У дисертації наведено розв’язання актуальної наукової проблеми, яка полягає в розробці теоретико-методологічних засад створення позитивного іміджу державного службовця як передумови перетворення відносин між державою й суспільством на партнерські й такі, що притаманні громадянському суспільству та правовій державі. Отримані в процесі дослідження результати свідчать про досягнення визначеної при постановці проблеми мети, вирішення завдань, підтверджують гіпотезу та дозволяють зробити такі висновки. 1. На підставі аналізу літературних джерел за проблематикою дисертаційного дослідження встановлено, що до цього часу комплексно дана тема не досліджувалася, хоча окремі її аспекти, зокрема, оцінки рівня сприйняття влади населенням на ґрунті соціологічних досліджень, проблеми взаємовідносин політичної еліти і громадськості, формування іміджу політичних діячів, були об’єктами уваги науковців. Однак у дисертації увага акцентована саме на проблемі формування партнерських взаємовідносин між владою і суспільством у процесі демократизації державного управління та впливу на стиль цих відносин суспільних уявлень про державних службовців і владу. Раніше ця тема розглядалась тільки фрагментарно, проте тільки комплексний її розгляд дозволяє визначити передумови створення атмосфери партнерства й співпраці між державою і суспільством, між владою і громадянами під час переходу суспільства від ідеологічно заангажованого до плюралістичного громадянського, а держави - від тоталітарної до демократичної і правової. 2. Серед основних характеристик, що відображають і одночасно формують взаємовідносини влади і суспільства, визначено суспільні уявлення про державних осіб, а також про рівень ефективності організації державної влади, що може бути відтворено за допомогою таких синонімічних словесних конструкцій, як “образ державного службовця”, “постать державного службовця”, “образ влади”, “імідж влади”, “імідж держави” тощо. Головними проблемами дослідження механізмів формування відносин між владою і суспільством крізь призму образів державних службовців та іміджу влади визначено багатоаспектність та міждисциплінарність об'єкта та предмета дослідження, що вимагає застосування комплексу методів, які доповнюють один одного, з використанням системного аналізу як основного, і дозволяє цілісно розкрити проблему залежності типу взаємовідносин влади й суспільства від існуючих у суспільній думці образів державних службовців, які впливають на імідж влади. А найбільш інтегральна оцінка стану відносин між державою і суспільством може бути здійснена за допомогою поняття “ідентифікація”, яке визначає рівень відповідності суспільних цінностей особистим бажанням чиновника під час здійснення адміністрування, порівнює його особисті цілі і цілі організації, тобто держави в цілому. 3. Поняття “образ державного службовця” інтерпретовано як системно-цілісне, зміст якого розкривається за допомогою структурно-функціонального, суб’єкт-об’єктного, інституціонального, стратифікаційного, інформаційного, парадигмального, ціннісного та інших підходів, використання яких дозволяє визначити вагомість суспільних уявлень про державну особу у формуванні іміджу влади та стилю взаємовідносин між владою і суспільством. Досліджено структуру суспільного уявлення про владу, яке складається не тільки з інтегрованого уявлення про весь спектр державних осіб, а й оцінок рівня організації роботи як окремих органів влади, так і всієї системи державного управління, та має враховувати особливості сучасної української культурно-світоглядної матриці, “еталону”, порівняно з яким і повинні оцінюватися реальні державні посадові особи. Визначається, що для створення умов позитивного сприйняття влади населенням, атмосфери партнерства між владою і суспільством необхідно забезпечити їх підкріплення позитивними образами всього масиву державних службовців. 4. На основі вивчення процесу формування образу влади встановлено, що на первинному рівні суспільної свідомості уявлення про владу детермінується уявленнями про державну службу як спеціальну інституцію, призначену для здійснення державних владних повноважень, що в сучасних умовах вимагає перегляду цілей, завдань, змісту, принципів, форм і засобів управлінської діяльності, які мають відповідати загальній тенденції трансформування влади, її орієнтації на забезпечення потреб і очікувань суспільства. Одночасно потрібно досягти свідомого сприйняття сучасної ролі влади не тільки громадськістю, а й самими державними службовцями, не допустити перетворення їх на закриту бюрократичну корпорацію. Тобто під час дослідження образу сучасних українських чиновників обов’язково слід ураховувати трансформаційність сучасного етапу історії, динаміку змін, що відбуваються як у системі державного управління, так і в самому суспільстві, а також факт розшарування складу державних службовців. 