Дисертаційна робота спрямована на розв’язання важливої економічної проблеми забезпечення державного регулювання процесу інтеграції України в європейську економічну систему. Вона узагальнює і розвиває науково-методологічні, методичні та практичні питання забезпечення інтеграції України до ЄС. Виконане дослідження дозволяє зробити наступні висновки. 1. Основною метою держав при створенні економічних угрупувань є розширення присутності національних виробників на світових ринках товарів, послуг, капіталів та робочої сили при одночасному розвитку кооперації у виробництві. У процесі економічної інтеграції держави ставлять перед собою першочерговою задачею створення зони вільної торгівлі. Угрупування, які мають економічно - політичне ядро, здійснюють поетапний перехід до більш високих рівнів інтеграції: від зони вільної торгівлі до митного союзу – валютного союзу – економічного союзу – політичного союзу. Це доводить приклад ЄС як класичної моделі поетапного розвитку економічного співтовариства. 2. Аналіз тенденцій у економічній глобалізації і її наслідків для країн з перехідною економікою та країн, що розвиваються, дозволяє зробить висновок про необхідність посилення ролі держави у створенні умов для підвищення конкурентоспроможності її економіки (в першу чергу в регіональних економічних угрупуваннях). 3. Для забезпечення державного регулювання інтеграції економіки України до економічної системи ЄС розроблено концептуальні положення, які включають аналіз геополітичної ситуації в Європі та визначають основну мету України, її задачі та базові документи у цьому процесі; роль України у реалізації Концепції “Розширена Європа – Сусідні країни: Нова структура відносин з нашими східними та південними сусідами” (економічний аспект); етапи інтеграції та дії Уряду України у процедурі набуття нею статусу члена ЄС. 4. У процесі економічної інтеграції України до ЄС доцільно виділити два основних етапи, які за своєю суттю більш повно відображають цілі обох сторін у часовому вимірі і більш чітко, ніж в Програмі інтеграції України до ЄС, розподіляють пріоритети та задачі в цьому процесі. Перший етап – етап зближення (конвергенції) економічної системи України з ЄС, і другий – власне інтеграція України до ЄС. Ознакою досягнення цілей першого етапу є вступ України до СОТ, створення зони вільної торгівлі Україна – ЄС, визнання України державою з ринковою економікою, і як наслідок – досягнення Копенгагенських критеріїв членства в ЄС. 5. Розроблений організаційно – економічний механізм державного регулювання інтеграції України до ЄС, який ґрунтується на концептуальних положеннях та зміст якого полягає у необхідності підписання Угоди нового рівня між Україною і ЄС (наприклад, “Інтеграція України до ЄС. Трансформація структури відносин Україна-ЄС”). Нова Угода (контрольними параметрами для початку її укладання стане виконання вимог першого етапу) визначала б чітку перспективу вступу України до ЄС, послідовну реалізацію перехідних інтеграційних моделей на відповідних етапах і надавала б можливість кожній стороні визначати часову тривалість існування певної моделі в залежності від готовності сторін до переходу до наступної моделі та розвитку інтеграційних процесів в Європі. 6. Державне управління інтеграційним процесом визначається послідовним здійсненням таких кроків: прийняття політичного документу, де викладені підходи країни до процесу інтеграції; створення профільного органу центральної виконавчої влади, що координує процес інтеграції до ЄС; створення конкурентноспроможної економіки; адаптація законодавства країни до норм і стандартів ЄС (у т.ч. забезпечення зв’язку між органами законодавчої та виконавчої влад); проведення секторальних перетворень; координація дій всіх ланок виконавчої влади; координація переговорного процесу між органами виконавчої влади країни з відповідними органами ЄС; створення ефективної системи моніторингу. 7. Розроблена методика моніторингу процесу трансформації економіки Україна на основі застосування рейтингових систем ІЕС та ІК, що дозволяє визначити темпи її зближення з економічною системою ЄС; прогнозувати терміни досягнення визначеного рівня економічної свободи і конкурентоспроможності при вибраному темпі їх зростання; проводити порівняльний аналіз рівня лібералізації економіки України та її конкурентоспроможності з окремими країнами або групами країн; виявляти слабкі елементи економіки України; встановлювати пріоритети у економічних, законодавчих і нормативних ініціативах для посилення економічних позицій України у світовій економіці; планувати і коригувати заходи державної влади щодо виконання планів зближення економіки України з економічною системою ЄС. 8. На підставі системного аналізу історії створення і розбудови ЄС, як класичного прикладу поетапного і послідовного розвитку економічного угрупування, доведено, що поряд з жорсткою вимогою виконання умов членства ЄС керується політичною необхідністю і доцільністю чергового розширення, виходячи з оцінки розвитку політичної ситуації в Європі. 9. При підготовці заходів щодо вступу України до ЄС необхідно враховувати у коротко- та середньострокової перспективі як наявність позитивних чинників, так і комплекс соціально-економічних проблем, котрі ускладнюватимуть подальший розвиток країни у рамках розширеного Євросоюзу. Однак, у довгостроковій перспективі (зокрема за допомогою залучення коштів ЄС) відбудеться підвищення конкурентоспроможності їх національної економіки та рівня добробуту населення. | 