Результати дисертаційного дослідження дозволяють зробити такі висновки теоретико-концептуального змісту та методологічного і науково-практичного спрямування: 1. Сутність державного бюджету як інструмента макроекономічної політики полягає в тому, що у процесі утворення та використання основних централізованих фінансових ресурсів держави, які складають зміст доходів та видатків бюджету, здійснюється вплив на зростання ВВП, зайнятість, інфляцію та інші макроекономічні параметри. Проте в результаті недостатньої вивченості даного впливу в умовах ринкової трансформації економіки України використання бюджетних складових для економічного і соціального регулювання не здійснюється максимально ефективно та потребує удосконалення. 2. Існуюча концепція реформування сфери державного регулювання за допомогою державного бюджету орієнтована на розв’язання поточних бюджетних проблем і містить багато суперечностей та недоліків. Нереалізованими в даній концепції є принципи ефективності (економічної доцільності і високої результативності затрачених коштів) і стабільності (стимулюючого призначення, контролю економічного циклу). Не усунутими залишаються такі недоліки практики формування та використання складових Державного бюджету України, як: суто фіскальний характер діючої податкової форми вилучення доходів у бюджет, невикористання регулятивного потенціалу податкової системи, недосконалість механізмів контролю за витрачанням бюджетних коштів. Макроекономічне регулювання за допомогою бюджетних витрат не здійснюється за оптимальними напрямами, що не дозволяє зосереджувати увагу на першочергових об’єктах з метою формування раціональної структури виробництва, оновлення матеріально-технічної бази, нарощування науково-технічного потенціалу. Визначення обсягів державного бюджету здійснюється без належного врахування можливостей економіки та відповідних можливостей формування доходів бюджету, що призводить до значних прихованих його дефіцитів. Порушення принципу нейтральності оподаткування, з одного боку, і неефективних форм державної підтримки підприємств, з іншого, перешкоджають позитивному впливу ринкових механізмів на економічну діяльність суб’єктів господарювання, призводять до соціально-економічної диференціації і, тим самим, унеможливлюють становлення економічно ефективної системи державного регулювання макроекономічними процесами. Отже, на етапі ринкової трансформації необхідна цілісна концепція щодо реформування бюджетно-податкової системи України, головною метою якої повинно бути забезпечення фінансових умов для сталого економічного розвитку на основі інноваційної стратегії. 3. Головним принципом реформування підходу щодо використання доходної частини бюджету як інструмента макроекономічного регулювання має бути формування умов для ефективної діяльності економічних суб’єктів на основі підвищення стимулюючої ролі податкової системи України, а не перегляду фіскальних характеристик окремих елементів чи, навіть, названої системи взагалі. 4. Обсяг податків, що фактично збираються в Україні, та розміри податкових ставок не відповідають дійсному стану економіки з великою кількістю збиткових підприємств, низьким життєвим рівнем населення, що не сприяє збільшенню бюджетних доходів та обсягів ВВП, отже, не стимулює суб’єктів економічної діяльності, погіршує не тільки структуру виробництва, а й впливає на структуру експорту України, звідси - на динаміку зовнішньої торгівлі. Обраний шлях щодо поступового зменшення ставки ПДВ з метою зниження податкового навантаження на платників податків є доцільним. Проте, слід на першому етапі ввести пільгову ставку ПДВ для продовольчих товарів й транспортних послуг. Зниження оподаткування з ПДВ продовольчих товарів сприятиме значному розширенню сукупного попиту за рахунок сімей із середнім та малим достатком, отже, розширенню національного виробництва; зменшення транспортних послуг – стимулюватиме розвиток інфраструктури виробництва, що скорочує терміни обороту обігових коштів підприємств та прискорює процес розширення відтворення. З метою підвищення регулюючої функції податку на прибуток підприємств, яка практично не використовується за існуючої системи оподаткування в Україні (з огляду на те, що саме даний податок відіграє особливу роль в регулюванні економічних процесів), обгрунтованим є зниження ставки податку на прибуток підприємств при одночасному скороченні більшості необгрунтованих пільг за ним. При цьому необхідно передбачити введення пільгових ставок за податком на прибуток підприємств на частину прибутку, що інвестується у виробництво, для стимулювання науково-дослідних робіт, малого бізнесу тощо. За рахунок диференціації ставок податку на вказаний прибуток або надання пільг можна буде вплинути на процес нагромадження капіталу, інвестиційну діяльність. У зв’язку з цим диференціація ставки податку на прибуток підприємств має залежати від рентабельності виробництва та частини прибутку, яка доводиться на одного працюючого. Запровадження наведених пільгових ставок надасть можливість стимулювання НТП шляхом вилучення з бази оподаткування коштів, спрямованих на інноваційну діяльність, а також зменшити рівень безробіття у країні завдяки розвитку малого бізнесу, основною метою якого є створення нових робочих місць. 