У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми щодо підвищення ефективності діагностики, лікування та запобігання розвитку рецидивів розацеа, демодикозу і дерматиту періорального з урахуванням подібних та прикметних чинників і механізмів етіопатогенезу, а також особливостей клінічної картини та характеру перебігу цих дерматозів. 1. Комплексному клініко-лабораторному обстеженню було піддано 479 мешканців м. Києва з акнеподібними запальними процесами на шкірі обличчя, серед яких у 227 (47%) встановлено діагноз розацеа, в 196 (41%) – демодикоз і в 56 (12%) – дерматит періоральний. Серед 227 хворих на розацеа було жінки
133 (59%) і чоловіки 94 (41%), при цьому середній вік жінок становив 47,8 року, чоловіків – 53,7 року. Серед 196 хворих на демодикоз жінок було 122 (62%), чоловіків – 74 (38%), середній вік жінок становив 46,3 року, а чоловіків –
51,6 року. Серед 56 хворих на дерматит періоральний жінок було 47 (84%), чоловіків – 9 (16%), при цьому середній вік жінок становив 37,4 року, а чоловіків – 41,2 року. Проведені дослідження вказують на досить значне поширення розацеа, демодикозу і дерматиту періорального, зокрема серед населення молодого та працездатногої віку, а також на переважаючу чисельність жінок у порівнянні з чоловіками, які страждають на ці дерматози. Ураховуючи хронічний перебіг розацеа, демодикозу і дерматиту перорального, обстеження хворих на ці дерматози має передбачати комплексні заходи, які дозволяють своєчасно визначати можливі чинники і механізми їхнього розвитку. 2. Доведено існування ряду подібних екзогенних і ендогенних чинників виникнення та розвитку розацеа, демодикозу і дерматиту періорального, серед яких на особливу увагу заслуговує інвазія кліщів Demodex folliculorum, Demodex brevis. Підтвердженням вагомості ролі цих паразитів в етіопатогенезі відповідних дерматозів є виявлення кліщів-демодицид у ділянках запального процесу на шкірі обличчя не тільки у всіх 196 (100%) обстежених хворих на демодикоз, а й у всіх 227 (100%) хворих на розацеа та в 18 (32%) із 56 хворих на дерматит періоральний. Крім того, кліщі-демодициди були діагностовані на віях та повіках очей у 71 (36%) із 196 хворих на демодикоз, у 42 (19%) з 227 хворих на розацеа та у 18 (32%) з 56 хворих на дерматит періоральний, що в більшості відповідних пацієнтів супроводжувалося клінічними проявами блефарокон’юнктивіту. Установлено також ряд подібних клінічних ознак розацеа, демодикозу і дерматиту періорального. З урахуванням аналізу проведених досліджень визначено диференційно-діагностичні ознаки клінічної картини цих дерматозів. 3. Розроблено стандартну комплексну програму й алгоритми первинного клінічного, лабораторного і спеціального обстеження хворих на розацеа, демодикоз і дерматит періоральний, що з урахуванням поліпатогенетичних гіпотез розвитку цих дерматозів передбачає проведення консультацій ряду лікарів суміжних спеціальностей та додаткових клініко-лабораторних досліджень. При реалізації відповідної програми у частини обстежених хворих було виявлено патологічні зміни з боку різних органів і систем організму, серед яких переважали захворювання системи органів травлення, захворювання судинної і нервової систем, захворювання очей та їхніх придатків, а також гінекологічні захворювання в жінок, що має вагоме значення для розробці тактики комплексної індивідуалізованої терапії. 3.1. При реалізації розробленої програми у 195 (86%) хворих на розацеа, 174 (89%) хворих на демодикоз та у 35 (63%) хворих на дерматит періоральний було діагностовано наявність у шлунку інфекції Helicobacter pylori. Ураховуючи певне значення відповідного інфекційного чинника в патогенезі цих дерматозів, своєчасна терапевтична ерадикація бактерій Helicobacter pylori сприяє підвищенню ефективності лікування хворих. 