Одержані в процесі дослідження результати дали змогу вирішити актуальне наукове завдання, що має велике значення для розвитку вітчизняної науки державного управління та практики. Зокрема, охарактеризовано зміст та основні критерії децентралізації, а також її види, розроблено практичні рекомендації щодо оптимізації процесу децентралізації державної влади в Україні, досліджено механізм взаємодії між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування і визначено ключові тенденції, позитивні і негативні наслідки впровадження реформ децентралізації та надання послуг населенню державою. Проведене дисертаційне дослідження підтверджує, що вихідна методологія правильна, поставлені завдання реалізовані, мета досягнута, покладена в основу дослідження наукова позиція автора себе виправдала, а зазначена гіпотеза підтвердилася. 1. На основі ґрунтовного вивчення різноманітних підходів, аналізу вітчизняної та зарубіжної наукової літератури, дослідження особливостей сучасного стану й тенденцій розвитку суспільства та ефективного функціонування держави, забезпечення балансу загальнодержавних інтересів з інтересами населення регіонів і територіальних громад уточнено поняття “децентралізація державної влади в системі державного управління”, зміст якого відображає цілеспрямований процес, орієнтований на покращання державного управління, та включає в себе переміщення від вищих до нижчих рівнів органів державної влади і місцевого самоврядування, від керівника до підлеглого дискретних повноважень, ресурсів та відповідальності у політичній, фінансовій і адміністративній сферах з метою виконання конституційно закріплених функцій держави. Виокремлено основні критерії децентралізації (ефективність, відповідальність та субсидіарність), а також чотири види децентралізації (політичну, адміністративну, фіскальну та ринкову, або економічну), які, в свою чергу, мають і ієрархічні підвиди (деконцентрацію, делегування (деволюцію), дерегуляцію та ін.). 2. Запропоновано законодавчо закріпити механізми фінансового, матеріального, організаційного, кадрового, інформаційного забезпечення виконання наданих повноважень та відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування у межах визначених державою відповідних ресурсів. 3. Сучасний етап розвитку держави вимагає нової якості публічної влади: удосконаленої моделі державного управління, наповнення місцевого самоврядування реальним змістом, що відповідало б сучасним вимогам. Це зумовлює необхідність ретельного вивчення процесів децентралізації і деконцентрації функцій і повноважень держави, надання населенню якісних державних послуг, здійснення адміністративної реформи та втілення в життя принципів реального місцевого самоврядування для державного управління (як у розвинених країнах, так і в Україні). 4. Доведено, що децентралізація не може бути альтернативою ефективному централізованому управлінню. Далеко не всі завдання можуть або повинні бути децентралізованими – відповідний баланс централізації і децентралізації є ключовим чинником ефективного функціонування системи державного управління. Децентралізація є формою автономії, а не незалежності. Децентралізовані громади залишаються інтегрованими в державу, яка здійснює контроль за законністю їх дій, але не опікується кожним їх кроком. 5. У результаті дослідження історичних передумов трансформації територіальної організації влади України та визначення головних тенденцій і превалюючих детермінант розвитку територіальної організації державного управління України (зокрема реалізації принципів централізації, децентралізації та деконцентрації в територіальній організації державного управління) встановлено, що адміністративну реформу на територіальному рівні необхідно здійснювати, чітко формулюючи її концептуальні засади. Найважливішою з них є визначення територіальної організації державного управління як системи органів державної влади, які забезпечують управлінський вплив держави по всій території країни. 6. З’ясовано, що протягом останніх десятиріч у багатьох країнах світу широко застосовуються різні види децентралізації (адміністративна, політична, фіскальна), причини впровадження яких відрізняються залежно від політичного тиску, пріоритетів, впливу низки інших внутрішніх і зовнішніх факторів. Виявлено основні причини (політичні, економічні, необхідність покращання якості надання державних послуг та ін.), що зумовлюють проведення децентралізації, особливо в країнах із трансформаційною економікою. 7. Установлено, що одним із способів упровадження децентралізації державної влади в Україні є всебічне реформування її адміністративної системи. Досягнуті результати та існуюча системи організації державної влади, адміністративно-територіального устрою держави не відповідають потребам будівництва, задекларованим демократичним суспільством. Ефективність і дієвість державного управління можна підвищити шляхом запровадження децентралізації. З огляду на великий кредит довіри виборців діяльність влади має відповідати актуальним запитам суспільства, яке нещодавно довело свою готовність і здатність до формування якісно нових інститутів як основи громадянського суспільства. 8. Визначено основні позитивні (підвищення політичної активності громадян шляхом їх залучення до процесу прийняття рішень, стримування проявів сепаратизму, покращання якості надання державних послуг населенню, ощадливе використання бюджетних коштів тощо) і негативні (загроза макроекономічній стабільності, жорсткі бюджетні обмеження та ін.) тенденції та наслідки впровадження реформ децентралізації й надання державних послуг населенню. Оскільки децентралізація сама по собі не є універсальним механізмом вирішення усіх проблемних питань державного управління, необхідне оптимальне поєднання централізації та децентралізації управління. Для ефективного впровадження процесів децентралізації запропоновано такі рекомендації: продовжити, спираючись на науково обґрунтовані концептуальні засади, системне реформування інститутів публічної влади України, удосконалити її політико-правові основи та провести на оновлених конституційних засадах парламентську, адміністративну, територіальну, судово-правову реформи і реформу місцевого самоврядування; забезпечити прозорість роботи державних органів щодо розробки засад адміністративної реформи, реформи місцевого самоврядування та поетапного вдосконалення адміністративно-територіального устрою України, враховуючи історичні, географічні, економічні, мовні, релігійні, культурні та інші чинники, а також обґрунтовані пропозиції органів і представників місцевого самоврядування; вжити подальших заходів щодо запровадження податку на нерухомість, дотримання природного порядку стягування податку на землю (повністю залишивши його в бюджеті територіальної громади), внесення змін до бюджетного та податкового законодавства з метою створення гарантованих умов для забезпечення стабільної майнової і фінансової бази стосовно здійснення органами місцевого самоврядування власних повноважень, формування бюджетів розвитку, а також фінансового забезпечення у гарантованих державою обсягах, виконання ними делегованих повноважень, що виключить існуючу нині залежність місцевого самоврядування від органів виконавчої влади; невідкладно внести зміни до законодавства про місцеві вибори щодо запровадження під час їх проведення максимально ефективних виборчих систем та процедур (через інтеграцію в систему пропорційного представництва механізмів самовисування за списком, об’єднати вибори ради і голови громади, передбачивши, що кандидат на посаду міського голови йде першим номером у списку та ін.), які б відповідали Конституції України, а також враховували б особливості окремих адміністративно-територіальних одиниць і водночас сприяли політичному структуруванню суспільства. Складна та багатоаспектна проблема дослідження, звичайно, не вичерпується питаннями, розглянутими в дисертації. Це вимагає подальших досліджень щодо можливості внесення змін до Конституції України, прийняття законів України про Кабінет Міністрів України, про територіальний устрій України, про місцеве самоврядування в Україні (нова редакція), про місцеві державні адміністрації (нова редакція), про комунальну власність, про місцеві податки і збори, про внесення змін до Бюджетного та Земельного кодексів тощо. Потребують вивчення й питання законодавчого врегулювання розподілу повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, механізми делегування відповідних владних повноважень, проблеми ефективної діяльності громадських рад, а також місця та ролі органів самоорганізації населення у системі місцевого самоврядування в процесі побудови громадянського суспільства. |
