У дисертаційній роботі зроблено теоретичне узагальнення та наведено нове вирішення наукових завдань, що полягають у розробці практичних рекомендацій та пропозицій щодо державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на регіональному ринку аграрної продукції. це дозволило розробити стратегію вдосконалення державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на регіональному ринку аграрної продукції. на основі узагальнення наукових матеріалів дослідження запропоновано наступні наукові та практичні результаті результати роботи. 1. Зовнішньоекономічна діяльність заснована на взаємовигідних економічних відносинах у галузі міжнародної торгівлі, руху капіталів, міграції робочої сили, передачі технологій. У всіх країнах без винятку, а особливо в країнах з перехідною економікою, де економічні відносини нестабільні і сталася широка лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, державне втручання в розвиток зовнішньоекономічної діяльності є об’єктивною необхідністю. 2. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності - це система господарсько-політичних заходів, що здійснюються державними органами по поглибленню і розширенню участі країни у міжнародному розподілі праці з метою підвищення ефективності суспільного виробництва і оптимізації структури споживання. На тому чи іншому етапі розвитку зовнішньоекономічної діяльності країни державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності визначає зовнішньоекономічна політика. 3. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності передбачає створення відповідних умов та механізмів (правових, економічних, інституційних) для ефективного розвитку відносин, здійснення діяльності у цій сфері. Механізм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності представляє собою сукупність правових, фінансово-економічних і організаційно-управлінських форм, методів та інструментів, за допомогою яких держава стимулює, координує і регламентує діяльність суб’єктів у сфері зовнішньоекономічних зв’язків відповідно до цілей і завдань. 4. Основною метою державного регулювання зовнішньої торгівлі є створення сприятливих умов для розширеного відтворення всередині країни. В процесі її реалізації спостерігається суперечливе поєднання протекціонізму і лібералізму. Протекціонізм — це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції та сприяння національним компаніям у проникненні на зовнішній ринок. Лібералізм — це державна політика, спрямована на зниження митних тарифів та інших обмежень у зовнішній торгівлі. 5. Нами були виділені наступні основні чинники формування політики протекціонізму: необхідність забезпечення оборони; збільшення внутрішньої зайнятості; диверсифікація заради стабільності; захист молодих галузей; захист від демпінгу; дешева робоча сила. 6. Щодо загального методичного підходу до формування лібералізації і протекціонізму, то тут слід виділити наступні ще до кінця не визначені науковою спільнотою аспекти зовнішньоекономічної діяльності, як відображення: окремих властивостей лібералізації і протекціонізму відносно їх безпосереднього впливу на результати зовнішньоекономічної діяльності. Це ті канали, які зв'язують суб'єкти з внутрішнім і зовнішнім ринками; лібералізації і протекціонізму в сукупності притаманних їм властивостей при безпосередньому впливові на них внутрішнього і зовнішнього ринків, і навпаки. Це цілісний багатоаспектний вимір реальності, який формується на окремих чинниках, але не є їх механічною сумою; яке відтворює реальні властивості за відбитих у зовнішньоекономічній діяльності результатів лібералізації і протекціонізму, що раніше були присутні і експортно-імпортних операціях; процесу активного, цілеспрямованого, узагальненого опосередкованого, суттєвого та системного відтворення лібералізації і протекціонізму. 7. 2007 р. для розвитку сільського господарства області, особливо галузі рослинництва, виявився екстремальним. Миколаївщина визнана регіоном постраждалим від посухи. У 2007 році у регіоні було вирощено лише трохи більше 2% загальнодержавного обсягу виробництва зернових культур (тоді як у 2006 році – 5,7%), 6,2% – насіння соняшнику (9,4%), 2,2% – овочів (3,7%), 1,6% – плодів та ягід (1,8%), 1,2% – м’яса (1,6%), 3,1% – молока (3,1%), по 2,4% – яєць та вовни (2,3% та 2,6% відповідно). У розрахунку на одну особу населення лише виробництво насіння соняшнику та молока перевищували відповідні показники в середньому по Україні у 2,4 раза та на 15,9%, натомість нижчим цей показник був по цукрових буряках (фабричних) – на 88%, картоплі – на 78,8%, м’ясу – на 55%, плодах та ягодах – на 40,6%, зернових культурах – на 15,7%, овочах – на 14,3%, яйцях – на 7,6% 8. Вагома частка у структурі експорту сільгосппродукції традиційно належить продукції рослинництва. Торік на неї припало 98,4% поставок, що на 0,9 в.п. менше, ніж у 2006 р. При цьому обсяг поставок становив 139,5 млн.дол.США і скоротився порівняно з 2006р. на 16,8%, про що можна судити за даними. Основу експорту рослинницької продукції (78,3%) склали зернові культури, яких відвантажено за кордон на 109,2 млн.дол.США, 20,2% припало на насіння соняшнику (28,2 млн.дол.США), 1,1% – на їстівні плоди, горіхи та цитрусові (1,5 млн.дол.США), решта – на овочі та коренеплоди (0,6 млн.дол.США). Продукція тваринництва займає незначну частку в експортних поставках сільгосппродукції. У минулому році на неї припало 1,6%, що на 0,9 в.п. більше, ніж у 2006р. За кордон надійшло 1,4 тис.т тваринницької продукції на суму 2,3 млн.дол.США, що у 2,1 раза більше, ніж у 2006р. (в основному за рахунок збільшення поставок молочної продукції). 9. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств області вже багато років розвивається динамічно, зростають обсяги експорту товарів та послуг при традиційно позитивному сальдо зовнішньоторговельного балансу (у 2006р. – 601533,37 тис.дол. США) та поліпшується інвестиційний клімат в області. 10. Найбільше значення в оперативному управлінні зовнішньоекономічною діяльністю на рівні регіону мають Миколаївська обласна державна адміністрація та її структурні підрозділи, створені з цією метою. При Миколаївській обласній державній адміністрації створено Управління зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності та Управління з питань сприяння залученню інвестицій. Останні використовують для регулювання той же механізм, що використовується і на рівні держави в цілому – це методи митно-тарифного і нетарифного регулювання, валютні обмеження, регулювання валютних курсів та імпортні депозити та інструменти державного регулювання (оподаткування, митні тарифи, численні податки і збори з товарів, що ввозяться, імпортні депозити, пільгові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від сплати податків та надання фінансової допомоги, а також квотування та ліцензування). 11. Складовими системи зовнішньоекономічної політики Миколаївської області є зовнішньоторговельна та інвестиційна політики. Нами розроблена стратегія розвитку зовнішньоекономічної політики Миколаївської області, основними стратегічними завданнями якої є: збільшення обсягів та підвищення ефективності експорту, скорочення обсягів імпорту та збільшення обсягів залучення іноземних інвестицій. 12. Для того щоб оптимально використати потенційні переваги членства в Світовій організації торгівлі та удосконалити державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності України, слід чітко усвідомлювати, які саме існують обмеження у використанні переваг членства в міжнародній торговій системі. Держава постає перед необхідністю використання більш широкого арсеналу заходів державного регулювання політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності, які б, зокрема, впливали в напрямі прискорення інновацій у секторах потенційних конкурентних переваг економіки регіонів країни, здатних до конкуренції в глобальному економічному середовищі. 13. Створюючи економіку, яка стосується зовнішнього ринку, ми повинні брати до уваги досвід розвинутих країн, які пройшли крізь нові для нашої країни форми організації та регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Дієвим прикладом можуть слугувати такі країни як Сполучені Штати Америки та країни Західної Європи (Франція, Німеччина, Велика Британія, Італія). |