4. На основі комплексного вивчення морфологічних і функціональних екологічних особливостей кліщів D. folliculorum і D. brevis встановлено, що їх спеціалізація щодо паразитизму зумовлена значною редукцією та субституцією органів і функцій, а також низкою взаємозалежних відносин із хазяїном – гостальною, топічною, статевою, віковою та сезонною формами специфічності. 4.1. Доведено, що кліщі D. folliculorum і D. brevis здатні викликати патологічні зміни в шкірі людини, зокрема в ділянках їхнього паразитування, а також зрушення в імунному статусі організму хазяїна. Відповідні патологічні зміни зумовлені механічною дією паразитів на фолікулярний, а також залозистий епітелій сальних та мейбомієвих залоз, яким вони живляться, а також ферментативною активністю й антигенними властивостями секрету їхніх слинних залоз в процесі екстраінтестинального травлення. 4.2. Доведена можливість використання топічної, а також сезонної специфічності кліщів D. folliculorum і D. brevis (якісні і кількісні відмінності весняно-літніх і зимових генерацій кліщів, наявність двох сезонних морфотипів самиць та їхня зимова репродуктивна діапауза) для розробки оригінальних терапевтичних заходів, спрямованих на повну ерадикацію цих паразитів. 5. Установлено наявність кліщів-демодицид у ділянках запального процесу на шкірі обличчя у 441 (92%) з 479 обстежених хворих. Паразитування одного виду, зокрема Demodex folliculorum, діагностовано у 357 (81%) хворих, і кліщів Demodex brevis – у 58 (13%) хворих, а поєднане паразитування обох видів кліщів – у 26 (6%) пацієнтів. При цьому у 196 обстежених хворих чисельність цих паразитів у дослідному матеріалі, взятому з обмеженої ділянки (1 см2) шкірного покриву, становила понад 5 особин, що, згідно з існуючою на даний час концепцією, є визначальним критерієм для встановлення нозологічного діагнозу демодикоз. В інших 245 пацієнтів чисельність кліщів-демодицид, виявлених на відповідній обмеженій ділянці шкірного покриву, була менш ніж 5 особин. Критеріями встановлення остаточного діагнозу в цих хворих слугували дані анамнезу, клінічна картина і тип локалізації запального процесу на шкірі обличчя. З урахуванням відповідних критеріїв у 227 хворих було встановлено діагноз розацеа, а у 18 – дерматит періоральний. 5.1. Визначено нераціональність існуючих концепцій, які ґрунтуються на підрахунку певної кількості кліщів-демодицид та є критеріями для встановлення нозологічного діагнозу. Ураховуючи взаємовідносини кліщів-демодицид із людиною, які ґрунтуються на низці взаємопов’язаних і взаємозалежних форм специфічності, ступінь патогенності їхньої певної генерації для організму хазяїна може швидко зростати, що потребує проведення терапевтичних заходів, спрямованих на досягнення ерадикації паразитів незалежно від діагностованої їх чисельності на обмеженій ділянці шкірного покриву. 6. Встановлено ряд подібних зрушень показників імунного статусу організму в хворих на розацеа, демодикоз і дерматит періоральний, зокрема зниження рівнів Т-лімфоцитів і CD4+ T-лімфоцитів та зростання рівнів природних кілерів, що відображає зміни міграційних властивостей
Т-лімфоцитів за рахунок їхньої локальної інфільтрації. При цьому відповідні зрушення зростають паралельно поглибленню тяжкості клінічних проявів дерматозів. 6.1. Доведено, що присутність кліщів-демодицид на шкірі обличчя у хворих на демодикоз, розацеа і дерматит періоральний є імуносупресивним чинником, який викликає певні зміни характеру запального процесу, зокрема пригнічується продукція фактору некрозу пухлин (ФНП), що посилює Th2 тип імунної відповіді, яка сповільнює характер запалення та сприяє його хронічному перебігу. 