У дисертації запропоновано нове вирішення науково-прикладного завдання в удосконаленні ролі і місця системи державного фінансового контролю у забезпеченні економічної безпеки України. Результати дослідження дозволяють зробити такі висновки: 1. Ослаблення системи державного регулювання і контролю у фінансово-бюджетній сфері зумовило виникнення низки загроз економічній безпеці України, які не визначені у діючому законодавстві. До них належать: суттєве погіршення стану фінансово-бюджетної дисципліни; збільшення сфери та обсягів фінансових порушень; недонадходження до бюджету значного обсягу податків, зборів та обов’язкових платежів; послаблення відповідальності у фінансово-економічній сфері; втрата державою координуючої функції у системі державного фінансового контролю. Їх врахування, при розбудові національної системи державного регулювання і контролю, дозволить створити ефективний механізм попередження і протидії реальним загрозам економічній безпеці держави у фінансово-бюджетній сфері. 2. Аналіз сучасних підходів до визначення терміну „контроль” засвідчив, що це поняття є невід’ємним елементом управлінського процесу, фактором підвищення його ефективності і розвитку. В умовах визнання України державою з ринковою економікою "регулююча" і "каральна" функції державного фінансового контролю мають поступатися місцем контролю якості та ефективності. Сутність державного фінансового контролю та сфера його застосування необхідно також розглядати з точки зору “стабілізуючої” функції, а саме забезпечення стабільного бюджетного процесу на всіх його стадіях та збалансованого розвитку бюджетної сфери. Державний фінансовий контроль повинен стати важливим інструментом у процесі управління державними фінансовими ресурсами. Виходячи з таких підходів, державний фінансовий контроль слід визначити як елемент системи державного управління державними фінансами, що реалізується через комплекс цілеспрямованих заходів орієнтованих на дотримання законності, економічності, ефективності, результативності та прозорості у процесі формування, розподілу й використання централізованих та децентралізованих державних грошових фондів. 3. Досвід країн ЄС засвідчує, що у сфері державного фінансового контролю створена і застосовується єдина професійна термінологія, використовується спільна для всіх країн система механізмів, процедур, підходів, методик та стандартів. На основі вивчення різних моделей системи державного фінансового контролю у країнах ЄС встановлено, що їхнім ключовими елементами є – внутрішнє фінансове управління і контроль, чітке розмежування функцій і завдань та визначена відповідальність керівників і посадових осіб, що є учасниками бюджетного процесу. Незалежність і об’єктивність служб та органів державного фінансового контролю забезпечується ефективно побудованою організаційно-функціональною системою державного управління. Для запровадження позитивного досвіду країн ЄС при побудові ефективної системи державного фінансового контролю в Україні необхідно внести зміни у законодавство, вдосконалити інституційне забезпечення, створити інформаційно-комунікативну систему в цій сфері та забезпечити її формування необхідними ресурсами. 4. Національна нормативно-правова база у сфері державного фінансового контролю характеризується недосконалістю основних положень, розрізненістю у підходах і принципах формування. Часті, не систематизовані зміни законодавства у цій сфері перешкоджають розвитку правової цілісної системи державного фінансового контролю. У Бюджетному кодексі України, який є основним регламентуючим законом щодо контролю у бюджетній сфері, міститься ряд прогалин з питань державного фінансового контролю, неточності та протиріччя у частині контролю за дотриманням бюджетного законодавства, які вимагають суттєвого опрацювання та внесення відповідних змін. Аналіз нормативно-правової бази, що застосовується в підрозділах внутрішнього фінансового контролю, засвідчує, що вона ґрунтується на різних підходах до процедур та механізмів, внаслідок чого порушується основний принцип єдності бюджетної системи України. Окрім того, потребує вдосконалення організаційно-функціональна система державного фінансового контролю. Сьогодні в Україні право на здійснення контрольних, контрольно-ревізійних, наглядових, фіскальних і аудиторських функцій щодо бюджетних коштів, державного та комунального майна мають цілий ряд державних органів, які функціонують відокремлено один від одного, без формування цілісної системи державного фінансового контролю. Більшість функцій та повноважень у сфері державного фінансового контролю дублюються зовнішніми та внутрішніми органами й структурними підрозділами державного фінансового контролю. Відсутній чіткий, законодавчо встановлений розподіл функцій, процедур, а також не визначено механізм взаємодії та координації з питань державного фінансового контролю. Для врегулювання зазначених проблем потрібно розробити системний законодавчий акт у сфері державного фінансового контролю в Україні, який стане фундаментом для розробки та прийняття комплексу підзаконних актів, інструктивних, регламентуючих документів, сучасних методологічних розробок, що й створить правову основу для формування цілісної системи державного фінансового контролю в Україні. 5. Відповідно до сучасних міжнародних стандартів, основними формами державного фінансового контролю є аудит та інспектування, які відрізняються між собою метою, способами, методами, об’єктами та суб’єктами здійснення. У діючому законодавстві України поняття “державний фінансовий аудит”, виділяється як різновид державного фінансового контролю, а не як самостійна форма контролю, що є принциповою відмінністю від сучасних світових методологічних підходів. Як наслідок, потребують відповідного законодавчого та теоретико-методологічного уточнення терміни “форма фінансового контролю”, „державний фінансовий аудит” та „інспектування”. 