5. Проведений аналіз чинного в Україні механізму бюджетного фінансування, на підставі якого здійснюється державна підтримка економіки взагалі та стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності, зокрема, свідчить, що суттєвим його недоліком є недосконалість механізму контролю за витрачанням коштів. Так, за відсутності чітких критеріїв віднесення підприємств до таких, що є інвестиційно привабливими, бюджетне стимулювання НТП спрямовується новим власникам приватизованих підприємств. А це, враховуючи діючий механізм бюджетного фінансування, призводить до непрозорого використання коштів. З огляду на це, доцільним вважається не пряме субсидування, а створення конкурентного середовища, шляхом запровадження у практику стратегії конкурентоспроможності на основі об’єктивного ринкового розподілу ресурсів. При наданні державних інвестицій тій чи іншій галузі виробництва пріоритетне значення має надаватися цільовим програмам та заходам щодо створення рівнодоступних умов для всіх суб’єктів господарювання. 6. Свідченням жорсткості податкової системи України є великі розміри безробіття, які призводять до значного обсягу прихованого бюджетного надлишку, отже, збільшують величину бюджетного дефіциту. З метою зниження рівня безробіття та підвищення платоспроможного попиту населення протягом останніх років набули пріоритетності видатки бюджету на соціальну сферу. Збільшення їх хоча і мало позитивні соціально-економічні наслідки, але значного поліпшення у названій сфері досягнуто не було в наслідок дії, головним чином, двох факторів. По-перше, залишилася без змін система нарахування прибуткового податку з громадян, коли за мінімальним неоподатковуваним мінімумом встановлена дуже низька межа, що не відповідає дійсній соціально-економічній ситуації в Україні. По-друге, ефективність заходів уряду в сфері соціальної політики була зменшена в результаті дії цінових факторів. 7. Враховуючи значний вплив динаміки зміни цін на економіку держави взагалі та на параметри Державного бюджету України, зокрема, доцільно використовувати бюджетні складові як інструменти цінової політики. З цієї точки зору, наприклад, зниження рівня оподаткування може застосовуватися як антиінфляційний засіб. Для досягнення оптимального для зростання економіки України рівня цін з врахуванням притаманного для неї значного потенціалу інфляції витрат, зниження рівня оподаткування повинно бути основою політики здешевлення витрат за рахунок створення умов конкуренції. Важливим заходом стимулювання економічного зростання в умовах коливання цін може бути зміна обсягів окремих статей видаткової частини бюджету. Так, завдяки реалізації інноваційних проектів можна отримати можливість стимулювання економічного зростання, навіть за умов існування інфляційного податку. 8. Наявність державного боргу, зумовлена політикою значних бюджетних дефіцитів у попередніх роках, що негативно відбивається на економічному зростанні України. З одного боку, останнє сповільнюється надмірним податковим тиском, коли проблему платоспроможності доводиться вирішувати за рахунок внутрішніх джерел, тобто доходів громадян. З іншого - кошти, що спрямовуються на обслуговування боргів, могли б бути використані більш ефективно, зокрема, на інвестиції та соціальну сферу, тобто зменшується фінансування тих сфер економіки, що мають значний потенціал для економічного зростання. Поступове погашення державного боргу зменшує борговий тиск на бюджет, тим самим збільшуючи можливості країни щодо спрямування необхідних ресурсів на вирішення соціально-економічних проблем, сприяє розширенню національного виробництва та інвестиційної діяльності, отже, має позитивний вплив на економіку в цілому. Повне та своєчасне виконання боргових зобов’язань держави можливе лише за умов складання бюджету, виходячи з реальних можливостей його подальшого виконання. Це, в першу чергу, оцінка реальних обсягів позик, що можуть бути здійснені державою без загрози економічній безпеці країни. З наведеної точки зору, заходи щодо удосконалення управління борговими ризиками, поліпшення прогнозування політики управління державним боргом та її координації з бюджетною, податковою, грошово-кредитною політикою, що здійснюється урядом України, є доцільними. Реалізація цих заходів передбачає продовження політики бездефіцитності Державного бюджету України, для чого необхідним є затвердження бюджетів наступних років з профіцитом, що, у свою чергу, можливе лише за рахунок забезпечення високого рівня бюджетних надходжень та жорсткої політики бюджетних витрат. Наявність бюджетного профіциту дасть можливість поліпшити структуру державного боргу і знизити вартість його обслуговування. Одночасно з цим необхідно використовувати можливості виваженого трансформування зовнішнього боргу у внутрішній, для чого слід удосконалити фінансові ринки України, а також продовжити практику заборони надання державних гарантій при одержанні кредитів суб’єктами господарювання. З метою вирішення даної проблеми потребують законодавчого врегулювання питання ринкової оцінки майна, що використовується як застава, створення ефективної процедури банкрутства. 9. Аналіз взаємозв’язку бюджету і основних макроекономічних параметрів доводить необхідність переорієнтації використання Державного бюджету України з переважно фіскальних функцій на фіскально-стимулюючі. |