7. Доведено певне значення судинного компоненту на локальному та системному рівнях у патогенезі розацеа, демодикозу і дерматиту періорального. Це підтверджується наявністю телеангіектазій у ділянках ураження шкіри обличчя у більшості обстежених хворих. Крім того, вегето-судинна дистонія була виявлена у 58 (25%) хворих на розацеа, у 43 (22%) хворих на демодикоз та у 11 (20%) хворих на дерматит періоральний, а варикозне розширення вен нижніх кінцівок – у 64 (28%), 49 (25%) і 7 (12%) хворих із відповідними нозологічними діагнозами. За методикою реоенцефалографії та ультразвукової доплерографії у відповідної частини хворих виявлено наявність гіпертонусу артерій голови дрібного та середнього калібру та ознаки клапанної недостатності вен нижніх кінцівок, а методом тромбоеластографії – зміни у системі гемостазу, зокрема тенденцію до гіперкоагуляції. Проведені дослідження вказують на подібність патологічних судинних реакцій, судинних захворювань та зрушень у системі гемостазу у хворих на розацеа, демодикоз і дерматит періоральний, що має враховуватися при розробці тактики комплексної терапії. 8. Установлено порушення балансу рівнів статевих гормонів в організмі хворих на розацеа, демодикоз та хворих на дерматит періоральний, що характеризувалося підвищенням рівня тестостерону та підвищенням рівня андрогенної насиченості організму. Показники рівня андрогенізації організму хворих зростали паралельно поглибленню тяжкості клінічної картини дерматозів. Виявлені порушення вказують на певне значення дисбалансу рівнів статевих гормонів у патогенезі розацеа, демодикозу і дерматиту періорального, що потребує врахування при розробці індивідуалізованої тактики комплексної терапії хворих на ці дерматози. 9. Аналіз результатів психологічного тестування, проведеного за допомогою частково модифікованого опитувальника Спілберга–Ханіна, вказував на наявність у більшості обстежених хворих на розацеа, демодикоз і дерматит періоральний реактивної тривожності та емоційної напруженості, які були найвиразнішими у хворих на папуло-пустульозну і пустульозно-вузлувату стадії розацеа та у хворих на пустульозну і комбіновану стадії демодикозу. Ступінь виявленої реактивної тривожності у хворих на розацеа, демодикоз і дерматит періоральний потребує обов’язкового врахування при проведенні комплексного індивідуалізованого лікування. 10. Розроблено удосконалену комплексну програму лікування розацеа, демодикозу і дерматиту періорального, яка передбачає проведення антипаразитарної терапії незалежно від виявленої чисельності кліщів-демодицид на обмеженій ділянці ураженої шкіри обличчя, а також індивідуалізоване врахування особливостей клінічної картини запального процесу та наявності супутньої патології з боку різних органів і систем організму, в тому числі зрушень стану клітинного і гуморального імунітету, судинного тонусу і системи гемостазу, балансу статевих гормонів (андрогенів, естрогенів) та психосоматичних порушень, що суттєво підвищує ефективність лікування хворих. 11. Розроблено оригінальний терапевтичний метод, спрямований на досягнення повної ерадикації кліщів-демодицид. Розроблений метод ґрунтується на притаманній кліщам-демодицидам сезонній специфічності і певній залежності біологічного циклу їхнього розвитку від балансу рівнів статевих гормонів в організмі хазяїна та передбачає проведення терапевтичних заходів, спрямованих на створення штучних умов, які сприяють активації життєдіяльності зимової генерації паразитів та зсуву репродуктивного циклу кліщів у бік неприродних для них термінів із подальшим проведенням комбінованої акарицидної терапії. Досягнення повної ерадикації кліщів-демодицид дає змогу запобігати поглибленню тяжкості перебігу запального процесу та розвитку рецидивів розацеа, демодикозу і дерматиту періорального, що має важливе медичне та медико-соціальне значення. |