5. У результаті розгляду історичної спадщини державотворення та аналізу залежності стилю взаємовідносин між владою і суспільством від відомих історії режимів і форм правління, у контексті еволюції уявлень про владу, запропонована класифікація уявлень про володаря і владу, на підставі якої не тільки здійснюється типізація іміджелогічних поглядів на владу, а й робиться висновок щодо перспективи сучасної гуманістичної змістовності державної служби та її соціальної спрямованості щодо знаходження порозуміння з суспільством. Визначено, що якщо на первісному рівні зародження державності домінували суто патріархальні погляди на ієрархію посад, за принципом “батько-діти”, то за платонівських часів відносини між володарем і суспільством уже будувалися за принципом “правитель-підданий”, а наприкінці ХХ ст. більшість країн обрала орієнтир на відтворення раціоналістично-гуманістичного типу управління, який передбачає наявність партнерських відносин між державою і суспільством. Але посилення влади чиновників потребувало заходів щодо подолання таких негативних явищ, як зловживання, бюрократизм, корупція. Виникає потреба встановлення суспільного контролю над діяльністю бюрократичних установ та їх апарату. 6. Визначено взаємозалежність історичного досвіду державотворення в Україні від наслідків перебування її населення під впливом різних систем державного управління країн-протекторів, що до цього часу відображається негативно у світосприйнятті українським суспільством влади як пригноблювача. Розгляд трансформації поглядів на владу дозволив відтворити перспективи створення умов консенсусу й партнерства між владою і суспільством в умовах сучасного світового розвитку та визначити орієнтири вдосконалення взаємовідносин між ними в процесі проведення політичної й адміністративної реформ в Україні. 7. Дослідження процесу відображення образів владних осіб у фольклорі, художній літературі та засобах масової інформації свідчать про глибокі, часто небезпідставні, деформації у суспільній свідомості уявлень про владних осіб і владу в цілому, що певним чином визначається недостатньою увагою держави до власного іміджу та багатовіковою практикою примусово-силового впливу на суспільство з її боку за умов існування автократично-монархічних та ідеологічно-тоталітарних режимів правління. 8. На підставі аналізу змін поглядів на владу у творах фольклору, полемічної та художньої літератури зроблено висновок, що образ державного службовця має гуманітарний зміст, елементами якого виступають міфологемні аспекти літературно-художнього та мистецького відображення уявлень про державну службу і чиновника, серед яких особливу вагу мають думки про їх державницький підхід, моральність, відданість справі, честь і гідність. Наголошено, що ці складові образу державного службовця позитивно впливають на імідж державної влади та її сприйняття громадянами і мають більш активно використовуватися в сучасній ситуації під час формування партнерських взаємовідносин між владою й суспільством. Акцентовано, що в умовах інформаційного суспільства у створенні сприятливого іміджу влади значної ваги набувають засоби масової комунікації, які дозволяють встановити прямі та зворотні зв’язки між владою і суспільством, реалізувати механізм забезпечення спілкування і взаємного впливу влади і громадян, причому вважається, що цей процес найбільш ефективно відбувається в режимі двосторонніх зв’язків, що дозволяє визначити ЗМІ, особливо електронні, як найбільш впливовий механізм формування оперативного іміджу державної влади та ефективний засіб його коригування. Але відсутність прозорості на медіаринку стосовно відкритості і гласності щодо власників та засновників ЗМІ являє собою реальну загрозу національній безпеці, оскільки тінізація цього ринку може призвести до його зосередження в руках деструктивних, антидержавних угруповань та осіб. Вирішення цієї проблеми вимагає забезпечення реальної фінансової, політичної, соціальної незалежності ЗМІ та їх працівників і захисту журналістів від юридичного, психологічного та фізичного насильства. 9. Доведено, що в умовах глобалізаційних та інтеграційних процесів, що відбуваються у світі останніми десятиріччями, державна влада має набути гуманоцентрічних орієнтирів, які забезпечать її позитивне сприйняття з боку громадськості і сприятимуть встановленню партнерських відносин між державою і суспільством. При цьому особливого значення набувають світоглядні орієнтації державних осіб та система засобів реалізації соціальної політики держави в комплексі її раціональних і ірраціональних складових. 10. У результаті розгляду складу державних службовців у розрізі їх різноманітних характеристик і типів запропонована система класифікації державних службовців відповідно до характеру їх діяльності та рівня владних повноважень за посадою, що визначає вимоги до необхідного за сучасних умов типу свідомості посадової особи (адаптивний, проективний, конструктивний) та дозволяє визначити міру її персональної відповідальності за створення в суспільній свідомості уявлень про владу в межах чотирьох зазначених рівнів. Головне навантаження й відповідальність стосовно іміджу влади зосереджуються на особах двох вищих рівнів влади, які, окрім безпосереднього спілкування з громадянами, контактують із засобами масової інформації і концентрують уявлення про діяльність свого рівня влади і державної системи в цілому. Роль посадових осіб двох нижчих рівнів влади зосереджується на підтримці позитивного іміджу влади вищого рівня, у тому числі й шляхом позитивізації свого персонального образу. 