1. Клінічний перебіг травматичних внутрішньочерепних гематом у дітей відрізняється швидкою зміною клінічних станів як при погіршенні, так і при поліпшенні стану хворого. У неврологічній картині переважає загальномозкова симптоматика над вогнищевою, що найбільш помітно в дітей молодших вікових груп. 2. Найбільш гострий і несприятливий перебіг захворювання спостерігається у хворих із поєднанням декількох видів гематом, із внутрішньомозковими гематомами і при сполученні будь-яких гематом із вогнищами забою головного мозку. При гострих епідуральних гематомах клінічна симптоматика наростає швидше, чим при субдуральних, але при субдуральних гематомах такі ж симптоми звичайно більш грубо виражені. Хронічний перебіг більш властивий субдуральним гематомам. 3. Найбільш несприятливими в прогностичному плані симптомами є атонія, арефлексія, двосторонній мідріаз із відсутністю фотореакції, розвиток коматозного стану, вітальних порушень, виникнення ранніх менінгеальних знаків. Прогноз летальності найвищий у хворих із цими ознаками. 4. Для хворих із ранніми менінгеальними знаками характерен перебіг захворювання з періодами раптового бурхливого вираженого погіршення стану. Цим хворим патогенетично показане призначення оксибутирату і тіопенталу натрію. У них також доцільно застосування глутамінової кислоти і не рекомендується застосовувати вітамін В-6. 5. При наявності у хворих анемії, у більшості з них реальний об'єм гематом значно більше, ніж отриманий за даними КТ. 6. Консервативним методом можна лікувати хворих із будь-якими видами крововиливів невеликого об'єму (із невираженим компресійним синдромом) при невираженій неврологічній симптоматиці, відсутності стовбурної симптоматики, вітальних порушень. Для епідуральних гематом сприятливу роль у цьому грають переломи кісток черепа в зоні проекції гематоми. При хірургії гострих ТВЧГ кращі широкі методи доступу, при видаленні більшості хронічних оболонкових гематом більш показані бережливі методи оперативного втручання. 7. Несприятливі виходи мають місце у хворих із внутрішньомозковими гематомами і зі сполученням декількох видів гематом. З хворих із ранніми менінгеальними знаками виходи більш сприятливі в тих, що получали оксибутират і тіопентал натрію. У більшості постраждалих у віддаленому періоді черепно-мозкової травми відзначаються прояви цефалгічного та церебрастенічного синдрому, а в деяких виникають порушення, яких не було в гострому періоді черепно-мозкової травми (судороги, мовні, зорові порушення). |