У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, пов’язаного з державним регулюванням українсько-польських транскордонних економічних відносин, що безпосередньо спрямоване на вирішення ключового завдання зовнішньоекономічної стратегії України – європейський вибір, інтеграція до ЄС, вступ у Світову організацію торгівлі. В узагальненому вигляді за результатами проведеного дослідження сформульовано низку висновків теоретичного та прикладного характеру: 1. Глобалізація не гарантує високоефективного правового порядку. Члени співтовариства не хочуть наднаціонального керівництва, яке може обмежити їх самоуправління. Транскордонне співробітництво необхідно розглядати як один з ключових чинників забезпечення сталого розвитку територіальних громад; як вагомий інструмент забезпечення соціально-економічного розвитку окремих прикордонних територій; як важливу складову частину гарантування безпеки прикордонних територій; як механізм наближення національного законодавства з питань єврорегіональної політики до норм і стандартів ЄС. 2. Пропонується, зокрема чотирирівнева ієрархія нормативно-правових актів транскордонного співробітництва: 1. угоди про транскордонне співробітництво; 2. європейське транскордонне право; 3. національне транскордонне право; 4. міждержавні угоди. 3. На основі аналізу регіональних ініціатив ЄС визначено основні інструменти фінансової допомоги транскордонного співробітництва, зокрема через використання низки програм, проектів, таких як: Interreg, Phare, Tacis, Cards, Meda, Програми Сусідства. 4. Дослідження створених на прикордонних територіях України та Польщі Карпатського єврорегіону, єврорегіону “Буг” та ініціативи “Сян” дозволило запропонувати авторський підхід до реалізації ідеї ліній партнерської співпраці вздовж кордонів ЄС та України через розвиток трьох основних сфер співробітництва: економіки, соціальної сфери та безпеки. 5. Подальший розвиток українсько-польського транскордонного співробітництва, зокрема основних напрямів інноваційної співпраці, розвиток сфери підприємництва пропонується реалізувати через такі економічні проекти: концепція будинку підприємця, створення бізнес-інкубаторів, просування малих інвестицій, посилення торговельних відносин з прикордонними територіями. Українським учасникам майбутнього єврорегіону разом з польськими партнерами пропонується здійснювати розробку та проводити експертизу проектів нормативно-правових актів органів влади у сфері господарської діяльності (регуляторних актів), у галузі дозвільних процедур, митних процедур, оподаткування, сертифікації та стандартизації, енергозбереження тощо. 6. Внесено пропозиції щодо поліпшення регулювання торговельних відносин в Україні, серед яких: зниження мита для легалізації ринку; стимулювання наукової та науково-технічної діяльності через зовнішньоекономічні преференції; гармонізація митного законодавства України із законодавством ЄС; посилення митного контролю на східних кордонах України; покращення інфраструктури митниць; укладення нового договору між Україною та ЄС про ліберальний режим пересування громадян. 7. Для прискорення розвитку аграрного сектору вітчизняної економіки запропоновано заходи щодо зміни аграрної політики України, зокрема: координація з економічною стратегією інших країн; інтеграція України в ЄС, що дасть змогу аграрному сектору економіки користуватися цільовими програмами ЄС; державна підтримка програм розвитку сільського господарства (шляхового і меліоративного будівництва, землевпорядкування, підготовки кадрів тощо), персоніфікація дотацій з бюджету сільгоспвиробникам; розвиток кредитування підприємств аграрної сфери через розбудову кредитної інфраструктури; приведення українського аграрного законодавства до вимог ЄС, що сприяє виконанню передбачених європейськими законами ветеринарних, санітарних і фітосанітарних норм. 8. Серйозною перепоною функціонування СЕЗ у Польщі стало законодавство ЄС, яке, по суті, зупинило процес створення цього виду інституцій як таких, що були б перешкодою у рівноправному, конкурентоспроможному ринковому суперництві виробничих фірм. У зв’язку з цим пропонується провести відповідну інвентаризацію СЕЗ в Україні, насамперед, у межах єврорегіонів та застосувати інші інструменти державної підтримки, зокрема заходи державного стимулювання розвитку депресивних територій. 9. Аналіз чинників, які сприяють ефективному функціонуванню польсько-німецьких єврорегіонів, показав, що насамперед потрібно формувати їх “знизу” за економічними, соціальними інтересами кожної гміни, громади, а не так, як це було з українсько-польськими єврорегіонами “Карпати” і “Буг”, програмою “Сян”, створеними “згори”, ґрунтуючись на домовленостях чиновників “високого рівня”. 10. Із досвіду проведення адміністративної реформи в Польщі, запропоновано здійснити перерозподіл повноважень і між органами влади, і між територіальними рівнями в Україні через прийняття і узгодження базових законопроектів: „Про місцеве самоврядування громади”, „Про місцеве самоврядування району”, „Про місцеве самоврядування області” з чітким визначенням прав і обов’язків кожного територіального рівня. 11. Виокремлено особливості й запропоновано шляхи вдосконалення українсько-польських транскордонних економічних відносин напередодні «Євро–2012». Реалізація цих пропозицій у рамках підготовки та проведення в Україні та Польщі фінального турніру чемпіонату Європи 2012 року з футболу дозволить на прикордонних територіях досягти позитивних результатів у розвитку підприємництва та практично у всіх галузях економіки і сферах суспільного життя, у створенні сучасної транспортної, інформаційно-телекомунікаційної та соціальної інфраструктури на рівні європейських стандартів через залучення відповідних інвестицій. |
