1. Оскільки об’єктивна необхідність виникнення земельного кадастру була зумовлена потребою в отриманні даних про землю, як першоджерела матеріальних благ та об’єкту оподаткування, еколого-економічна оцінка використання земель потребує наявності достатньої, періодично поновлювальної інформації, яка різнобічно характеризує стан земельних ресурсів, визначає необхідність якісного інформаційного забезпечення еколого-безпечного та економічно-доцільного землекористування. 2. Головним завданням еколого-економічної оцінки використання земель є визначення рівня відповідності існуючого стану землекористування щодо його екологічно та економічно оптимального стану. В свою чергу цей стан використання земель слід розглядати як такий, при якому будуть гармонійно поєднуватися екологічна безпечність та економічна доцільність землекористування. Під раціональним землекористуванням доцільно розуміти таке використання земель, в процесі якого досягається науково обґрунтований економічний ефект для суспільства і забезпечується поліпшення навколишнього середовища. 3. Процес оцінки використання сільськогосподарських земель ґрунтується на агровиробничому групуванні ґрунтів та природно-сільськогосподарському районуванні. Такий підхід є підґрунтям, яке поєднує в собі екологічний та економічний аспект оцінки території, і дозволяє створити основу, що утворює зв’язок між природним середовищем та сільськогосподарським виробництвом. Показники бонітування ґрунтів при цьому є об’єктивною основою, яка дозволяє транскрибувати показники оцінки із екологічної в економічну площину. 4. Суспільно-економічна необхідність нормативно-правового регулювання процесу еколого-економічної оцінки використання земель зумовлюється, насамперед, тим, що лише правова регламентація положень такої оцінки визначає їх дієвість, напрями і способи застосування на практиці. 5. Інтегровані кадастрові бази даних повинні поєднувати об’єктивну та актуальну інформацію про місцезнаходження земельних ділянок, їх кількісні та якісні характеристики, правовий режим, цільове призначення, цінність та ефективність використання. Джерелом такої інформації має слугувати автоматизована система державного земельного кадастру, яка б базувалась на всебічній та повній інформації про земельні ділянки, та була реалізована в середовищі сучасних інформаційних технологій. 6. Екологічна оцінка використання земель має базуватися, по-перше, на показниках кадастрового обліку якості земель, які вказують на ступінь прояву процесів деградації та кількісній характеристиці структури землекористування, індикативність якої є суттєвою в контексті аналізу антропогенної перетвореності компонентів довкілля. 7. Одним із ключових недоліків сучасного земельно-кадастрового обліку слід вважати його статистичний характер, оскільки, починаючи з радянських часів, актуалізація кадастрових даних в значній мірі підмінялася веденням статистичної звітності з кількісного обліку земель, а просторові характеристики земельних ділянок нерідко обліковувались із недостатньою точністю та ретельністю. Розширення складу відомостей земельного кадастру за рахунок тих, що надають можливість об’єктивно характеризувати стан використання території, ступінь забруднення ґрунтів та стан природоохоронної інфраструктури територій дозволить суттєво удосконалити інформаційне забезпечення еколого-економічної оцінки використання земель. 8. Існують значні резерви підвищення об’єктивності та доказовості показників грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення на основі обліку фактору їх місцеположення відносно центрів споживання продукції, транспортної інфраструктури та навколишніх природних об’єктів. 9. Діючий земельно-кадастровий облік в значній мірі забезпечує інформаційну базу для здійснення оцінки екологічної ефективності землекористування у відповідності з критеріями міжнародного стандарту ISO 14031. 10. Апробація розробленої схеми використання земельно-кадастрових даних для потреб еколого-економічної оцінки використання земель показала її придатність для оцінки наслідків використання деградованих та малопродуктивних земель у сільському господарстві. Обґрунтовано, що в умовах Київської області величина прямого збитку від використання деградованих орних земель сягає 31,7 млн. грн. або 254,03 грн./га. |