6. Аналіз показників звітності про контрольно-ревізійну діяльність за останні 5 років свідчить про значну кількість та обсяги виявлених фінансових порушень, переважна більшість яких відбувається в діяльності бюджетних установ. Серед фінансових порушень, що виявляються у бюджетних установах, найбільшими за кількістю та обсягами є незаконні витрати і недостачі державних ресурсів та нецільові видатки бюджетних коштів. Водночас, у зазначений період значно скоротилась кількість перевірок у бюджетних установах та зменшилась частка перевірених бюджетних установ в загальній кількості підприємств, які були охоплені контрольними заходами. Встановлено, що між кількістю перевірених бюджетних установ та кількістю бюджетних установ, в яких виявлено незаконні, нецільові витрати бюджетних коштів та недостачі ресурсів, існує тісна залежність. А саме, зменшення кількості перевірок стимулює збільшення кількості зазначених фінансових порушень в бюджетних установах. Натомість порядок планування контрольно-ревізійної діяльності є недосконалим, оскільки значний обсяг фінансово-бюджетних операцій не підпадає протягом тривалого часу під інспектування чи державний фінансовий аудит, що створює сприятливі умови для вчинення фінансових порушень. Зазначену проблему доцільно вирішувати шляхом вдосконалення порядку проведення державних фінансових аудитів та інспектування, зосередивши контрольну діяльність на державних фінансових ресурсах. Запровадження в Україні аналізу та оцінки стану фінансово-бюджетної дисципліни на рівні внутрішнього фінансового управління та контролю і системи ризиків фінансових порушень дозволить охопити більшість фінансових операцій контрольними заходами. 7. Система показників звітності, що складає Головне контрольно-ревізійне управління є застарілою та характеризується недосконалістю. Звіти, які складаються Рахунковою палатою лише надають інформацію про результати перевірки окремого напрямку, галузі або перевіреної організації, підприємства, установи. Місцеві органи влади не уповноважені складати звіти про контрольно-ревізійну діяльність. Як наслідок, неможливо отримати комплексну об’єктивну оцінку про стан фінансово-бюджетної дисципліни в державі. Вирішити проблему можливо шляхом запровадження: - єдиної форми звітності про стан фінансово-бюджетної дисципліни в державі, яку повинні складати всі учасники бюджетного процесу; - щоквартального моніторингу стану фінансово-бюджетної дисципліни за розробленою системою показників у розрізі регіонів та загалом, на предмет її відповідності встановленим пороговим значенням індикаторів безпеки; - системи попереджувальних та корегуючих заходів відповідними органами державного управління; - розгляду у Верховній Раді України узагальнених результатів звітів про стан фінансово-бюджетної дисципліни, як складової звіту про виконання Державного бюджету України, що стане важливим кроком до підвищення відповідальності посадових осіб за вчинені фінансово-бюджетні порушення. 8. На законодавчому рівні не врегульована значна кількість питань, які стосуються державного фінансового контролю, що створює проблеми та перешкоди при встановленні відповідальності за фінансово-бюджетні порушення. На практиці відповідальність за бюджетні правопорушення настає для всіх працівників установи, підприємства, організації, незалежно від їхнього відношення до вчинення бюджетного правопорушення, оскільки заходи впливу, згідно законодавства, застосовуються до юридичних осіб загалом, без відповідного визнання вини керівника або посадової особи. В державі не існує уповноважених органів чи посадових осіб, які б контролювали діяльність органів державного фінансового контролю. Унаслідок того, що згідно вітчизняного законодавства, упереджене, непрофесійне та неетичне виконання своїх повноважень посадовими особами органів державного фінансового контролю не є предметом відповідальності, до них застосовується презумпція невинності, що створює підґрунтя для корупційних дій з їхнього боку. Цей аспект необхідно врегулювати у морально-етичних нормах діяльності органів державного фінансового контролю та правових засадах встановлення відповідних видів відповідальності. Для створення в Україні ефективної та дієвої системи державного фінансового контролю необхідне запровадження чіткої системи відповідальності у фінансово-бюджетній сфері, яка повинна складатися з двох взаємопов’язаних складових: відповідальність розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів і відповідальність уповноважених на фінансовий контроль органів влади. Загалом, існуючи проблеми у системі відповідальності слід вирішувати через глибинні організаційно-функціональні, структурні реформи системи державного фінансового контролю і розробку пакету змін у нормативно-правовій базі, що стосується відповідальності не лише порушень бюджетного законодавства, а й інших споріднених сфер. 9. У діючому законодавстві не визначено чіткого переліку бюджетних правопорушень, що на практиці призводить до вільного застосування поняття „бюджетне правопорушення”. Для вирішення цього питання необхідно систематизувати усі бюджетні правопорушення й регламентувати їх на законодавчому рівні. Нормативно-правова база не передбачає дієвого механізму повернення до бюджету коштів, витрачених не за цільовим призначенням та унеможливлює притягнення порушників до відповідальності, що призводить до збільшення обсягів їх нецільового використання. Для врегулювання цієї проблеми необхідно внести зміни до Бюджетного кодексу України та розробити порядок, який би встановлював механізм повернення державі бюджетних коштів, у разі їх нецільового або незаконного використання розпорядниками усіх рівнів. 10. Створення єдиної ефективної та дієвої політики у сфері державного фінансового контролю слід вирішувати на шляху розроблення Стратегії розвитку державного фінансового контролю в Україні. Стратегія має забезпечити стабілізацію бюджетної системи України, сприяти економічному зростанню держави та оздоровленню фінансово-кредитної сфери, а також зменшенню рівня корупції у бюджетній сфері. Виходячи з цього, розроблено стратегічні напрямки та завдання розвитку державного фінансового контролю у контексті забезпечення економічної безпеки України. Результатом впровадження Стратегії має стати нова ефективна система державного фінансового контролю, яка дозволить нейтралізувати реальні загрози економічній безпеці держави і забезпечить поліпшення стану фінансово-бюджетної дисципліни внаслідок створення дієвої системи відповідальності у фінансово-кредитній сфері та відновлення координуючої ролі держави, в результаті чого, бюджет отримає значні обсяги податкових і неподаткових надходжень. |
