивідуально-анамнестичного варіанту діагностики хронічних неінфекційних захворювань (ІАВДХНІЗ), застосування якого в поєднанні з системою СЕІКФФОРС забезпечили високу вірогідність виявлення різнобічних патологічних порушень: психовегетативний синдром визначено у 35% досліджених, респіраторний – у 20%, шлунково-кишковий – у 16%, кардіоваскулярний – у 11%, м’язово-тонічний – у 5%, ендокринно-обмінний – у 3% та змішаний – у 7%, які слід розглядати в якості передхвороби або захворювання. Показники наявності наведених станів серед інфікованих на сифіліс мешканців умовно чистих територій, виявились значно меншими (в 1,5 рази). 4. Застосування розробленого та визнаного Держдепартаментом інтелектуальної власності в якості деклараційного патенту на винахід, методу екстракорпоральної гемокорекції шляхом переривчастого плазмоферезу в комплексній терапії хворим на сифіліс, що мешкають на радіоконтрольованих територіях, сприяло прискоренню елімінації ендо- та екзотоксинів, зниженню рівнів внутрішнього опромінення, скороченню термінів клініко-серологічного одужання та попередженню рецидування. 5. Відмінності імунного стану хворих на сифіліс, мешканців радіонуклідних зон, у порівнянні з групою контролю, характеризувались значним пригніченням Т-ланки імунітету, недостатністю Т-хелперів, збільшенням Т-супресорів, гіперпродукцією імуноглобулінів класу G та зниженням імуноглобулінів А і М, пов’язаних, зокрема, з впливом радіаційних чинників внутрішньо-зовнішнього середовища, явилось підставою для розробки та впровадження в практику лікувальної технології з використанням імунокоригуючого препарату ербісол, визнаної Держдепартаментом інтелектуальної власності в якості деклараційного патенту на винахід. 6. Доведена клініко-косметологічна ефективність розробленого, визнаного Держдепартаментом інтелектуальної власності в якості деклараційного патенту на винахід, засобу у формі суміші розчину ербісолу з фітосилом (гепанорм-3) для місцевої терапії сифілідів, який має більш виражені протизапальні, антисептичні та регенеративні властивості, в порівнянні з технологіями традиційного лікування. Його впровадження в практику терапії сифілідів, зокрема, обтяжливих форм, сприяло прискореному зворотньому розвитку, активній епітелізації і рубцюванню, розсмоктуванню інфільтратів та скороченню терміну перебування хворих в умовах стаціонару. 7. Обґрунтована технологія розробленого та впровадженого в практику комплексу засобів реабілітації хворих на сифіліс, розвиток і перебіг якого супроводжувався підвищеним рівнем внутрішнього опромінення, наявністю міжорганних та міжсистемних порушень в стані їх здоров’я. Запропонована лікувальна система заходів базувалась на принципах адекватності, етапності, наступності використання етіотропних засобів, екстракорпоральної гемокорекції, імунокоректора (ербісол) та призначення місцевого лікування сифілідів за необхідністю (ербісол з гепанормом-3). Застосування такої комплексної терапевтичної системи забезпечило, в порівнянні з групою контролю, суттєве прискорення зворотнього розвитку сифілідів та негативацію (до 10-15 днів після лікування) серологічних реакцій, пом’якшення перебігу супутніх захворювань, що загалом зменшувало термін перебування в умовах стаціонару. 8. Доведено ефективність розробленої інтегральної організаційної технології реабілітації хворих на сифіліс в ланці закладів первинного, вторинного і третинного рівня медичного забезпечення, яка передбачала: на першому етапі – інтегральну оцінку стану здоров’я за показниками (група здоров’я, психосоматичний стан, наявність міжорганних і міжсистемних порушень, ризик факторів в способі життя); на другому – планування діагностико-лікувальних та відновлювальних заходів, які базуються на принципах (превентивність, безперервність, пріоритетність, системність, послідовність управління факторами ризику, підвищення медичної активності); на третьому етапі – контроль реабілітаційного стандарту на основі аналізу (адекватність, достатність, послідовність, технологічна дисципліна, економічність, інформативність); на четвертому етапі – оцінка ефективності за медичними, психологічними, соціальними і економічними критеріями. |