11. На підставі вивчення процесу становлення державної служби як у світі, так і в Україні, наголошується на тому, що сучасний зміст образу державного службовця залежить від того, якими будуть принципи, що мають характеризувати вимоги до формування системи управління кадрами, а також принципи, що визначатимуть напрямки розвитку системи управління кадрами країни. У сучасних умовах складовими принципів сучасної державної служби в Україні мають бути такі: децентралізація, демократизм, науковість, плановість, індивідуальний підхід до підбору та розстановки кадрів, контроль за виконанням рішень, відкритість і гласність, наступність, оновлення, деперсоніфікація, професіоналізм. Зроблено висновок, що оскільки чиновники сприймаються як втілення держави, першочерговим завданням України є турбота про підвищення соціального статусу службовців, соціальної довіри до них та забезпечення відповідності чиновників етичним та демократичним цінностям, сучасним вимогам суспільства. Одночасно мають бути визначені й такі елементи, як ставлення державного службовця до закону, до прав і свобод громадян, його інноваційність, соціальність та гуманність його функцій, рівень персоніфікації влади. Практичне наповнення світоглядних моделей гуманістичним змістом надзвичайно інтенсифікує процеси прогресивного розвитку та інтеграції соціальних спільнот. Це створює передумови до обрання нових доктрин державотворення та якісно нових моделей регуляції внутрішніх і зовнішніх відносин. Однією з таких доктрин має стати ефективна державна кадрова політика, яка повинна забезпечити якісне кадрове наповнення апарату державної влади. Змінити образ державного службовця, що сформований протягом кількох віків, – завдання не просте, але від того, як громадяни будуть ставитись до чиновництва, буде залежати ставлення і до державної влади, і до держави в цілому. На зміні цих образів повинна бути постійно зосереджена увага як безпосередньо державних службовців, так і творчих діячів та всієї громадськості. 12. Окреслено головні напрямки покращення іміджу державної влади, серед яких окремо виділено необхідність: Позитивізації персоніфікованих образів державних службовців усіх рівнів державного управління - від низової ланки місцевого самоврядування до вищого рівня державної влади. При цьому як основний засіб створення позитивного іміджу влади має розглядатися ефективна державна кадрова політика, що повинна формуватися на ґрунті надбань теорії кадрового менеджменту, таких процесів, як підбір, набір та забезпечення кар’єри державних службовців, формування концепції їх підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, відпрацювання методики оцінки діяльності державних службовців із застосуванням соціологічних досліджень, формування прямих і зворотних зв’язків із громадськістю. Оптимізації структури державного управління та вдосконалення організаційно-правової, матеріально-технічної і технологічної бази всіх управлінських структур, формування та пропаганда нової філософії державної служби, яка б ґрунтувалась на ідеях гуманізації, соціалізації, раціоналізації та загальної орієнтації на потреби громадян в управлінських послугах. При цьому структура органів законодавчої, виконавчої та судової влади повинна адекватно відповідати як новим умовам суспільно-політичного життя країни, так і формам господарювання, завданням побудови правової держави, громадянського суспільства, перетворення громадянина на центр соціальної уваги влади й реального споживача її послуг. Подолання в процесі демократизації суспільства стереотипів персоніфікованої влади, відмова від практики формування тимчасових привабливих персональних іміджів окремих політиків та політичних сил на шкоду загальнодержавному іміджу, упровадження елементів персональної відповідальності державних осіб за наслідки їх контактів із громадянами не тільки під час виконання службових обов’язків, а й у повсякденному житті. Розробки й відпрацювання системи постійного моніторингу громадської думки, як щодо оцінки діяльності органів державної влади, так і персонально державних посадових осіб, та впровадження механізму оперативного реагування всіх гілок влади і структурних підрозділів системи державного управління на потреби суспільства. Відповідальним напрямком аналізу і врахування громадської думки є встановлення постійних творчих зв’язків із громадськими організаціями, політичними партіями та рухами, органами самоорганізації населення, об’єднання всіх соціальних сил на розв’язання державних і суспільних проблем. Залучення творчої еліти, засобів мистецтва, літератури, масової інформації до створення сталих позитивних образів державних осіб та іміджу держави. У суспільній свідомості має сформуватися не штучний, а підкріплений результатами кропіткої праці позитивний образ державного чиновника, якому притаманні гуманоцентричні орієнтири, масштабне державницьке мислення, – образ людини, яка піклується про проблеми суспільства і живе ними. |
