У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в аналізі змісту та підстав здійснення державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій, визначенні особливостей його механізму, основних пріоритетів його розвитку та реформування. Отримані результати дослідження можуть бути сформульовані у вигляді ряду положень теоретичного характеру: 1. Контроль у системі державної влади є об’єктивно зумовленою діяльністю органів державної влади зі спостереження, аналізу та перевірки об’єктів контролю, виявлення та припинення дій, що суперечать встановленим нормам, правилам і стандартам, яка діалектично пов'язана з іншими видами діяльності держави та, перебуваючи у взаємодії з ними, забезпечує єдність державної влади. 2. Практика здійснення державного контролю, як і раніше, залишається неефективною, а саме не враховується, що на противагу домінуючій у минулому каральній ролі контролю він має набувати переважною мірою інформаційно-аналітичного значення. Контроль має використовуватися як засіб, що дає можливість повніше аналізувати стан справ та дає змогу вчасно застерегти, попередити та вплинути на настання надзвичайних ситуацій чи можливих відхилень від прийнятих управлінських рішень чи здійснення неправомірних дій. 3. Контроль є “похідною функцією”, але лише в тому розумінні, що він полягає в перевірці, аналізі та спостереженні за діяльністю яка відбулася чи має відбутися, послідовності дій у процесі управлінської діяльності. Тому черговість може лише підкреслити самостійність та специфіку виконуваної функції, але не її другорядність. 4. Останніми роками спостерігається тенденція до прийняття єдиного нормативного акта з метою регулювання функції контролю у сфері виконавчої влади, який закріпив би правові основи державного контролю у зазначеній сфері. Комплексний підхід до дослідження проблеми контролю у сфері виконавчої влади дає змогу широко розглянути її у взаємозв’язку з іншими проблемами системи державної влади і визначити можливі напрями та шляхи подальшого розвитку. 5. Сфера захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій як об’єкт державного контролю складається з сукупності всіх видів діяльності державних органів щодо забезпечення захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС, а також запобігання, попередження й ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. 6. Суб’єкти державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій за якісним рівнем діяльності розподіляються на суб’єкти зовнішнього контролю (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, суди та прокуратура України) та суб’єкти внутрішнього контролю безпосередньо у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій (Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерство транспорту та зв’язку України, Міністерство промислової політики, Міністерство охорони навколишнього природного середовища та інші). 7. В системі МНС України головними суб’єктом державного контролю є Державна інспекція цивільного захисту та техногенної безпеки, до обов’язків якої безпосередньо законодавством віднесено здійснення державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій, повноваження якої є недостатніми для здійснення ефективної співпраці та координації контрольної діяльності Інспекції, урядових органів державного управління МНС та МНС в цілому з іншими органами державної влади, які здійснюють управління та контроль щодо захисту населення від надзвичайних ситуацій, що має стати основою для системної організації органів державного контролю у вказаній сфері та підвищення ефективності самого контролю. 8. Механізм державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій включає мету, завдання, функції, методи, принципи державного контролю. 9. Принципи державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій (законність, системність, систематичність, дієвість, гласність, прозорість здійснення контролю) є загальними й забезпечують ефективність будь-якого виду контролю: а) метою державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій є виявлення результатів впливу суб’єктів (органів управління) на об’єкт (сферу захисту від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій), допущених відхилень від прийнятих вимог, діючих принципів організації і регулювання, а також визначення причин цих відхилень і шляхів подолання наявних перешкод для ефективного функціонування всієї системи; б) завдання державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій органічно випливають з мети, яка дістає своєї конкретизації задля досягнення якісного кінцевого результату такого контролю; в) функції контролю обумовлюються метою та завданнями державного контролю та визначають напрямки здійснення державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій (регулювання, профілактики, правоохоронна). Регулююча (коригуюча) функція контролю спрямована на виявлення розходжень між заданими і фактичними діями, шляхами, обраними для досягнення мети та вироблення рекомендацій по виправленню ситуації. Профілактична функція державного контролю спрямована на виявлення і попередження можливості невиконання рішення та скоєння правопорушення. Правоохоронна функція спрямована на припинення неправомірних дій відповідних органів і посадових осіб. Через функції державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій виявляється організуюча роль контрольної діяльності й використання цих функцій в практиці органів державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій чим забезпечується дієвий вплив на об’єкти такого контролю; г) методи державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій підлягають групуванню (документальні, візуальні, лабораторні, інформаційно-аналітичні методи та ін.,) та формалізації (перевірки, ревізії, безпосереднє обстеження, заслуховування звітів). 9. З розвитком держави змінюються й умови функціонування органів державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій, а отже в сучасних умовах необхідно шукати нові методи та форми здійснення державного контролю, які можуть виявитися більш ефективними в нових соціально-економічних та політичних умовах. На вдосконалення діяльності органів державного контролю у сфері захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та надзвичайних ситуацій спрямований ряд рекомендацій. На думку дисертанта, слід: створити єдиний координаційний орган державного контролю в даній сфері на рівні центральних органів виконавчої влади, який би був наділений спеціальним статусом; дати законодавче визначити і врегулювати функції контролю у сфері виконавчої влади. З цією метою слід прийняти Закон України «Про державний контроль у сфері виконавчої влади», який би закріпив правові основи державного контролю у сфері виконавчої влади; продовжити роботу з ратифікації Верховною Радою міжнародно-правових актів у сфері захисту населення й територій від наслідків надзвичайних ситуацій природного й техногенного характеру; доповнити ст.94 Закону України «Про правові засади цивільного захисту» частиною першою наступного змісту: «Об’єктом контролю та нагляду є сукупність всіх видів діяльності державних органів щодо забезпечення захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та діяльності щодо запобігання, попередження й ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій»; доповнити статтю 95 Закону України «Про правові засади цивільного захисту» словами: «та Урядовим органом державного нагляду у сфері цивільного захисту у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту»; доповнити Розділ XI «Контроль і нагляд за діяльністю у сфері цивільного захисту» Закону України «Про правові засади цивільного захисту» статтею наступного змісту: «Урядовий орган державного нагляду у сфері цивільного захисту у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту є центральним наглядовим органом в системі органів управління у сфері цивільного захисту та здійснює координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування по контролю за роботою підпорядкованих підрозділів та служб у сфері цивільного захисту»; при одночасному використанні різноманітних форм та методів контролю, з метою підвищення якості та ефективності державного контролю, застосовувати комплексний підхід щодо їх поєднання. | 